Ухвала суду № 21740045, 19.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2012 р. м. КиївК-29764/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Конюшка К.В.

Бим М.Є.

Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія Коек" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства "Компанія Коек" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визнання митної вартості товарів,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконною картку відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020692 від 14.12.2009 р. Визнано нечинним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000908/1 від 14.12.2009 р. Визнано незаконним рішення Східної митниці від 09.03.2010 р. щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом. Стягнуто з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 3921,14 грн. та спеціальне мито в сумі 4668,02 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року апеляційну скаргу Східної митниці задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Приватне підприємство "Компанія Коек" просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство «КОМПАНІЯ КОЕК»як юридична особа зареєстровано виконкомом Донецької міськради 14.09.2009р., та внесене до ЄДРПОУ за кодом 35655646, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 433258.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу № 804-51404745/130-04 від 18 березня 2009 року (надалі - Контракт), що укладений між позивачам (Покупець) та ВАТ «Саратовстройстекло»(Продавець), продавець реалізує, а покупець купує скло листове, код товару за УКТЗЕД 7005293500.

Згідно пункту 2.1 цього Контракту, ціни на товар зазначаються у Специфікації до нього. Загальна вартість товару за цим контрактом складає 120 000 000 рублів РФ. Ціна товару не є встановленою та може бути змінена за згодою сторін.

14 грудня 2009р. в межах зазначеного вище Контракту позивачем на митну територію України ввезена партія товару, ціна на який станом на момент митного оформлення складала 85 рублів за метр квадратний (еквівалент 2,82 Доларів США). Для здійснення митного оформлення товару відповідачу 1 разом із ВМД №700000005/9/014870 поданий пакет документів: рахунок-фактура (інвойс) № 130-04/51 від 02.12.2009р., додаткова угода № 1 від 18.03.2009р., додаткова угода № 2 від 06.04.2009р., додаткова угода № 4 від 17.08.2009р., додаткова угода № 5 від 11.09.2009р., специфікація № 8 від 01.12.2009р. Контракт № 804-51404745/130-04 від 18.03.2009р.

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданій в пакеті документів ДМВ посадовою особою відповідача 1 14.12.2009 р. відповідно до п. 11 Порядку декларування митну вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ від 20.12.06 № 1766 (далі - Порядок) були запитані додаткові документи, а саме:

1) ліцензійний чи авторський договір (контракт);

2) каталоги, специфікації фірми виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

4) інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару.

Того ж дня, декларант позивача зробив згідно вимог п. 13 Порядку запис на зворотному боці декларації митної вартості зі змістом: «надати необхідні документи не можливо» та поставив особистий підпис.

У звязку з цим Східною митницею самостійно проведена митна оцінка товару на підставі 3-го методу визначення митної вартості відповідно до статей 267, 273 МКУ та винесено Рішення про визначення митної вартості товарів та скориговано митну вартість скла до 3,1 дол. США за м2. Внаслідок цього загальна вартість скла що імпортується була підвищена митним органом з 552533,98 рос. руб. до 608777,41 рос. руб., різниця склала 56243,43 рос. руб, що за офіційним курсом на дату митного оформлення склало 56243,43x0,26559=14937,69 грн. Таким чином, підприємство сплатило понад раніше задекларовану вартість спеціальне мито у розмірі 4668,02 грн. та ПДВ у сумі 3921,14 грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано посиланням на те, що позивачем для митного оформлення надано Митниці вичерпний перелік документів на підтвердження правильності обчислення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому дії митного органу по відмові у митному оформленні за методом першим визначення митної вартості, є неправомірними.

З такими висновками суду попередньої інстанції не погоджується судова колегія, правова позиція якої полягає в наступному:

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно правових актів.

Відповідно до частини другої статті 265 МК України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Судом попередньої інстанцій встановлено, що позивачем заявлена митна вартість скла листового з розрахунку 2,82 дол. США за 1 кв. м. Східною митницею встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товару в порівнянні з наявною в ціновій базі ЄАІС ДМСУ інформацією щодо вартості аналогічних товарів, що ввозяться на Україну, значно занижена. А саме, на умовах поставки DAF RU Соловей (згідно Правил Інкотермс 2000) заявлена митна вартість товару «скло у листах марки МІ, завтовшки 4 мм»(країна походження Російська Федерація) складала 2,81 дол. США за м2.

Згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення) встановлено, що митне оформлення ідентичного товару іншими митницями здійснювалось за ціною 3,1 дол. США за м2., підставою для надання додаткових документів є факт встановлення значної різниці між заявленою митною вартістю та вартістю, що міститься у ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ.

Відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою поданих документів. В даному випадку митниця не погодилась з проведеною позивачем митною оцінкою товару, вимагала надання додаткових документів, і, зокрема, ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару. Відповідно до пункту 11 зазначеного Порядку Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів. Пунктом 14 встановлено, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Позивач на вимогу митного органу викладену на зворотному боці декларації митної вартості зазначає, що надати необхідні документи неможливо. усі документи, що були витребувані, не надав.

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів митниця самостійно визначила митну вартість товару відповідно до ст. 266 МК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформлені, Східна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія Коек" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Харченко