Ухвала суду № 21741027, 16.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 лютого 2012 року м. КиївК/9991/76483/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Івано-Франківськ (далі ДПІ)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011

у справі № 2а-1800/09/0970

за позовом державного підприємства “Виробниче обєднання “Карпати” (далі Підприємство)

до ДПІ

та Головного Управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області

про зобовязання вчинити певні дії та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача (ДПІ) Шилова А.К.

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про:

зобовязання ДПІ надати висновок у відповідності до додатку № 2 до наказу Державної податкової адміністрації України та Головного Управління Державного казначейства України;

зобовязання Управління Державного казначейства України в м.Івано-Франківську прийняти висновок ДПІ;

стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 610336 грн. бюджетного відшкодування ПДВ, а також нарахованих на вказану суму бюджетної заборгованості процентів у розмірі 49698,35 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011, позов задоволено частково; з Державного бюджету України на користь Підприємства стягнуто 610336 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ з мотивів наявності у справі достатніх доказів на підтвердження права позивача на отримання зазначеної суми бюджетного відшкодування; в решті позову відмовлено з підстав невідповідності заявлених Підприємством вимог встановленому законом способу захисту прав платника та відсутності на момент виникнення спірних правовідносин норми закону, яка б передбачала можливість нарахування процентів за прострочення повернення платникові бюджетної заборгованості з ПДВ.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, про ігнорування судами того факту, що на момент подання цього позову факт надмірного надходження відповідної суми ПДВ до бюджету не було підтверджено в установленому порядку.

Судовими інстанціями у розгляду справи встановлено, що:

- згідно з актом від 18.02.2009 № 2/85/23-4-19389809 про результати позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 по 31.10.2008, підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування за листопад 2008 року у сумі 420752 грн.;

- за наслідками проведення виїзної планової перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2008 року, оформленої актом від 22.09.2008 №12605/23-4/19389809, було підтверджено задекларовану позивачем суму бюджетного відшкодування у розмірі 189584 грн.

Причиною подання цього позову стало неперерахування з бюджету зазначеної суми ПДВ на рахунок позивача у порядку, встановленому підпунктами 7.7.5-7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 цієї ж статті Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, під час перевірки податковим органом правильності визначення Підприємством суми бюджетного відшкодування за перевірений період будь-яких порушень у формуванні позивачем відємного значення ПДВ виявлено не було. Посилання ДПІ на необхідність встановлення факту надмірного надходження суми цього податку до бюджету обґрунтовано не було взято до уваги попередніми інстанціями, позаяк такої умови для виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування Закон не містить. Інших доводів, які б виключали право Підприємства на одержання оспорюваної суми податкової вигоди, податковим органом не наведено.

А відтак суди цілком правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Підприємства 610336грн.бюджетної заборгованості з ПДВ.

Водночас суди, правильно зазначивши, що вимога позивача про зобовязання ДПІ надати висновок відповідному органу Державного казначейства про належні позивачу суми бюджетного відшкодування та про зобовязання Управління Державного казначейства України в м.Івано-Франківську прийняти такий висновок не є належним способом захисту прав платника, не застосували відповідних процесуальних наслідків щодо цієї частини позовних вимог, позаяк провадження у справі в цій частин підлягало закриттю.

На стадії касаційного розгляду цієї справи Підприємством було подано заяву від 13.12.2011 № 542/705 про відмову від цього позову.

Одним з процесуальних прав позивача є право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду, як це передбачено частиною другою статті 51 та частиною першою статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною четвертою статті 112 названого Кодексу передбачено, що суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом, провадження у справі підлягає закриттю (пункт 2 частини першої статті 157 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Враховуючи, що зазначена відмова Підприємства від позову не суперечить закону та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб та держави, а оскаржувані рішення попередніх інстанцій є неправильними у частині, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову державного підприємства “Виробниче обєднання “Карпати” від позову.

2. Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 у справі № 2а-1800/09/0970 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання державну податкову інспекцію у м.Івано-Франківськ надати висновок у відповідності до додатку № 2 до наказу Державної податкової адміністрації України та Головного Управління Державного казначейства України та щодо зобовязання Управління Державного казначейства України в м.Івано-Франківську прийняти висновок державної податкової інспекції у м.Івано-Франківськ.

3. В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 у справі № 2а-1800/09/0970 визнати такими, що втратили законну силу.

4. Провадження у справі № 2а-1800/09/0970 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя М.І. Костенко