Постанова № 21737234, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2012 року 17:36 № 2а-19172/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Квазар Комплекс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання дій та рішень незаконними, зобовязання вчинити дії, скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Квазар Комплекс»(надалі позивач, Товариство, підприємство) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі відповідач, податковий орган), в якому, із урахуванням уточнень позовних вимог, просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 листопада 2011 року № 0007842303 про сплату податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 129 661, 00 грн.;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 листопада 2011 року № 0007832303 про сплату податку податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 170 526, 00 грн.;

- визнати незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»з ТОВ «СП «Агора «GV «Agora»(Договір № 01/05 від 01 травня 2002 року), МПСП «Щит»(Договір ДГ-02/11 від 01 листопада 2009 року), ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи»(Договір № 03/06 від 02 червня 2008 року), ТОВ «Агора «СП»(Договір 01/06 від 01 червня 2009 року), ТОВ «Астра»(Договір 06/10 від 06 жовтня 2009 року);

- визнати незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по зменшенню задекларованих податкових зобов'язань ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, та податкового кредиту у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, до нуля;

- зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняти та врахувати господарські операції з поставки запасних частин до електровозів та комплектуючих до тягового складу, здійснені ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»з ТОВ «СП «Агора «GV «Agora»(Договір № 01/05 від 01 травня 2002 року), МПСП «Щит»(Договір ДГ-02/11 від 01 листопада 2009 року), ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи»(Договір № 03/06 від 02 червня 2008 року), ТОВ «Агора «СП»(Договір 01/06 від 01 червня 2009 року), ТОВ «Астра»(Договір 06/10 від 06 жовтня 2009 року), як такі, що призвели до формування у ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»податкового кредиту у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, та подальші операції по реалізації отриманих ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»запасних частин до електровозів та комплектуючих до тягового складу, як такі, що призвели до формування податкових зобов'язань у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, із відображенням вказаних сум в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Ухвалою суду від 26 грудня 2010 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп. 73.1 п 7.3., пп. 7.4.1., пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п 7.4., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 103729,00 грн. та п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 136 421,00 грн. На думку позивача висновки, викладені в акті не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення рішення винесені за наслідками даного акту є незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень та підлягають скасуванню.

Також, позивач вказував на протиправність дій податкового органу щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між Товариством та деякими його контрагентами, оскільки такі дії вчинені на підставі надуманих міркувань відповідача про фіктивність угод між підприємствами, що спростовується наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 березня 2011 року встановлено ряд порушень, які призвели до несплати податкових зобовязань до Державного бюджету України, а тому податковим органом було вчинено спірні дії для виконання позивачем своїх обовязків як платника податків.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Квазар Комплекс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 2164/23-03/30219297 від 12 жовтня 2011 року.

На підставі зазначеного Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення рішення № 0007842303 та № 0007832303 від 09 листопада 2011 року.

Передумовою для прийняття вказаних рішень став висновок відповідача, викладений на сторінці 17 Акту № 2164/23-03/30219297 від 12 жовтня 2011 року, де зазначено, що кошти в розмірі 367 000,00 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»06 травня 2010 року по Договору комісії № 12/01 від 25 грудня 2009 року від ТОВ «Мурамас»є доходом в розумінні пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказане відповідач обґрунтовує тим, що у зв'язку з укладенням договору переведення боргу № 01/04-2010/1. від 01 квітня 2010 року про переведення боргу на суму 21 996 000, 00 грн. Договір комісії № 12/01 від 25 грудня 2009 року не діяв.

В результаті цього, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, до складу податкового зобов'язання нараховано суми податку на додану вартість в розмірі 61 167, 00 грн. та податку на прибуток в розмірі 76 458, 00 грн. (з суми донарахованого валового доходу 305 833,00 грн.).

Проте, дані твердження не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно п. 5 Договору переведення боргу № 01/04-2010/1 від 01 квітня 2010 року визначено, що його укладення не призводить до зміни умов Договору комісії №12/01 від 25 грудня 2009 року, а отже, Договір № 12/01 від 25 грудня 2009 року на момент повернення коштів діяв та був чинним.

Згідно п. 7.1. Договору комісії №12/01 від 25 грудня 2009 року він діє до 25 грудня 2010 року.

Надходження коштів відбулось 06 травня 2010 року, тобто в момент дії Договору комісії №12/01 від 25 грудня 2009 року.

ДПІ Шевченківського р-ну м. Києва зазначає, що кошти в розмірі 367 000,00 грн. надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»06 травня 2010 року по договору комісії №12/01 від 25 грудня 2009 року від ТОВ «Мурамас».

Проте, згідно Виписки з особового рахунку ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»про рух коштів за 06 травня 2010 року кошти в розмірі 367 000,00 грн. надійшли на розрахунковий рахунок від ТОВ «ТД «Проміндустрія»як повернення коштів для придбання запчастин для вагонів згідно договору комісії 12/01 від 25 грудня 2009 року.

Інших надходжень на рахунок ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»ні від ТОВ «ТД «Проміндустрія»та ТОВ «Мурамас»за 06 травня 2010 року не здійснювалось.

Надходження даних коштів здійснено в межах Договору №12/01 від 25 грудня 2009 року як повернення у зв'язку з неможливістю виконанням зобов'язань.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається відповідач, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Аналіз вказаної норми та наведених вище обставин вказує на те, що кошти, які надійшли на адресу Товариства 06 травня 2010 року не можуть вважатися доходом в розумінні пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже такі кошти не відносяться до загальних доходів від продажу товарів (робіт, послуг) та інших операцій, зазначеній в даному пункті.

