Ухвала суду № 21739878, 28.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2011 р. м. КиївК-1901/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2009

у справі № 2-а-11995/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хауз «АКС»

до 1. Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2009, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хауз «АКС»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень 2009 у розмірі 12722,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хауз «АКС»130,62 грн. судового збору.

ДПІ у Київському районі міста Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивач надав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2009, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній у податковій декларації у розмірі 12722,00 грн.

Довідкою від 15.07.2009 № 4351/15-214/32804896 підтверджено правомірність заявленого бюджетного відшкодування та зазначено, що бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 12722,00 грн., задеклароване платником у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, відповідає сумі бюджетного відшкодування, визначеній за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобовязаний діяти у спосіб, передбачений законом. Відповідно, суди правильно застосували Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, зокрема п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який зобовязує податковий орган у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як було встановлено судами, податковий орган, провівши таку перевірку та підтвердивши бюджетне відшкодування довідкою, утримався від надання органу державного казначейства висновку із зазначенням 12722,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Податковий орган не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п.7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару, та вимог п.п.7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло