Постанова № 21739634, 14.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2011 р. м. КиївК-13726/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Степашка О.І., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 13 лютого 2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року

у справі №24/34/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод»(надалі ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»)

до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (надалі Мелітопольська ОДПІ Запорізької області)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в якому поставлено питання, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002312302/0 від 21.08.2006 року, №0002312302/1 від 22.09.2006 року, №0002312302/2 від 07.12.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника податку у банку по податку на додану вартість у розмірі 133822,85грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зарахування суми податку на додану вартість до податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою господарського суду Запорізької області від 13 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ Запорізької області №0002312302/0 від 21.08.2006 року, №0002312302/1 від 22.09.2006 року, №0002312302/2 від 07.12.2006 року про зменшення ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника податку у банку з податку на додану вартість у розмірі 133822,85 грн.; з Мелітопольської ОДПІ Запорізької області на користь ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»стягнуто судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Мелітопольська ОДПІ Запорізької області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період травень 2006 року, про що складено акт №614/23/00373830 від 11.08.2006 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.1.8 ст. 1 , п.п.7.4.1 п.7.4 , п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у квітні 2006 року в сумі 133822,85грн.; перевіркою не підтверджено заявлену ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2006 року в сумі 133822,85грн.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження, Мелітопольською ОДПІ Запорізької області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення 0002312302/0 від 21.08.2006 року, №0002312302 від 22.09.2006 року, №0002312302/2 від 07.12.2006 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 133822,85грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що певною мірою не можуть документально підтверджувати здійснення господарських операцій податкові накладні, видані підприємствами з ознаками фіктивності, безпосереднім покупцям товарів. Господарських правовідносин безпосередньо з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, позивач не мав. Встановити ненадходження податку до бюджету по обєкту оподаткування не видається можливим, оскільки індивідуальності придбана продукція не має. Отже, не підтвердження факту сплати сум податку до бюджету за визначену продукцію по ланцюгу до виробника не впливає на формування податкового кредиту позивача.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення субєктом владних повноважень були направлені листи до відповідних Державних податкових інспекцій, щодо проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача.

Відповідно до отриманих запитів, відповідачем було встановлено, що в перевіряємому періоді основними постачальниками товарів по ланцюгу до виробника були: ПП «Талассо-С»; ПП «Вамар», СПД Буц М.І., ТОВ «Кон-Паст-Сервіс»(відповідно до рішення Голосіївського районного суду від 10.03.2006 року, визнано статут та установчий договір недійсним з моменту державної реєстрації, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №37083408 з моменту його реєстрації); ПП «Промекспортсервіс», ВАТ «МОЕЗ»(на виконання угод було реалізовано соняшник вартістю 561848,70грн., в т. ч. ПДВ 93641,45грн., згідно виписаних податкових накладних. Оприбуткування підтверджується приходними накладними на загальну суму 479074,98грн., в т.ч. ПДВ 79848,82грн.), ТОВ «ДАО»(підприємство не звітує з лютого 2005 року, за юридичною адресою не знаходиться); ПП «Діапазон», ПП «Агропромтехкомплект»(за кодом 23936419 та індивідуальним податковим номером 239364190193 зазначене підприємство не зареєстровано).

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, не було надано належної оцінки вищевикладеним фактам.

Крім того, Мелітопольська ОДПІ Запорізької області звертає увагу, що під час проведення перевірки позивача було встановлено відсутність оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність транспортування товарно-матеріальних цінностей (надалі ТМЦ) до місця їх зберігання. Даними бухгалтерського та податкового обліку зберігання ТМЦ не підтверджується. Отже, факт виконання господарських операцій позивачем не доведено.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7. 4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області - задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 13 лютого 2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Відкритому акціонерному товариству «Мелітопольський олійноекстракційний завод» до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Маринчак Н.Є.

Судді: ____ Бившевої Л.І.

____ Ланченко Л.В.

____ Степашко О.І.

____ Усенко Є.А.