Ухвала суду № 21742000, 02.03.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

від "02" березня 2012 р.                                                            по справі № 5004/1102/11

Суддя господарського суду Волинської області Філатова С.Т., розглянувши скаргу ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД на дії Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД

про стягнення 1 074 270,45 грн.

                                                  Суддя: Філатова С.Т.

          ПРЕДСТАВНИКИ:

від скаржника: ОСОБА_1, дов. від 26.04.2011р.

від Другого відділу ДВС Луцького МУЮ: ОСОБА_2, дов. від 17.11.2011р.

від кредитора: ОСОБА_3, дов. №176 від 27.04.2011р.

                    Суть скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД звернулося до господарського суду зі скаргою №2401/12 від 24.01.2012р. (вх. №01-40/3/12 від 25.01.2012р.) на дії Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції по винесенню постанови від 16.01.2012р. про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук.

Скаргу обгрунтовує наступним:

Винесена 16 січня 2012 року Відділом ДВС постанова про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук суперечить приписам ч.6 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не містить обмежень в розмірах та обсягах звернення стягнення на майно товариства; прийнята з порушенням вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», підп. 4.13.1. п. 4 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», підп. 4.13.1. п. 4. Інструкції про проведення виконавчих дій, підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника, його майна, а також дитини.

Отже, єдиною підставою для оголошення розшуку майна боржника є відсутність відомостей про місце знаходження майна боржника, а не його відсутність за місцезнаходженням боржника.

Всупереч наведеному, Відділ ДВС, приймаючи оскаржувану постанову, не вжив заходів щодо з'ясування відомостей про місцезнаходження транспортних засобів ТОВ «Каскад-Транспорт»ЛТД (жодного разу не звернувся із запитом щодо надання пояснень з приводу з'ясування питання про місцезнаходження транспортних засобів тощо), знаючи, що останні використовуються в його господарській діяльності, а натомість оголосив їх в розшук.

Однак, вказані відомості Відділ ДВС міг отримати шляхом витребування у боржника, зокрема шляхових листів, в яких містяться відомості про місцезнаходження транспортних засобів, відсутніх за місцезнаходженням ТОВ «Каскад-Транспорт»ЛТД.

Постанова Відділу ДВС суперечить вимогам ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», підп. 5.1.4. п. 5 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Згідно з вказаними нормами стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Відділом ДВС накладено арешт на грошові кошти боржника, що знаходяться на усіх його банківських рахунках.

Крім того, головним державним виконавцем по сьогоднішній день не проведено експертної оцінки транспортних засобів, як того вимагає ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець 16.01.2012 року оголосив в розшук транспортні засоби боржника, не з'ясувавши реальної вартості описаного та арештованого майна, а отже, його достатності для виконання за виконавчим документом.

Усе наведене призводить до того, що головний державний виконавець Відділу ДВС, не володіючи інформацію про достатність вартості майна для задоволення вимог стягувача, продовжує вживати необгрунтованих заходів, пов'язаних із вилученням майна ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД, у тому числі шляхом оголошення майна боржника в розшук.

Також, головний державний виконавець Відділу ДВС, оголосивши в розшук транспортні засоби боржника, допустив порушення вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із Статутом боржника та довідкою зі статистики основними видами діяльності ТОВ «Каскад-Транспорт»ЛТД є здійснення внутрішніх та зовнішніх перевезень вантажів, організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Затримання автотранспортних засобів та їх доставка на спецмайданчик призведе до повного блокування господарської діяльності боржника, а відтак, до неможливості виконання своїх зобов'язань перед працівниками, бюджетом, контрагентами тощо.

Отже, безпідставне винесення постанови про оголошення арешту майна ТОВ «Каскад-Транспорт»ЛТД матиме наслідком порушення прав та законних інтересів як боржника, так і третіх фізичних та юридичних осіб.

Ухвалою суду 30.01.2012р. відкладено вирішення питання про прийняття скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД №2401/12 від 24.01.2012р. (вх. №01-40/3/12 від 25.01.2012р.) до повернення матеріалів справи №5004/1102/11 до господарського суду Волинської області.

14.02.2012р. з супровідним листом Вищого господарського суду України №5004/1102/11/43/2012 від 30.01.2012р. матеріали справи №5004/1102/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД про стягнення 1074270,45 грн. надійшли до господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 17.02.2012р. призначено розгляд скарги на 28.02.2012р. та зобов’язано Другий відділ ДВС Луцького МУЮ представити суду обгрунтовані пояснення по суті скарги, матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу №5004/1102/11-1 від 28.11.2011р. надати для огляду в судовому засіданні.

Другий відділ ДВС Луцького МУЮ у клопотанні від 28.02.2012р. долучає до матеріалів справи копії актів державного виконавця від 12.01.2012р. та 31.01.2012р. якими встановлено відсутність заставного майна на території підприємства ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД. Долучає облікову картку по зведеному виконавчому провадженні №23919140, що підтверджує наявність загальної суми боргу ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД перед фізичними та юридичними особами в сумі 10 811 175,41грн.; лист від 30.01.2012р. на адресу ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД з пропозицією добровільно надати для опису заставні транспортні засоби державному виконавцю; постанову від 16.12.2011р. про приєднання виконавчого провадження №30357087 до зведеного виконавчого провадження №23919140; постанову про відкриття виконавчого провадження №30357087 від 07.12.2011р.; постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 07.12.2011р.

