Ухвала суду № 21740496, 19.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2012 р.                               м. Київ                                        К-34711/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року

у справі №6/15/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роміс» (надалі –ТОВ «Роміс»)

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (надалі –ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва)

за участю Прокуратури Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 15.06.2007р. №0012292330/0.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки податкового органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення є безпідставними, оскільки не враховують всіх обставин справи а твердження про порушення позивачем вимог п.п.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є неправомірним, оскільки формування податкового кредиту у перевірений період відповідало приписам вказаного закону та підтверджено належно оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2008р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009р., позовні вимоги було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 15.06.2007р. №0012292330/0.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві донараховано зобов’язання з податку на додану вартість за невиконані зобов’язання його контрагентів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи.

Контролюючим органом було проведено позапланову перевірку позивача, про що складено акт перевірки від 07.06.2007р. №566/23-300/31946371.

Висновками перевірки встановлено порушення п.п.7.2.1. п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7, п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, підставою для зазначених вище висновків акту перевірки є те, що установчі документи та свідоцтва платників ПДВ контрагентів позивача (ТОВ «Перліт»та ТОВ «Руна-трейд») визнані недійсними згідно постанов господарського суду Миколаївської області у справах №16/482/06 та №16/515/06.

На підставі зазначених вище висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2007р. №0012292330/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 8680,00грн. та за штрафними (фінансовими) у сумі 4340,00грн.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робі, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на .додану вартість.

Відповідно до ст.2 та п.п.10.1, 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідальними за дотримання достовірності та своєчасність визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку на додану вартість, які зареєстровані як платники податку та яким присвоєно індивідуальний податковий номер.

Таким чином, особою, відповідальною за сплату податку на додану вартість є особа, яка зобов'язана сплачувати суми такого податку до бюджету у випадку настання підстав та умов такої сплати відповідно до закону.

Щодо посилання податкового органу, як на підставу для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на визнання недійсними статутів та свідоцтв платника податку на додану вартість ТОВ «Перліт»та ТОВ «Руна-трейд», судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на час виникнення податкових зобов'язань у зв'язку з господарською діяльністю позивача та суб’єктами господарювання ТОВ «Перліт»та ТОВ «Руна-трейд», останні були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ та були платниками податку на додану вартість, зареєстровані в органах державної податкової служби.

Правові стосунки, що покладені в основу нарахувань, закінчилися між позивачем та ТОВ «Перліт»і ТОВ «Руна-Трейд»у липні 2005 року, а акти про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що долучені відповідачем до матеріалів справи, були видані лише 27.12.2006р., та 17.01.2007р.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Згідно п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається зокрема у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приймаючи до уваги, що на час господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Перліт»і ТОВ «Руна-трейд»останні були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість, висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Доводами касаційної скарги не спростовано наведені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                   ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                             ____М.І. Костенко

                                        ____С.Е. Острович

                                        ____О.І. Степашко

                                        ____Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак