Рішення № 21742223, 08.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2012 р. Справа № 2/041-11

за позовом публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», м. Київ

до відповідачів 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», м. Вишневе

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»в особі Київської філії, м. Київ

про стягнення 9507,34 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, представник, довіреність від 19.09.2011р. №685/1;

від відповідача:ОСОБА_2, представник, довіреність від 07.09.2011р. б/н;

від третьої особи:ОСОБА_3, представник, довіреність від 10.01.2011р. б/н.

СУТЬ СПОРУ :

позивач публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 15.11.2011р. № 772 до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», м.Вишневе, в якому просить стягнути з відповідача 9507,34 грн. з яких: 8121,84 грн. заборгованість за поставлений товар, 950,26 грн. збитки, завдані інфляційними процесами, 3% річних у розмірі 435,24 грн. та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав грошове зобовязання по оплаті вартості поставленого товару в сумі 8121,84 грн. відповідно до умов Договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем 24.09.2007р. та видаткової накладної №Н34_00089935 від 14.12.2009р., У звязку із простроченням грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 950,24 грн., 3% річних у розмірі 435,24 грн. Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2011р. прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі, справі присвоєно №2/041-11 та призначено справу до розгляду.

У судове засідання 12.12.2011р. представники сторін не зявились, витребуваних ухвалою документів суду не надали. Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено.

23.12.2011р. представником позивача подані витребувані ухвалою суду документи та надано акт звірки взаєморозрахунків заборгованості разом з доказами про направлення акту відповідачу.

В судовому засіданні 23.12.2011р. представником відповідача на виконання вимог ухвали суду подані витребувані судом документи та відзив на позовну заяву по справі №2/041-11, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Представник відповідача в усних поясненнях пояснив, що не укладав з позивачем жодного договору на поставку товару, не отримував товар за вказаною позивачем накладною та не видавав для його отримання довіреності на одержання матеріальних цінностей. Відповідач твердить, що відтиск штампу ТОВ «Експансія»в поданій позивачем експрес-накладній не є доказом отримання відповідачем товару, оскільки штамп не видається через дозвільну систему і не є печаткою відповідача. Однак, позивачем подано суду копію Договору поставки №470/289/2007-з від 24.09.2007р., який свідчить про існування договірних відносин між позивачем в особі Автосервісної філії «ЗІП-Авто»ПАТ «Українська автомобільна корпорація»та Одеською філією ТОВ «Експансія», щодо поставки товарів та оригінал експрес-накладної №20100010624246 з відміткою про прийняття поставленого товару Одеською філією ТОВ «Експансія».

За змістом ст. 95 ЦК України юридичні особи передають філіям і представництвам певне майно та затверджують положення про них, що визначають зміст і порядок їхньої діяльності. Однак юридично власником цього майна залишається юридична особа, тому що філії та представництва не мають самостійної правосуб'єктності.

Згідно пункту 1.4 Положення про Автосервісну філію «ЗІП-Авто»публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», філія не є юридичною особою, здійснює свою діяльність від імені Товариства. Товариство відповідає за зобовязаннями філії, за рішенням органу управління товариства на філію може бути покладено виконання окремих зобовязань Товариства. За таких обставин, згідно положень ст.ст. 1, 18, 21 ГПК України, публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація»є належним позивачем у справі № 2/041-11.

Згідно Положення про Одеську філію ТОВ «Експансія», Одеська філія не є юридичною особою, наділяється майном Товариства, здійснює свою діяльність від імені товариства і межах повноважень, наданих їй товариством. Згідно до пункту 2.8 Положення відповідальність по зобовязаннях Філії несе товариство. Отже, згідно положень ст.ст. 1, 18, 21 ГПК України товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія»є належним відповідачем у справі № 2/041-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2011р., відкладено розгляд справи відповідно до положень ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 11.01.2012р. позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача перевізника товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта». Позивач твердить, що на підставі експресс-накладної № 20100010624246 передав перевізнику товар вартістю 8121,84 грн., а перевізник за вказаною експрес-накладною передав товар вантажоотримувачу відповідачу, що підтверджується відміткою в експрес-накладній Одеської філії ТОВ «Експансія». Також позивач заявив клопотання про витребування у ТОВ «Нова Пошта»довіреності, за якою працівник відповідача отримав товар вартістю 8121,84 грн. за експрес-накладною № 20100010624246 від 15.12.2009р.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобовязана сторона. Враховуючи, що позивач довів суду факт передачі товару перевізнику ТОВ «Нова Пошта», а вантажоотримувач заперечує факт отримання товару від перевізника, суд ухвалою від 11.01.2012р. на підставі ст. 24 ГПК України залучив до участі у справі в якості другого відповідача перевізника товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»в особі Київської філії та зобовязав його надати суду документальні відомості про перевезення вантажу вантажовідправника - ПАТ «Українська автомобільна корпорація»в особі АФ «ЗІП-Авто» на підставі експрес-накладної № 20100010624246 від 15.12.2009р., а також надати суду оригінал та копію довіреності на отримання матеріальних цінностей, за якою вантаж було передано вантажоотримувачу ТОВ «Експансія»в особі Одеської філії.

23.01.2012р. представником позивача подані письмові пояснення від 23.01.2012р. №89, в яких позивач, посилаючись на ст. 213 ЦК України, твердить, що між позивачем та відповідачем склалася звичайна практика прийняття товарів, під час якої працівник відповідача, отримуючи товар, здійснює власноручну відмітку в експрес-накладній з прикладенням штампу відповідача, без прикладення круглої печатки. Позивач твердить, що зазначена практика підтверджується іншими накладними, за якими відповідач отримав товар від позивача і належним чином сплатив за нього кошти. Крім того, зазначена практика відповідає положенням пункту 72 чинної Постанови РМ Української УРСР від 27.06.1969р. № 401 «Про статут автомобільного транспорту УРСР».

23.01.2012р. представником позивача подано клопотання від 23.01.2012р. №89 про поновлення строку на подання позову до відповідача-2 з огляду на те, що з ініціативи суду другим відповідачем по справі було притягнено перевізника - ТОВ «Нова пошта».

25.01.2012р. представником позивача подані письмові пояснення від 23.01.2012р. №88 якими, на підставі наданих належних доказів підтверджуючих отримання відповідачем поставлених товарів, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

25.01.2012р. представником ТОВ «Нова пошта»подано відзив на позовну заяву б/н, б/д про неможливість підтвердити або спростувати факт перевезення товару у звязку із відсутністю будь-яких документів по зазначеному перевезенню. Відповідач 2 посилається на положення ст. 925 ЦК України, яка передбачає, що до вимог, які випливають з договору про перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік, ТОВ «Нова Пошта»здійснює дуже великий обсяг перевезень і не має змоги зберігати документи щодо окремих перевезень більше ніж один рік. Відповідач твердить, що ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем жодних претензій щодо здійсненого перевезення товару ПАТ «Українська автомобільна корпорація»вартістю 8121,84 грн. за експрес-накладною № 20100010624246 від 15.12.2009р. в місячний строк, передбачений ст. 925 ЦК України, предявлено не було.

В судовому засіданні 25.01.2011р. судом оголошено перерву відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України до 08.02.2012р., про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис. Після перерви в судове засідання 08.02.2012р. зазначена у вступній частині рішення представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась.

Розглянувши позов публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», м. Київ (далі ПАТ «Українська автомобільна корпорація») до відповідачів 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі ТОВ «Експансія») та 2) товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», м. Полтава в особі Київської філії, м. Київ (далі ТОВ «Нова пошта») вислухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Підставою виникнення взаємних прав та обовязків сторін у справі є укладений 24.09.2007р. між позивачем в особі АФ «ЗІП-Авто»та відповідачем в особі Одеської філії Договір поставки №470/289/2007-з (далі Договір), відповідно до умов якого ПАТ «Українська автомобільна корпорація»(постачальник) зобовязується передати у власність ТОВ «Експансія»(покупець), а ТОВ «Експансія»прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до Договору, що є невідємною частиною Договору. Згідно умов Договору:

- зобовязання постачальника по поставці товару виникають на підставі замовлення покупця, погодженого постачальником за формою, встановленою у Додатку №2 до даного договору. Покупець передає постачальнику на погодження замовлення згідно «Графіку замовлення, доставки і приймання товару», визначеному у Додатку №3. Прийняття замовлення на поставку товарів є обовязковими до виконання для постачальника. (п. 2.1. Договору);

- постачальник зобовязується здійснити поставку на адресу покупця партії товару відповідно до замовлення покупця в строк, обумовлений у замовленні, чітко дотримуючись «Графіку замовлення, доставки і приймання товару»(п. 2.2. Договору);

- поставка товару провадиться відповідно до замовлення покупця погодженого з постачальником (п. 2.3. Договору);

- передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості(вазі), якості і ціні проводиться на підставі товарної накладної далі і тільки відповідно до погодженого сторонами замовленням. Покупець приймає товар в асортименті, кількості, якості і за цінами, зазначеними у погодженому сторонами замовленні (п. 2.12. Договору);

- перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами покупця товарної і товарно-транспортної накладної, а також передачі всієї супровідної документації згідно розділами 4 і 5 цього Договору (п 2.22. Договору);

- підставою для оплати поставленого за Договором товару є: передача покупцю оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку товарної (товарно-транспортної) накладної і податкової накладної. (п. 3.6. Договору);

- оплата за товар проводиться протягом 45 календарних днів з моменту поставки за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні на адресу покупця, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки, в разі їх коригування чи дооформлення. (п. 3.7. Договору);

- постачальник повинен зазначити в усіх документах, що стосуються поставки, таку інформацію, яка також буде зазначена у замовленні: номер замовлення, адреса магазину, дата замовлення, найменування та кількість товарів, що поставляються, назва і номер постачальника, назва/найменування перевізника (п. 4.2. Договору);

- за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує своєму контрагенту заподіяні цим прямі збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 7.1. Договору);

- даний Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати Договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік (п. 11.1. Договору).

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки. За визначенням частин 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивач твердить, що на виконання своїх господарських зобовязань ПАТ «Українська автомобільна корпорація»поставило через перевізника ТОВ «Нова Пошта», а ТОВ «Експансія»отримало товар на загальну суму 8121,84 грн., про що свідчать копії видаткової накладної від 14.12.2009р. №Н34_00089935 та експрес-накладної (товарно-транспортна накладна) від 15.12.2009р. №20100010624246, залучених до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання за Договором в частині оплати отриманого товару не виконав.

З метою врегулювання спору, 29.08.2011р. позивачем направлена на адресу відповідача Претензія №1 від 26.08.2011р. (вих. №506) з вимогою протягом семи днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість в сумі 9507,34 грн., з яких: основна заборгованість за поставлений товар - 8121,84 грн., інфляційне збільшення суми заборгованості - 982,74 грн., 3% річних - 383,84 грн. Факт направлення претензії відповідачу підтверджується копіями фіскального чеку «Укрпошти»від 29.08.2011р. №9849, опису вкладення у цінний лист від 29.08.2011р. та повідомлення про вручення 02.09.2011р. поштового відправлення відповідачу, залученими до матеріалів справи.

Доказів того, що відповідач надав відповідь на претензію, суду не подано.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити повністю в задоволенні позову ПАТ «Українська автомобільна корпорація».

ТОВ «Експансія»обґрунтовує це тим, що Договір поставки між позивачем та відповідачем не укладався та товар, зазначений в видатковій накладній від 14.12.2009р. №Н34_00089935 та відповідній експрес-накладній (товарно-транспортна накладна) від 15.12.2009р. №20100010624246 відповідач не отримував.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінюються сторони.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлюються спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до т. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Згідно до ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Відповідно до статті 47 розділу ІІІ Статуту Автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. №401, товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).

Як свідчить залучена до матеріалів справи копія договору від 03.04.2008р. про надання транспортно-експедиторських послуг № 337/147, та копія експрес-накладної від 15.12.2009р. № 20100010624246, відповідно до вимог закону та на виконання договору вантажовідправник ПАТ «Українська автомобільна корпорація»передав перевізнику ТОВ «Нова Пошта»товар вартістю 8121,84 грн., зазначений у видатковій накладній від 14.12.2009р. № Н34_00089935 для доставки товару вантажоотримувачу ТОВ «Експансія»за адресою 65005, м. .Одеса, вул. Середня, 83-А.

Відповідно до статті 72 Статуту Автомобільного транспорту, автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Як вбачається з відтиску штампу в експрес-накладній від 15.12.2009р. № 20100010624246, відповідач отримав товар вартістю 8121,84 грн. 24.12.2009р. Відповідач не заперечує, що на момент отримання товару особа, яка здійснила відмітку в експрес-накладній - Харковенко був працівником Одеської філії ТОВ «Експансія». Відповідач не надав суду доказів того, що штамп Одеської філії ТОВ «Експансія»на момент отримання товару було втрачено.

Відповідно до статті 72 Статуту Автомобільного транспорту, у разі прибуття вантажу, поставка якого не передбачена планом (договором, замовленням, нарядом), вантажоодержувач приймає такий вантаж на відповідальне зберігання, про що зазначає в товарно-транспортній накладній.

