Рішення № 21739309, 24.02.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 02 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар: Тодоряк Г.Д. за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 січня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про захист прав споживачів.

Посилався на те, що 21 травня 2010 року між ним та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 91, відповідно до якого відповідач зобов”язувався виготовити міжкімнатні двері 5 шт. та здійснити їх доставку і монтаж. Вартість робіт за договором склала 20150 грн., яка була ним оплачена в повному обсязі 03.06.2010 року.

Згідно п. 2.1 договору № 91 від 21.05.2010 року після повної сплати вартості робіт відповідач зобов”язаний на протязі 3-х робочих днів провести доставку та монтаж між кімнатних дверей. Однак, на його неодноразові звернення до відповідача з вимогою про належне виконання умов договору щодо виготовлення, довставки та монтажу дверей, відповідач не відреагував і тільки через місяць, 06 липня 2010 року, у його відсутності доставив та здійснив монтаж міжкімнатних дверей. Цього ж дня, після 18-00 год. він оглянув доставлені двері та якість їх монтажу. Двері не відповідали вимогам договору, зокрема: було здійснено монтаж чотирьох дверей, крім дверей з коридору до кухні.

________________

№22ц-262 2012 р. Головуючий у 1 інстанції Данилюк М.І.

Категорія: 55 Доповідач: Перепелюк Л.М.

Наступного дня відповідач забрав міжкімнатні двері та їх коробки.

08 липня 2010 року робоча група вдруге доставила четверо міжкімнатних дверей та коробки до них, та розпочала їх монтаж.

Керівником даної групи була ОСОБА_6, яка і повідомила йому, що дані міжкімнатні двері виготовив її чоловік ОСОБА_7.

У зв”язку з тим, що відповідач, всупереч вимогам договору, умов договору не виконав, позивач 14.07.2010 року звернувся до Управління у справах захисту прав споживачів у Чернівецькій області з письмовою заявою про порушення його прав, як споживача.

05 серпня 2010 року посадові особи даного Управління здійснили огляд 4-ох дверей. Після виявлення ними недоліків, відповідача було зобов”язано повернути йому кошти за неякісні двері в сумі 20150 грн. та здійснити їх демонтаж. Однак вказані вимоги акта не виконані, грошові кошти не повернуті, демонтаж дверей не здійснено.

Позивач просив суд отримані відповідачем кошти в сумі 20150 грн. визнати безпідставно набутим майном та стягнути їх на його користь.

Також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі трьох відсотків вартості робіт за кожний день прострочення, а саме 229710 грн., зобов”язавши приватного підприємця ОСОБА_1 здійснити демонтаж міжкімнатних дверей у кількості 4-х штук та дверних коробок у кількості 5-ти штук у квартирі АДРЕСА_1.

Вказував, що тривалими неправомірними діями відповідача щодо неналежного виконання ним умов договору йому та його сім”ї була завдана моральна шкода, яка полягала у необхідності звернення до різних установ за захистом його порушених прав, відсутності можливості у нормальних умовах проживання, що призвело до внутрішнього дискомфорту, поганого сну, головної болі, пригнічення психологічного стану, безпідставного страждання членів його сім”ї, в тому числі малолітньої дитини. Моральну шкоду він оцінює в 50000 грн., яку просив стягнути з відповідача

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 січня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20150 грн.

Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення виконання роботи у розмірі 220645,50 грн.

Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Зобов”язано приватного підприємця ОСОБА_1 здійснити демонтаж між кімнатних дверей у кількості 4-х штук та дверних коробок у кількості 5-ти штук у квартирі АДРЕСА_1, а у випадку невиконання демонтажу приватним підприємцем ОСОБА_1 здійснити демонтаж ОСОБА_3 за рахунок приватного підприємця ОСОБА_1.

Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2428 грн..

На дане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати зазначене рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду постановлено з порушенням норма матеріального та процесуального права.

У своєму запереченні ОСОБА_3 зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин справи, які підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а вимоги ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, а тому підлягають відхиленню.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст.309 ч.1 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:

- неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист прав споживача, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, вважав встановленими обставини справи за їх недоведеності, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позову.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд, в порушення вимог ст. 214 ЦПК України, яка передбачає, що суд, ухвалюючи рішення, повинен вирішити питання щодо того, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджувалися, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, неправильно встановив правовідносини, які склались між сторонами, а також неправильно застосував до них норми матеріального права.

Зокрема, встановивши, що сторони 21 травня 2010 року уклали договір № 91, не встановив правову природу цього договору, тобто, який же договір було укладено між сторонами.

Колегія суддів вважає, що зазначений договір є договором побутового підряду, оскільки, відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Статтею 869 ЦК України передбачено, що до договору побутового підряду застосовуються вимоги ст. 641 ЦК України, згідно якої пропозицію укласти договір може зробити кожна із сторін майбутнього договору, причому ця пропозиція має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов”язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Досліджуючи зміст договору, укладеного між сторонами, колегія суддів вважає, що сторонами не досягнуто всіх істотних умов договору, а тому останній не є укладеним.

