Ухвала суду № 21740850, 07.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2012 р. м. КиївК-40398/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Темп»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року

у справі № 2-а-40/09/2270/4

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Темп»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому,

Головного управління Державного казначейства України в Хмельницькій області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Темп»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Хмельницькій області (далі відповідач-2) задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000272302/3/7261 від 28 серпня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Темп»54427,00 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Темп»557,67 гривень відшкодування сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Хмельницькому задоволено. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач-2 просить її відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Темп»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, заявленого в декларації за грудень 2008 року, з результатами якої складено акт № 1979/23-3/14309942 від 14 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272302/0/2506 від 27 березня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 54 427,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272302/3/7261 від 28 серпня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 25 621,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за договором № 01/08/07 від 10 вересня 2007 року про надання посередницьких послуг, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ІКФ «Інтерком», реальне виконання якого, на думку відповідача-1, не відбулось.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до умов договору № 01/08/07 від 10 вересня 2007 року ТОВ ІКФ «Інтерком»зобовязалось надати позивачу послуги щодо виконання комплексу дій, спрямованих на отримання науково-технічної інформації про «Лінію для збирання і зварювання стиків труб»та «Пристрій для збирання труб під зварювання», отримання патенту та патентної документації на зазначені корисні моделі, а також здійснення заходів, спрямованих на передачу у власність позивача виключних майнових прав на корисні моделі шляхом укладення договору з винахідником.

Додатковою угодою від 11 листопада 2007 року до договору № 01/08/07 від 10 вересня 2007 року сторони дійшли згоди, що в рахунок оплати послуг позивач передає ТОВ ІКФ «Інтерком»прості векселі.

З метою виконання зобовязань за укладеним вище договором та належного представництва інтересів позивача ТОВ ІКФ «Інтерком»листом № 11/09-03 від 17 вересня 2007 року звернулось до позивача з проханням видати довіреність на уповноважену особу ОСОБА_3.

На підставі виданої ВАТ «Темп»довіреності ОСОБА_3 подав від імені позивача заявку на видачу патентів з усіма необхідними документами, вніс плату за подачу заявки до Державного підприємства «Український інститут промислової власності», здійснив оплату за публікацію заявки, оплатив державне мито за видачу патенту, здійснював переписку з вказаною установою з питань видачі ВАТ «Темп» патенту.

Виконання ТОВ ІКФ «Інтерком»обумовлених договором № 01/08/07 від 10 вересня 2007 року послуг в повному обсязі засвідчено сторонами шляхом підписання акту виконаних робіт від 31 жовтня 2007 року, у звязку з чим контрагентом виписано на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну № 93 від 31 жовтня 2007 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір № 01/08/07 від 10 вересня 2007 року та акт виконаних робіт від 31 жовтня 2008 року складено з метою отримати право на податковий кредит в розмірі 1 500000,00 грн., оскільки, виконання зазначеного договору із сторони ТОВ ІКФ «Інтерком»полягало виключно у складанні листа на адресу позивача з проханням видати довіреність ОСОБА_3, який не перебував у трудових відносинах з ТОВ ІКФ «Інтерком».

Зазначений висновок судом зроблено з огляду на відомості про внесення до реєстру та бібліографічних даних патентів № 27859 на корисну модель «Лінія для збирання і зварювання стиків труб»та № 27858 на корисну модель «Пристрій для збирання труб під заварювання», відповідно до яких заявником є ВАТ «Темп», винахідником ОСОБА_4, а ОСОБА_3 значиться адресатом для листування, який діяв за довіреністю ВАТ «Темп».

При цьому, згідно з листом ДП «Український інститут промислової власності» № 57/07 від 26 березня 2008 року ТОВ ІКФ «Інтерком»не проводило оплату за отримання деклараційних патентів.

Крім того, Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що,оскільки, ТОВ ІКФ «Інтерком»визнано банкрутом, то можливість сплати податку на додану вартість з коштів за погашені векселі відсутня.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у звязку з наступним.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму на підставі належним чином оформленої податкової накладної № 93 від 31 жовтня 2007 року.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що відповідачем-1 не доведено, що укладаючи договір № 01/08/07 від 10 вересня 2007 року, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, ОСОБА_3 виконано всі покладені на нього обовязки, що підтверджується, зокрема, патентною документацією.

Крім того, колегія суддів вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача-1 про те, що податок на додану вартість, який входить до ціни отриманих позивачем послуг, оплачених векселями, які не погашені, не може формувати податковий кредит, оскільки, відповідно до пункту 4.8 статті 4 Закону № 168/97-ВР у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є обєктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобовязань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання з цього податку, крім податкових векселів.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму в розмірі 1500000,00 грн. в грудні 2007 року після отримання відповідної податкової накладної № 93 від 31 жовтня 2007 року, а приймання-передача векселів в рахунок оплати послуг здійснено 26 листопада 2007 року згідно з відповідним актом.

Таким чином, передача позивачем ТОВ ІКФ «Інтерком»простих векселів в листопаді 2007 року не змінила суму податкового кредиту позивача в грудні 2007 року, право на який виникло в жовтні 2007 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Темп» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКарась О.В.

Федоров М.О.