Ухвала суду № 21742279, 25.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

25.01.12 Справа№ 5015/3138/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О.., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТАСК”, м.Київ

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації „Всеукраїнська інвестиційна асоціація” від 28.02.2011р. у справі № 51/01.10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-сервіс-1”, с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТАСК”, м.Київ

про стягнення 8 359,46 грн.

За участю представників сторін:

від ТзОВ „ІНТАСК”: не з»явився;

від ТзОВ „Транс-сервіс-1”: Сабан М.Р. –присутній без доручення.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТАСК” звернулось до господарського суду Львівської області із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації „Всеукраїнська інвестиційна асоціація” від 28.02.2011р. у справі № 51/01.10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-сервіс-1” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТАСК” про стягнення 8 359,46грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 21.09.2011р. було зупинено провадження у справі у зв»язку з призначенням судової експертизи по технічному дослідженню копії договору № 04-09/10 від 17.09.2010р.

Ухвалою суду від 16.12.2011р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 11.01.2012р. В судовому засіданні 11.01.2012р. було оголошено перерву до 25.01.2012р.

Представник ТзОВ „ІНТАСК” в судове засідання не з»явився. В попередніх судових засіданнях представник підтримував вимоги викладені у заяві, просив рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація»від 28.02.2011р. у справі № 51/01.10 скасувати з підстав викладених у заяві.

ТзОВ „Транс-сервіс-1” явку повноважного представника не забезпечив. В попередніх судових засіданнях представник проти заяви заперечив, просив відмовити у її задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності господарський суд,-

встановив:

28.02.2011р. Постійно діючий третейський суд при асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація»у складі судді третейського суду, який розглядав справу одноособово Демчик О. І. прийняв рішення у справі № 51/01.10 за позовом ТзОВ „Транс-сервіс-1” до ТзОВ „ІНТАСК” про стягнення 8 359,46 грн., яким повністю задоволив позов та стягнув з ТзОВ „ІНТАСК” на користь ТзОВ „Транс-сервіс-1” 8 359,46 грн. з яких 8039,64 грн. основного боргу, 178,96 грн. пені, 24,12 грн. інфляційних нарахувань, 116,74 грн. процентів річних та 510,00 грн. сплаченого третейського збору за розгляд справи в третейському суді.

Згідно рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація»від 28.02.2011р. у справі за № 51/01.10, господарським судом Львівської області було видано наказ про що прийнято ухвалу від 12.04.2011р.

ТзОВ „ІНТАСК” не погоджуючись із рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації „Всеукраїнська інвестиційна асоціація” від 28.02.2011р. у справі № 51/01.10 подав заяву про його скасування, оскільки вважає його незаконним та ухваленим з порушенням чинного законодавства України щодо компетенції третейських судів.

При цьому ТзОВ „ІНТАСК” посилається на ч.1 ст.5 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено, що спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Заявник зазначає, що посилання третейського суду на третейську угоду у вигляді третейського застереження у договорі № 04-09/10 від 17.09.2010р. не відповідають реальним обставинам справи, оскільки такий договір у письмовій формі зі сторони ТзОВ „ІНТАСК” підписаний не був.

ТзОВ „ІНТАСК” зазначив, що протягом вересня та жовтня 2010 року між ТзОВ „ІНТАСК” та ТзОВ „Транс-сервіс-1” шляхом електронного та телефонного зв»язку проводились переговори щодо підписання договору про перевезення, і саме ТзОВ „Транс-сервіс-1” наполягав на включенні до договору третейського застереження, але ТзОВ „ІНТАСК”, маючи упереджене ставлення до третейських судів, не мав намірів погоджуватися із запропонованою ТзОВ „Транс-сервіс-1” редакцією договору.

Натомість ТзОВ „ІНТАСК” запропонував ТзОВ „Транс-сервіс-1” укласти договір № 04-09/10 від 17.09.2010р. у редакції, яка не передбачає третейського застереження, проект договору був надісланий по електронній пошті.

ТзОВ „ІНТАСК” зазначає, що доказом його відмови від укладення договору в редакції ТзОВ „Транс-сервіс-1” та факту підписання зі сторони ТзОВ „ІНТАСК” іншої редакції договору є лист ТзОВ „Транс-сервіс-1” від 13.10.2010р. № 03/10.

Оскільки відмова від укладення договору в редакції ТзОВ „ІНТАСК” від ТзОВ „Транс-сервіс-1” не надходила, заявник вважає, що перевезення були здійснені згідно редакції договору № 04-09/10 від 17.09.2010р., яка не містить третейського застереження.

