Ухвала суду № 21737841, 01.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2012 р.Справа № 2-а/1570/3464/2011 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року у справі за позовом комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Ізомастер»про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року КП «Теплопостачання міста Одеси»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000561610 від 26.04.2011р., яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 24773, 58 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки податкової інспекції про порушення підприємством п.п. «д»п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними, оскільки позивачем до складу податкового кредиту включено тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, виданими ТОВ «ВКФ «Ізомастер», а придбаний у товариства товар повністю використаний у господарській діяльності підприємства. Позивач вважає, що він не повинен перевіряти, чи знаходиться його постачальник за юридичною адресою і посилання перевіряючих на невірно зазначену адресу постачальником товару у податковій накладній не може бути підставою для виключення з податкового кредиту сум сплаченого ним ПДВ при придбанні товару.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено, що за грудень 2010р. позивачем подано до податкової інспекції декларацію з ПДВ, в якій до податкового кредиту включено ПДВ в сумі 19818,86 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ «Ізомастер». Однак, в березні 2011р. на адресу відповідача надійшов акт про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Ізомастер»у звязку з відсутністю відомостей про його місцезнаходження. Як наслідок, КП «Теплопостачання міста Одеси»до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по податковим накладним, оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме, постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи зареєстрованої як платник ПДВ на суму податкового кредиту в розмірі 19818,86 грн. На думку представника СДПІ, вказані обставини свідчать про неправомірність формування КП «Теплопостачання міста Одеси»податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Ізомастер», що являється порушенням п.п. «д»п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Спірне податкове повідомлення-рішення СДПІ вважає правомірним, в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. позов КП «Теплопостачання міста Одеси»задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та прийняти нову постанову, якою позов КП «Теплопостачання міста Одеси»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2011р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах КП «Теплопостачання міста Одеси» та ТОВ «ВКФ «Ізомастер»за період з грудня 2010 року по січень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №124/16-1/34674102/11 від 07.04.2011р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.п. «д»п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкових накладних, затв. наказом ДПА України №244 від 30.06.2005р. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що КП «Теплопостачання міста Одеси»подано до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі декларацію з податку на додану вартість, в якій до податкового кредиту включено ПДВ в сумі 19818,86 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ «Ізомастер». Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що згідно повідомлення ДПІ у Малиновському районі міста Одеси від 18.03.2011 року не можливо перевірити ТОВ «ВКФ «Ізомастер»у звязку з незнаходженням його за юридичною та фактичною адресою м.Одеса, вул.Плієва,17А, що, відповідно, свідчить про нікчемність правочину між ТОВ «ВКФ «Ізомастер» та КП «Теплопостачання міста Одеси». Крім того, на порушення пп. «д»пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого в податковій накладній зазначається місце розташування юридичної особи або місце, постачальником ТОВ «ВКФ «Ізомастер»визначені в податковій накладній на суму 19818,86 гривень недостовірні дані щодо розташування юридичною особи.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2011р. №0000561610, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 24773,58 грн. (в тому числі: за основним платежем 19818,86 грн., за штрафними санкціями 4954,72 грн.).

Задовольняючи позов та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, оскільки у позивача наявні всі бухгалтерські документи, які свідчать про придбання у грудні 2010р. товару у ТОВ «ВКФ «Ізомастер», оприбуткування їх, використання в господарській діяльності будівельних та ремонтних роботах. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно зі ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, або придбання товару, які не призначаються для використання в господарської діяльності.

Відповідно до п.6.2 наказу №969 від 21.12.2010р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливо включення витрат по сплаті податку на додану вартість по податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.

З Договору купівлі-продажу №Т-14/03-2009/тго-240/09 від 03.03.2009р. вбачається, що ТОВ «ВКФ «Ізомастер»зобовязане передати товар КП «Теплопостачання міста Одеси», а КП в свою чергу зобовязується сплатити наданий товар. На виконання умов договору позивач отримав в грудні 2010 року стекло вату, стекло пластик, проволоку вязальну, Пергамин П-350 на загальну суму 118913,19 грн. Зазначений товар був повністю оплачений позивачем.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договір, укладений позивачем з контрагентом ТОВ «ВКФ «Ізомастер», відповідає вимогам ст.180 ГК України. Як правильно зазначено судом, твердження відповідача, що вказаний договір є нікчемним, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, є безпідставним, оскільки жодного доказу того, що господарські операції мали безтоварний характер (крім посилання на довідку ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про наявність ознак нікчемності договору укладеного ТОВ «ВКФ «Ізомастер»з КП «ТМО»), в акті перевірки не зазначено, та не надано під час розгляду справи. У позивача наявні всі бухгалтерські документи, які свідчать про придбання у грудні 2010 року товару у ТОВ «ВКФ «Ізомастер», оприбуткування їх, використання в господарській діяльності будівельних та ремонтних роботах.

Посилання в акті перевірки на зазначення в податковій накладній невірної адреси постачальника товару є безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що за адресою: м.Одеса, вул.Плієва, 1А ТОВ «ВКФ «Ізомастер»має офісне приміщення, тоді як основне та складські приміщення знаходяться за адресою: м.Одеса, вул.Промислова, 37. Вказані обставини було досліджено судом першої інстанції та дано їм відповідну правову оцінку.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.