Вантажоодержувач може відмовитися від прийняття вантажу лише в тому випадку, коли якість вантажу внаслідок псування або пошкодження, за які автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність, змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового використання його за прямим призначенням.

Вантажоодержувач зобов'язаний зробити запис у товарно-транспортній накладній про відмовлення прийняти вантаж і завірити цей запис підписом та печаткою (штампом).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не довів суду, що згідно до вищевказаних норм закону він прийняв не передбачений договором товар лише на відповідальне зберігання, або відмовився від прийняття вказаного вантажу.

Згідно приписів частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Подані позивачем первинні документи - видаткова накладна від 14.12.2009р. № Н34_00089935, експрес-накладна від 15.12.2009р. № 20100010624246 складені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», мають всі необхідні обовязкові реквізити та дозволяють ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар за вказаними накладними без зауважень. Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Подані відповідачем розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту за 12 місяць 2009р. не можуть бути прийняті судом в якості доказів наявності або відсутності зобовязань між позивачем та відповідачем щодо зазначених накладних, оскільки містять лише загальний обсяг поставки від певного продавця за вказаний період і не містять відомостей, які саме накладні та на які суми входять до цього загального обсягу.

За таких обставин судом встановлено факт поставки позивачем та факт отримання відповідачем товару на суму 8121,84 грн. за видатковою накладною від 14.12.2009р. № Н34_00089935 та відповідною ній експрес-накладною від 15.12.2009р. № 20100010624246 через перевізника ТОВ «Нова Пошта». Строк оплати вартості товару в сумі 8121,84 грн. встановлений у видатковій накладній від 14.12.2009р. №Н34_00089935 і становить 28.01.2010р. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань за Договором не надав, сплату коштів за отриманий товар не здійснив, доводи позивача не спростував.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту є в тому числі примусове виконання обовязку в натурі.

Відповідно до вищевикладеного, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання перед позивачем, який полягає в простроченні оплати товару в сумі 8121,84 грн., строк оплати якого минув 28.01.2010р., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 8121.84 грн. матеріалами справи підтверджується, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані інфляційними процесами в загальній сумі 950,26 грн. та 3% річних в сумі 435,24 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України. Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Отже враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобовязання перед позивачем;

- строк оплати товару, встановлені в накладній;

- відповідальність за порушення грошового зобовязання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України,

- оприлюднені Державним комітетом статистики України в офіційних друкованих органах індекси інфляції за період лютий 2010р. - листопад 2011р.;

- методику розрахунку, наведену в листі Верховного суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997р. №62-97р.,

Виходячи з наступного розрахунку станом на день подання позову 16.11.2011р.:

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихСума 3% річних, грн.Середній рівень інфляції за заданий періодЗбитки, завдані інфляцією

8121,8429.01.2010 16.11.20116573%438,581,118958,38

належна до сплати сума 3% річних становить 438,58 грн., а сума збитків, завданих інфляційними процесами, становить 958,38 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 435,24 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 950,26 грн. Заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% та збитків, завданих інфляційними процесами, підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ «Українська автомобільна корпорація»підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» та приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»основного боргу в сумі 8121,84 грн., трьох процентів річних в сумі 435.24 грн., збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 950,26 грн.

Відшкодування судового збору позивачу, на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача 1, суд покладає на відповідача 1 товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. ст. 1, 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 47, 72 Статуту Автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. №401, ст. ст. 11, 16, частиною 1 ст. 207, частиною 1 ст. 509, частиною 1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 614, 625, 629, 638, частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, , ст. ст. 1, 21, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»до товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 32294905, п/р 2600532348601 в ФАБ «Південний» в м. Києві, МФО 320917, або з будь-якого іншого рахунку, належного боржнику)

на користь публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» (01004, м. Київ, Печерський район, вул. Червоноармійська, буд. 15/2, код ЄДРПОУ 03121566 п/р 260030464800 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249)

8121,84 грн. (вісім тисяч сто двадцять одну гривню вісімдесят чотири копійки) заборгованості,

435,24 грн. (чотириста тридцять пять гривень двадцять чотири копійки) 3% річних,

950,26 грн. (девятсот пятдесят гривень двадцять шість копійок) збитків, завданих інфляцією,

1411,50 грн. (одну тисячу чотириста одинадцять гривень пятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяО.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 02.03.2012р.