При прийнятті ухвали суд виходив із наступного:

Згідно ст.1221 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб регулює Закон України «Про третейські суди»від 11.05.2004р. № 1701-IV із змінами та доповненнями.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За умовами ст.5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими актами цивільного законодавства.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

ТзОВ „ІНТАСК” через факсимільний зв»язок було отримано від ТзОВ „Транс-сервіс-1” проект договору транспортного перевезення № 04-09/10 від 17.09.2010р. згідно умов якого перевізник (ТзОВ „Транс-сервіс-1”) зобов»язується надати замовнику (ТзОВ „ІНТАСК”) послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених цим договором, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

В пункті п.6.2. договору було зазначено, що спори стосовно виконання грошового зобов»язання замовником, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору, або у зв»язку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнанні неукладеним, визнанні недійсним і т.ін.) підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація», який знаходиться за адресою –м.Львів, вул.Героїв УПА, 72, якщо попередньо не досягнуто згоди шляхом переговорів.

Слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відтак, зважаючи на ч.4 ст.181 ГК України, у випадку наявності заперечень щодо п.6.2 договору транспортного перевезення, ТзОВ „ІНТАСК” повинно було направити ТзОВ „Транс-сервіс-1” протокол розбіжностей, але ним не було дотримано цих вимог.

Натомість у листі від 12.10.2010р. за вих. № 04-10/10 висловлюючи претензії щодо недоліків здійсненого ТзОВ „Транс-сервіс-1” перевезення ТзОВ „ІНТАСК” вимагає сплати штрафних санкцій, посилаючись на п.4.3. № 04/09/10 від 17.09.2010р., а саме штрафу у розмірі 20% від суми фрахту, який за його розрахунками становить 5 974,00 грн.

Як вбачається із договору транспортного перевезення № 04/09/10 від 17.09.2010р. пункт 4.3. щодо сплати 20% штрафу є в редакції договору ТзОВ „Транс-сервіс-1”, а в редакції договору транспортного перевезення № 04/09/10 від 17.09.2010р. ТзОВ „ІНТАСК” в п.4.3. йдеться про умови оплати, а не сплату штрафу.

Отже, зважаючи на лист від 12.10.2010р. за вих. № 04-10/10, ТзОВ „ІНТАСК”, вимагаючи від ТзОВ „Транс-сервіс-1” сплатити штраф на підставі п.4.3. договору, визнав дійсність договору транспортного перевезення саме в редакції ТзОВ „Транс-сервіс-1”.

Слід зазначити, що із змісту листа ТзОВ „Транс-сервіс-1” від 13.10.2010р. за вих.№ 13/10 не вбачається, як вказує у позовній заяві ТзОВ „ІНТАСК”, що ТзОВ „Транс-сервіс-1” погодився на підписання редакції договору № 04-09/10 від 17.09.2010р. яка не містить третейського застереження. У цьому листі йдеться про те, що договір є неприйнятним до підписання, а заявка некоректною та подана із запізненням.

У висновку судово-технічної експертизи реквізитів документів складеному 30.11.2011р. зазначено, що в електрографічних копіях договору транспортного перевезення № 04/09/10, укладеного 17.09.2010р. між ТзОВ „Транс-сервіс-1” та ТзОВ „ІНТАСК” та листа ТзОВ „ІНТАСК” за вих. № 4-10/10 від 12.10.2010р. адресованого ТзОВ „Транс-сервіс-1”, був застосований монтаж з використанням одного і того ж зображення відтиску печатки та підпису або копій таких зображень. Експерт зазначив, що встановити, чи є зображення відтиску печатки та підпису директора ТзОВ „ІНТАСК” в електрографічній копії договору транспортного перевезення № 04/09/10 укладеного 17.09.2010р. змонтованим саме з таких же зображень, які знаходяться в електрографічній копії листа ТзОВ „ІНТАСК” за вих.№ 4-10/10 від 12.10.2010р. чи навпаки не виявляється можливим, оскільки надані документи є електрографічними копіями.

На думку суду, проведена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-технічна експертиза електрографічної копії договору транспортного перевезення № 04/09/10 не підтверджує доводів ТзОВ „ІНТАСК”.

Заявником не надано суду належних доказів на підтвердження укладення між сторонами в установленому законом порядку договору № 04-09/10 від 17.09.2010р. у редакції ТзОВ „ІНТАСК”, так само і не надано доказів визнання недійсним договору № 04-09/10 від 17.09.2010р. у редакції ТзОВ „Транс-сервіс-1”.

Судом не виявлено обмежень встановлених ст.6 Закону України „Про третейські суди”, щодо підвідомчості справ третейському суду. Відтак, Постійно діючий третейський суд при асоціації „Всеукраїнська інвестиційна асоціація” було правомірно розглянуто справу № 51/01.10 за позовом ТзОВ „Транс-сервіс-1” до ТзОВ „ІНТАСК” про стягнення 8 359,46 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати по сплаті держмита за розгляд заяви та проведеної судової експертизи слід віднести на заявника.

Керуючись ст.ст. 43, 32-34, 43, 49, 1221, 1224, 1226 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, визначені для оскарження рішення суду першої інстанції згідно ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.