Рішення № 21742162, 29.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.02.12 р. Справа № 6/338

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіної Л.Д._

при секретарі Шабановій Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тас-трейдинг” м.Донецьк

про стягнення 109 688грн. 07коп.

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник по довіреності №67 від 06.05.2011р.

від відповідача не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тас-трейдинг” м.Донецьк основного боргу у розмірі 118 940грн., пені у розмірі 2 222грн. 54коп., інфляційних витрат у розмірі 84грн. 34коп., 24% річних в розмірі 3 441грн. 19коп. (Усього 124 688грн. 07коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки №285 від 08.09.2011р.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію договору поставки №285 від 08.09.2011р., копії специфікацій №1 від 08.09.2011р., №2 від 08.09.2011р., №3 від 09.09.2011р., №4 від 12.09.2011р., №1/5 від 03.10.2011р., копії видаткових накладних №Е-00001758 від 08.09.2011р, №Е-00001766 від 08.09.2011р., №Е-00001770 від 09.09.2011р., №Е-00001790 від 12.09.2011р., №Е-00001941 від 03.10.2011р., копії рахунків-фактури, копію претензії вих.№497 від 02.11.2011р.

У процесі слухання справи позивач звернувся до суду з заявою б/н, від 01.02.2012р. на підставі ст.22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тас-трейдинг” м.Донецьк основний борг у розмірі 103 940грн., пеню у розмірі 2 222грн. 54коп., інфляційні витрати у розмірі 84грн. 34коп., 24% річні у розмірі 3 441грн. 19коп. на підставі договору поставки №285 від 08.09.2011р. (Усього 109 688грн. 07коп.).

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Позивач через канцелярію суду надав пояснення по справі, які розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач у засідання суду не з»явився, відзив на позовну заяву не представив, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

8 вересня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецької області (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тас-трейдинг” м.Донецьк (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №285, згідно умов якого постачальник зобов”язався поставити, а покупець в свою чергу зобов»язався прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та по ціні, вказаній у специфікаціях, які є невід»ємною частиною даного договору.

До вказаного договору сторонами підписані специфікації №1 від 08.09.2011р., №2 від 08.09.2011р., №3 від 09.09.2011р., №4 від 12.09.2011р., №1/5 від 03.10.2011р., в якій визначено найменування, кількість, умови оплати та поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними №Е-00001758 від 08.09.2011р, №Е-00001766 від 08.09.2011р., №Е-00001770 від 09.09.2011р., №Е-00001790 від 12.09.2011р., №Е-00001941 від 03.10.2011р. на загальну суму 139 400грн.

Пунктом 3.3 укладеного договору передбачено, що постачальник має право зарахувати передоплату, яка надійшла по даному договору в рахунок оплати боргу покупця по іншому рахунку, строк оплати якого настав, без додаткової згоди покупця.

Тому, зарахування грошових коштів, що надходили від відповідача, здійснювалось позивачем в календарній черговості виникнення заборгованості, таким чином не враховуючи, що у призначенні платежу у платіжному дорученні №756 від 05.10.2011р. було вказано «В рахунок оплати боргу за видатковою накладною №Е-00001758» було зараховано 15460грн.

Разом з тим, як вбачається з довідки про перерозподіл коштів вих.№86 від 31.01.2012р. кошти, перераховані на користь ТОВ «ЕТС» від ТОВ «ТАС-ТРЕЙДІНГ» 05.10.2011р. за платіжним дорученням №756 у розмірі 50000грн. були зараховані в оплату існуючої дебіторської заборгованості у вказаному в ній порядку.

Після надіслання позивачем на адресу господарського суду Донецької області позовної заяви відповідач здійснив два платежі, а саме: 19.12.2011р. на суму 10000грн. та 31.01.2012р. на суму 5000грн. В призначені платежів зазначено «В рахунок оплати за рахунком №Е-904132 від 08.09.2011р.» Отже, відповідач частково оплатив товар, отриманий за видатковою накладною №Е-00001766 від 08.09.2011р.

Таким чином, станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 103 940грн. не погашена.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обовязок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач за видатковими накладними здійснив поставку товару.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача та печаткою підприємства у накладних в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у специфікації передбачили, що покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на 45 календарних днів від дати підписання вищевказаних специфікацій.

Доказів погашення боргу в сумі 103 940грн. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 103 940грн., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення інфляційних та 24% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Пунктом 4.3 договору сторони збільшили розмір річних до 24 відсотки.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 24% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в специфікаціях до договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3 441грн. 19коп. 24% річних в повному обсязі.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 84грн. 34коп. за листопад 2011р., задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок суми, який не суперечить діючому законодавству.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 2 222грн. 54коп. пені, за прострочення оплати товару відповідно до п. 3.2 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 4.3 договору.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п. 3.2 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 4.3 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 2 222грн. 54коп. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 493грн. 77коп. Заявою від 01.02.2012р. позивачем зменшено розмір позовних вимог.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір” зміст пов”язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, суд дійшов до висновку про повернення позивачу з державного бюджету судового збору у розмірі 300грн. 01коп.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 22. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тас-трейдинг” м.Донецьк про стягнення 109 688грн. 07коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тас-трейдинг” м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецької області основний борг у розмірі 103 940грн., пеню у розмірі 2 222грн. 54коп., інфляційні витрати у розмірі 84грн. 34коп., 24% річні у розмірі 3 441грн. 19коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 193грн. 76коп.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (юрид.адр.: 84201, м.Дружківка, Донецької області, вул.Енгельса,108/21; пошт.адр.: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Соціалістична, 35/36; ЄДРПОУ 24308872) судовий збір у розмірі 300грн. 01коп. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір” перерахованого платіжним дорученням №4505 від 15.12.2011р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2012р.

Суддя Подколзіна Л.Д.