Постанова № 21737244, 18.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-8270/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юавто»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юавто»(далі ТОВ «Юавто»або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі ДПІ у Шевченківському районі м. або відповідач) про скасування та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 31.05.2011 року № 0003412309.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2011 р. відкрито провадження по справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з обставин викладених в адміністративному позові та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні виклав зміст письмових заперечень, відповідно до яких просив суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юавто»відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 18 липня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ВАККО»за період з 14.04.2009 року по 31.12.2010 рік, за результатами якої складено акт від 17.05.2011 року 1161/23-09/35135683.

Так, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 166937, 00 грн., а також були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41734,00 грн. всього на загальну суму 208671, 00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 року № 0003412309.

Так, на думку податкового органу, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Вакко»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Вакко», фінансового-господарські правовідносини між ТОВ «Вакко» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу необгрунтованими, а податкове повідомлення-рішення неправомірним, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Юавто»та ТОВ «Вакко»було укладено ряд договорів про надання комплексу рекламних послуг.

Згідно зазначених договорів, виконавець надавав комплексні ркекламні послуги: проведення дизайну, розробка та виготовлення контекстних та flash банерів, наліпок та постерів, передача макетів багетів та постерів замовнику.

Суми податку на додану вартість по податкових накладних наданих ТОВ «Вакко» були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів та відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, і відповідають даним податкових декларацій з ПДВза відповідні періоди.

Так, перевіркою встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Вакко»анульовано актом від від 16.11.2010 року № 7287. Причина анулювання стан платника «8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження.

Крім того, відповідно до протоколу допиту обвинуваченої директора ОСОБА_2 від 07.01.2011 року та протоколу додаткового допиту обвинуваченої від 11.01.2011 року проведених старшим слідчим ОВС Паскобовим В.Є., ОСОБА_2 повідомила, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вакко»вона не має, ніякі документи по підприємству вона не підписувала,, де знаходиться підприємство їй не відомо.

Відповідно до протоколу допиту співзасновника ТОВ «Вакко»ОСОБА_1 від 15.10.2010 року, останній повідомив, що також до фінансово-господарської діяльності не має ніякого відношення, де знаходиться підприємство йому не відомо.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями /надалі Закон/.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Так, як встановлено судом, право позивача на податковий кредит підтверджене податковими накладними виданими ТОВ «Вакко». На момент проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «Вакко»було зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку анульовано лише 16.11.2010 року, після здійснення фінонсвого-господарських операцій з позивачем.

Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом досліджені оригінали банківських виписок, податкові накладні, що були виписані позивачем своїм контрагентам покупцям товару (робіт, послуг) та завірені належним чином копії договорів, актів приймання передачі та податкові накладні, що були видані ТОВ «Вакко»для ТОВ «Юавто».

Щодо фіктивності правочинів укладених між ТОВ «Юавто»та ТОВ «Векко», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

27.04.2011 року постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України Горбатюка О.В., кримінальна справа № 69-107, що була порушена відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за фактом створення «фіктивної»фірми ТОВ «Вакко»- закрита за відсутністю складу злочину.

За таких обставин, відповідачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладенні угоди, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем і ТОВ «Вакко»не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обовязків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На розподілі судових витрат представник позивача не наполягав.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Скасувати та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.05.2011 року № 0003412309.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 22.07.2011р.