Рішення № 21742228, 27.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2011 р. Справа № 8/175-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

до відповідача: закрите акціонерне товариство «ШРБУ №100», ідентифікаційний код: 36444825, місцезнаходження: 07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, Урочище Берізки, 3,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом: Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «ШРБУ №100»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 12.05.2009 року за № 23 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 44440,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 44440,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.).

Відповідно до ухвали суду від 03.11.2011 року порушено провадження у справі № 8/175-11 та призначено її розгляд на 22.11.2011 року.

22.11.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день і час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 03.11.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 22.11.2011 року розгляд справи відкладено на 13.12.2011 року.

13.12.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день і час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 03.11.2011 року та від 22.11.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 13.12.2011 року розгляд справи відкладено на 27.12.2011 року.

27.12.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день і час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 03.11.2011 року, від 22.11.2011 року та від 13.12.2011 року не виконали. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 27.12.2011 року.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Крім того, відповідно до вимог ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

12.05.2009 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 901 Цивільного кодексу України, укладено договір від 12.05.2009 року за № 23 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого Виконавець (Позивач) надає послуги на проживання робітників Замовника (Відповідача), а Замовник (Відповідач) оплачує ці послуги на умовах цього Договору.

За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору, Замовник (Відповідач) зобовязаний оплачувати Виконавцю (Позивачу) послуги на умовах цього Договору.

Згідно п. 3.1. Договору, здача-приймання наданих послуг здійснюється Сторонами за актом наданих послуг.

Договір у п.п. 4.1., 4.2. передбачає, що за надання послуг Замовник (Відповідач) сплачує Виконавцю (Позивачу) 35 грн. на добу за проживання одного робітника Замовника (Відповідача). Розрахунок між Сторонами здійснюється шляхом передоплати.

За умовами п. 7.1. Договору, Договір укладено строком з 12.05.2009 року до 31.12.2009 року.

Цивільний кодекс України у ст. 903 передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач у період з 12.05.2009 року до 31.12.2009 року з дотриманням вимог п.п. 1.1., 2.2.2., 3.1. Договору, ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України надав Відповідачу послуги щодо проживання робітників Замовника (Відповідача), вартість яких становила 44440,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.), про що Позивач та Відповідач склали табель обліку проживання працівників Відповідача, акти здачі-приймання наданих послуг станом на 31.10.2009 року та акт взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем станом на 21.06.2010 року, які підписанні Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п. 3.1. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує.

Проте, Відповідач в порушення вимог ст.173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України та п.п. 1.1., 2.1.3, 4.1., 4.2. Договору не оплатив Позивачу вартість послуг щодо проживання робітників Замовника (Відповідача) у сумі 44440,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.) без будь-якої мотивації відмови оплатити вартість отриманих послуг та без будь-яких претензій щодо якості, вартості та періоду надання Позивачем послуг.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже заборгованість Відповідача у вигляді основного боргу за Договором становить 44440,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.).

На час розгляду справи сума основного боргу Відповідачем не погашена та її наявність Відповідачем належними та допустимими доказами не спростована і по суду не заперечувалась. Перевіркою розміру суми основного боргу встановлено, що вона Позивачем визначена вірно та відповідає фактичним обставинам справи та умовам Договору.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Дії Відповідача є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань.

Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору по суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Відповідач має право на стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 44440,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.).

За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 44440,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.) є обґрунтованими, в звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем при поданні позову до суду докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані та по суду не заперечувались.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 444,40 грн. (чотириста сорок чотири гривні 40 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

Позивач довів здійснення ним господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 444,40 грн. (чотириста сорок чотири гривні 40 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в звязку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ШРБУ №100» про стягнення заборгованості за Договором, задовольнити повністю.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства «ШРБУ №100», ідентифікаційний код: 36444825, місцезнаходження: 07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, Урочище Берізки, 3, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, заборгованість за договором від 12.05.2009 року за № 23 у вигляді основного боргу у сумі 44440,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.), державне мито у сумі 444,40 грн. (чотириста сорок чотири гривні 40 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 27.12.2011 року