Як зазначав позивач ОСОБА_3, доставка йому замовлених дверей була для цього несподіванкою, адже ними, сторонами договору, не зазначено ні в основному договорі, ні в додатковій угоді, як цього вимагалось відповідно до п.1.2 Договору, матеріал, з якого повинні бути виготовлені двері. Звернувшись із пропозицією про укладення договору, він, ОСОБА_3, мав на увазі, що двері будуть виготовлені із матеріалу відповідача дубової дошки із застосуванням скла, а також з певною конфігурацією, розмірами та формою дверей, що повинно було знайти своє відображення у додатковій угоді.

Наведена обставина підтверджується актом обстеження якості встановлення дверей в квартирі ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 від 05.08.2010 року, складеним спеціалістом управління у справах захисту прав споживачів у Чернівецькій області, з якого видно, що позивач не замовляв двері з матеріалу, з якого вони зроблені, а зовнішній вигляд та їх конфігурацію з ним не узгоджено.

Таким чином, сторонами не досягнуто домовленості щодо предмету договору, адже розміри, конфігурація, матеріал, з якого повинні бути виготовлені двері, становлять предмет договору.

Згідно п. 3.1 Договору визначена вартість робіт по виготовленню дверей, яка становить 20150 грн., але не зазначена вартість матеріалу, тобто відсутня ще одна істотна умова договору.

Не визначились сторони також і щодо строку виконання робіт, оскільки п.2.1 передбачає, що виконання робіт проводиться протягом 15 робочих днів після сплати 70 % авансу. Разом з тим, розмір авансу не визначено у договорі, а тому незрозумілим для сторін є строк початку та завершення робіт по виконанню замовлення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо істотних умов договору побутового підряду, а тому він є неукладеним.

У зв”язку з наведеним, у позивача ОСОБА_3 не виникло підстав для захисту його прав як споживача, а Закон України „Про захист прав споживачів” не міг бути застосований судом до правовідносин, які склались між сторонами, а тому не підлягав задоволенню позов ОСОБА_3 про стягнення пені у розмірі трьох відсотків вартості робіт за час ніби-то невиконання умов договору.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної школи.

Вимагаючи відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_1, позивач ОСОБА_3 посилався на те, що тривалими неправомірними діями відповідача щодо належного виконання умов договору № 91 йому та його сім”ї завдана моральна шкода.

Як зазначено вище, договір між сторонами не був укладеним, а тому висновок позивача про неналежне його виконання не може бути прийнятий судом за підставу для стягнення з відповідача навіть частково моральної шкоди.

Відшкодування моральної шкоди не передбачено також умовами договору.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 ЗУ „Про захист прав споживачів” (в редакції, чинній на момент пред”явлення позову) на відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають право споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізовується на території України, яка заподіяна небезпечною для життя і здоров”я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством. Оскільки судом першої інстанції не встановлено, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов”язань щодо виготовлення міжкімнатних дверей становило загрозу життю та здоров”ю позивача та його сім”ї, то і з цих підстав позов про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Разом з тим, твердження апеляційної скарги про те, що судом безпідставно зобов”язано ОСОБА_1 здійснити демонтаж міжкімнатних дверей у кількості 4-х штук та дверних коробок у кількості 5-ти штук у квартирі АДРЕСА_1, оскільки не відповідач ОСОБА_1, а ОСОБА_7 здійснив монтаж та доставку цих дверей, спростовується наявним у матеріалах справи на а.с. 12 замовленням згаданих дверей ОСОБА_1 у ОСОБА_7, показами свідка ОСОБА_8.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність повернення коштів у сумі 20150 грн., одержаних ОСОБА_1, ОСОБА_3.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що він не отримував таких коштів, спростовується висновком судової почеркознавчої експертизи № 2681 від 03.10.2011 року, згідно якої підпис від імені ОСОБА_1 в графі „виконавець” виконаний ОСОБА_1.

Зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 як безпідставно набута, про що зазначив ОСОБА_3 у своїй позовній заяві, а не така, що одержана згідно договору, який колегія суддів вважає неукладеним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 січня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 січня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20150 гривень.

Зобов”язати приватного підприємця ОСОБА_1 здійснити демонтаж між кімнатних дверей у кількості чотирьох штук та дверних коробок у кількості п”яти штук у квартирі АДРЕСА_1. У випадку невиконання зобов”язання по демонтажу чотирьох дверей та п”яти дверних коробок виконання їх демонтажу дозволити ОСОБА_3 за рахунок приватного підприємця ОСОБА_1.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пені за прострочення виконання роботи та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 308 грн. 50 коп. на користь держави на рахунок апеляційний суд Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02894728, номер доходного рахунку 31215206700002, головне управління державного казначейства України у Чернівецькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 23246436, банк отримувача ГУДКУ в Чернівецькій області м. Чернівці, код банку отримувача (МФО) 856135, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1113 грн. 20 коп. понесених ним судових витрат по справі.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: