Ухвала суду № 21741005, 14.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 року м. КиївК-21575/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2009 року по справі № 2а-16503/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг»звернулось до окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнень, про визнання незаконною бездіяльності Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо невідшкодування суми податку на додану вартість, заявленої у декларації за березень 2009 року у встановлений законодавством строк та стягнення з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість по декларації за березень 2009 року у розмірі 218043,09 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року, позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо невчинення у встановлений законодавством строк дій з відшкодування позивачу податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2009 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Азовтрейдінжінірінг»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2009 року в розмірі 218043,09 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Азовтрейдінжінірінг»надало до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 375 405 грн. шляхом зарахування її на його рахунок.

За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01.01 по 28.02.2009р., складена довідка № 840/23-111/31577486 від 19.06.2009р., в якій зазначено про правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість за березень 2009 р. в розмірі 375 405 грн. та не зазначено порушень вимог діючого законодавства при визначенні суми податку на додану вартість у вказаному розмірі, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Як встановлено судами, під час розгляду справи, податковим органом було проведено позапланову перевірка позивача, за наслідками якої прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000652300/0 від 20.10.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2009 року на 24 698,81 грн., за червень 2009року на 85 211,19 грн.

Під час розгляду справи позивачу відшкодовано 132 663,10 грн. податку на додану вартість. Невідшкодована сума податку на додану вартість за березень 2009 року - 218 043, 09 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактором права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується податковим органом, підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.

З аналізу абз. 1 пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що орган державної податкової служби протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, має право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В даному випадку, як вірно зазначено судами, в результаті перевірки позивача, відповідач-1 не заперечив того, що податковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 даного Закону податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що відповідачем-1 не здійснено.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2009 року по справі №2а-16503/09/0570 залишити без змін.

Справу № 2а-16503/09/0570 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О. Суддя Г.К. Голубєва