Скаржник в судовому засіданні в обгрунтування доводів по скарзі долучає до матеріалів справи акти опису й арешту майна від 02.09.2011р., 21.12.2011р., 02.02.2012р., лист Другого відділу ДВС Луцького МУЮ №1550 від 30.01.2012р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 22.11.2011р. по справі №5004/465/11.

Стягувач скаргу заперечує, мотивуючи тим, що постановою державного виконавця від 07.12.2012 року було відкрите виконавче провадження про стягнення з боржника на користь ПАТ"Кредитпромбанк" (стягувач) заборгованості згідно наказу господарського суду Волинської області від 28.11.2011 року по справі № 5004/1102/11-1 в сумі 982 600,00 гривень заборгованості по кредиту, 3016,48 гривень пені, 10 740,17 гривень по сплаті державного мита та 236,00 гривень витрат по сплаті ІТЗ судового процесу.

В межах зазначеного виконавчого провадження 07.12.2012 року державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення.

Згідно ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості транспортних засобів проводиться на момент виконання виконавчих дій суб'єктом оціночної діяльності згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність''. Отже, згідно діючих норм законодавства про виконавче провадження, попереднє визначення вартості майна, а рівно і його об'єму для задоволення вимог стягувача є неможливим. Однак, державним виконавцем у постанові про накладення арешту від 07.10.2012 року зазначено, що арешт накладається на все майно в межах суми стягнення —996 592,65 гривень.

Таким чином, твердження боржника про порушення державним виконавцем ч.6 ст. 52 Закону є безпідставним.

Згідно ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Отже, посилання боржника на Інструкцію про проведення виконавчих дій, яка є підзаконним актом, щодо підстав оголошення розшуку та затримання транспортних заходів є безпідставною.

Постановою Державного виконавця від 07.12.2012 року було відкрите виконавче провадження про стягнення з боржника та користь ПАТ "Кредитаромбанк" (стягувач) заборгованості згідно наказу господарського суду Волинської області від 28.11.2011 року по справі № 5004/1102/11-1.

Пунктом 2 постанови від 07.12.2012 року боржнику запропоновано виконати рішення добровільно в строк до 14.12.2012 року (в строк до семи днів) та попереджено про наслідки невиконання рішення в добровільному порядку.

Згідно ст. 32 Закону, разом з іншими, заходом примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно договору застави № 02.03./09/з16/08-КЛТ від 11.09.2008 року зазначені транспортні засоби передані боржником стягувачу в заставу в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 02.03/09/08-КЛТ від 11.09.2008 року, саме за яким здійснюється стягнення за виконавчим провадженням.

Згідно ст. 54 Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

В судовому засіданні 28.02.2012р. оглянуто матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу №5004/1102/11-1 від 28.11.2011р.

Для ознайомлення з поданими в судовому засіданні додатковими доказами згідно ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 02.03.2012р. до 12:00год.

Заслухавши пояснення представників скаржника, кредитора, державної виконавчої служби та дослідивши долучені до скарги докази, господарський суд, -

встановив:

          Рішенням господарського суду Волинської області, що набрало чинності 25.10.2011р. згідно з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. по справі 5004/1102/11 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, м.Луцьк, вул.Єршова, 3, код ЄДРПОУ 21747531 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", м.Київ, бульв. Дружби народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051 982 600грн. заборгованості по кредиту, 3 016,48грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 10 740,17грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          07.12.2011р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу №5004/1102/11-1 від 28.11.2011р., накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна (постанова ВП №30357087 від 07.12.2011р.) (Т.2 а.с. 12).

          16.12.2011р. виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження №23919140 (постанова ВП №30357087 від 16.12.2011р.) (Т.2 а.с. 10).

          12.01.2012р. головний державний виконавець О.А. Воробей (без понятих) вийшла за адресою місцезнаходження ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД та склала акт, згідно з яким "пройти на територію підприємства виявилось неможливим, оскільки ворота були зачинені, охорона даного підприємства відмовилася впустити державного виконавця на територію підприємства для огляду майна. Через паркан можливо було оглянути основну частину території, проте транспортних засобів, що перебувають в заставі ПАТ "Кредитпромбанк" виявлено не було. Жодних пояснень охорона підприємства не надала" (Т. 2 а.с. 2 ).

          16.01.2012р. винесено постанову про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук, якою, з посилкою на ст.ст. 5, 10 ЗУ "Про виконавче провадження", п. 1.3., 2.1. Інструкції "Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)" № 607/56/5 оголошено в розшук 35 транспортних засобів з постановкою автомобілів на штрафний майданчик ДАІ УМВС.

          Скарга на вказану постанову надійшла до суду 25.01.2012р., тобто в межах десятиденного строку, визначеного ст. 1212 ГПК України.

          Листом №1550 від 30.01.2012р. (вручено 31.01.2012р.) боржника повідомлено про опис транспортних засобів за договором застави №02.3/09/316/08-КЛТ від 11.09.2008р.

          31.01.2012р. головний державний виконавець за участю понятих вийшов за адресою місцезнаходження боржника та у зв’язку з отриманням повідомлення 31.01.2012р. повідомив про перенесення проведення опису заставного майна (тих самих автомобілей, що оголошено в розшук 16.01.2012р.) на 08.02.2012р.

          Згідно ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

          Статтею 40 Закону визначено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

          Згідно з Пунктами 4.13.1, 4.13.3, 4.13.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15.12.2009р. №865/4158 підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника, його майна, а також дитини. У разі відсутності відомостей про місцезнаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними в пункті 4.13.2 цієї Інструкції, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. Розшук громадянина-боржника, дитини за ухвалою суду або транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, установленому Інструкцією про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25.06.2002 N 607/56/5, зареєстрованою в Мін'юсті України 27.06.2002 за N 541/6829 (із змінами та доповненнями).

          У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, 4.8 Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25.06.2002 N 607/56/5, зареєстрованої в Мін'юсті України 27.06.2002 за N 541/6829 (із змінами та доповненнями) у виконавчому провадженні розшук громадянина-боржника, дитини або транспортних засобів боржника здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому чинним законодавством України. У разі їх виявлення органи внутрішніх справ у триденний термін з моменту виявлення повідомляють ініціатора розшуку про місце знаходження, а транспортні засоби боржника негайно затримують та доставляють на спеціальні майданчики чи стоянки тимчасового зберігання Державтоінспекції. За час зберігання транспортного засобу боржника на спеціальних майданчиках чи стоянках посадова особа Державтоінспекції складає кошторис витрат і подає його до органу державної виконавчої служби, який ініціював затримання транспортного засобу. Орган державної виконавчої служби компенсує Державтоінспекції витрати на зберігання транспортного засобу боржника за рахунок коштів виконавчого провадження з подальшим віднесенням їх до витрат на проведення виконавчих дій.

          Тобто, виходячи зі змісту вказаних нормативних актів, розшук майна оголошується у разі відсутності інформації про його місцезнаходження.

          Відсутність транспортних засобів за місцезнаходженням боржника стверджує лише їх фізичну відсутність у певному місці та в певний час, однак не засвідчує відсутність інформації про їх дійсне місцезнаходження.

          До того ж, виконавцем висновок про відсутність транспортних засобів за місцезнаходженням боржника зроблений на підставі акту державного виконавця, складеного 12.01.2012р. без понятих та попереднього повідомлення боржника про опис майна, без заходу на територію підприємства та опитування посадових осіб всупереч вимогам ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження".

          Усупереч вимогам ст. 12 Закону державна виконавча служба не вжила необхідних заходів щодо з'ясування відомостей про місцезнаходження транспортних засобів боржника, знаючи, що останні використовуються в його господарській діяльності, а натомість, оголосила їх в розшук.

          Можливість користування транспортними засобами за призначенням оговорено в актах опису й арешту майна (тих же транспортних засобів) від 02.09.2011р. та 21.12.2011р. серія ЗВП №23919140 (Т.2 а.с. 20-35).

          На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена необґрунтовано, за відсутності підстав, визначених ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження", підпунктом 4.13.1 п. 4.13 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15.12.1999р. №865/4158.

          Вищий господарський суд України у п.8 Роз’яснення "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 28.03.2002р. №04-5/365 (зі змінами і доповненнями) інформував, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

          Зважаючи на викладене, дії Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції по винесенню постанови від 16.01.2012р. про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук є неправомірними, а постанова про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук від 16.01.2012р. - недійсною.

          Суд не приймає доводи кредитора, висловлені у запереченнях на скаргу від 28.02.2012р. щодо змісту ч.1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" та заперечення щодо посилань на Інструкцію про проведення виконавчих дій, як підзаконний акт, оскільки це є його власним тлумаченням законодавства та спростовано змістом як ч.1 ст. 40 Закону, так і підпунктів 4.13.1 п. 4.13. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158. У преамбулі Інструкції зазначено, що її видано на виконання ЗУ "Про виконавче провадження", вона визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів.

Решта доводів та заперечень учасників виконавчого провадження стосується порядку накладення арешту, опису та оцінки майна, обсягів арештованого майна, черговості майна, на яке накладено арешт тощо, що не є предметом скарги.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, оформлені відповідними постановами, можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні у встановленому цим Законом порядку та строки (ст.ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Скаржником оскаржені дії по винесенню постанови Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук від 16.01.2012р.

Доводи кредитора про звернення стягнення на заставне майно не спростовують висновки суду щодо безпідставності оголошення транспортних засобів в розшук з понесенням додаткових витрат.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження", ст.1212 ГПК України, господарський суд, -

ухвалив:

          1. Скаргу задовольнити.

          2. Дії Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції по винесенню постанови від 16.01.2012р. про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук визнати неправомірними.

          3. Постанову Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про затримання транспортного засобу та оголошення його в розшук від 16.01.2012р. визнати недійсною.

          Суддя                                                   Філатова С. Т.