Згідно з п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий орган вважає, що датою виникнення у Товариства податкових зобовязань з ПДВ є 06 травня 2010 року, оскільки саме тоді були зачислені від ТОВ «Мурамас»на рахунок позивача кошти за договором комісії №12/01 від 25 грудня 2009 року.

Проте, такі твердження не відповідають дійсності, оскільки як вже встановлено судом вказані кошти надійшли від ТОВ «ТД «Проміндустрія»як повернення коштів для придбання запчастин для вагонів та не вважаються доходом, а тому не можуть бути оподаткованими податком на додану вартість.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що надходження коштів по Договору №12/01 від 25 грудня 2009 року у розмірі 367 000,00 грн. не повинно обліковуватися як дохід, а нарахування ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкового зобов'язання на суми податку на додану вартість в розмірі 61 167, 00 грн. та податку на прибуток в розмірі 76 458, 00 грн. є неправомірним та необгрунтованим.

Ще однією передумовою для визначення податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток підприємств став висновок податкового органу, що ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»віднесено до складу валових витрат консультаційні послуги та транспортно-експедиційні послуги без належним чином оформлених первинних документів на суму 239 850, 00 грн.

В результаті цього, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зменшено податковий кредит у перевіряємий період на суму 42 562, 00 грн., що призвело до збільшення грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 42 562, 00 грн., а зменшення валових витрат на 239 850, 00 грн. призвело до нарахування грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 59 962, 50 грн.

Так, суд вважає дані твердження та нарахування ДПІ у Шевченківському районі м. Києва грошових зобов'язань необгрунтованими, оскільки, як встановлено судом ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»оформлені та надані для перевірки (також наявні в матеріалах справи) всі необхідні документи для підтвердження віднесення до валових витрат суми у розмірі 239 850, 00 грн., та до податкового кредиту з податку на додану вартість суми у розмірі 42 562, 00 грн., які нараховані та сплачені за консультаційні послуги та транспортно-експедиційні послуги.

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зазначено, що в наданих до перевірки актах відсутня інформація, з якого питання надані консультаційні послуги, що порушує п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Так, відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи зміст вказаної норми суд приходить до висновку, що положення п. 2 ст. 9 наведеного Закону не вимагають зазначення настільки конкретної інформації, яку мав на увазі податковий орган, а вимагає лише зазначення змісту господарської операції.

Судом досліджено акти, які ставив під сумнів відповідач, а також інші документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, суми яких були занижені за наслідками перевірки, та встановлено, що вказані документи містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб та сформовані у відповідності до вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За таких обставин суд приходить до висновку про неправомірність заниження податковим органом податкового кредиту на суму 42 562, 00 грн., що призвело до збільшення грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 42 562, 00 грн. та зменшення валових витрат на суму 239 850, 00 грн., що призвело до нарахування грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 59 962, 50 грн.

В частині щодо визнання незаконними дій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів, укладених ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» суд зазначає наступне.

В акті зазначено, що у ТОВ «Технотрансферт»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здіснення будь-якого виду діяльності.

На підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладених за перевіряємий період договорів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у звязку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності угод укладених ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»з ТОВ «СП «Агора «GV «Agora»(Договір № 01/05 від 01 травня 2002 року), МПСП «Щит»(Договір ДГ-02/11 від 01 листопада 2009 року), ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи»(Договір № 03/06 від 02 червня 2008 року), ТОВ «Агора «СП»(Договір 01/06 від 01 червня 2009 року), ТОВ «Астра»(Договір 06/10 від 06 жовтня 2009 року), з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння позивача та його контрагентів від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи наявна постанова Соломянського районного суду м. Києва по розгляду кримінальної справи по обвинуваченню зокрема ОСОБА_1 директора ТОВ «СП «Агора «GV «Agora», ОСОБА_2 директора ТОВ «Агора «СП», ОСОБА_3 директора МПСП «Щит», згідно якої вказані особи звільнені від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі закону України «Про амністію у 2011 році».

Але, в матеріалах справи наявна постанова старшого слідчого ОВС ГСУ МВС України від 07 червня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, з якої вбачається, що при дослідженні взаємовідносин Товариства із контрагентами ТОВ «СП «Агора «GV «Agora», МПСП «Щит», ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи», ТОВ «Агора «СП»встановлено відсутність ознак фіктивності господарських взаємовідносин між вказаними підприємствами.

З врахування викладених обставин та норм права суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договіри сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі висновків про нікчемність правочинів податковим органом було зменшено задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»у розмірі 15 162254,00 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, та податкового кредиту у розмірі 15 162254,00 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, до нуля.

Нульовий показник вказаних сум відображений в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд вважає такі дії неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи норми податкового законодавства судом не встановлено повноважень податкового органу щодо зменшення показника сум податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ до нуля в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у спосіб та з підстав, які мали місце в даному випадку.

На запитання суду про те, якими нормами керувався податковий орган, коли чинив вищевказані дії, представник відповідача надати відповіді не зміг.

Крім того, Пунктом 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 згаданого Кодексу контролюючими органами є - органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового Кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Такими перевірками перевіряються дані, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У разі виявлення порушення платником податку законодавства, зазначеного вище, а також вимог Податкового кодексу України контролюючий орган вправі притягнути до відповідальності такого платника в межах своєї компетенції, зокрема, у формі фінансової відповідальності.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення показників задекларованих сум податкового кредиту та податкового зобовязання з ПДВ в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України стало порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку із нікчемністю вказаних вище правочинів.

Так, згідно п. 111.2. ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Пунктом 116.1 ст. 166 вказаного Кодексу передбачено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Крім того, до форм контролю за дотриманням податкового законодавства можна віднести самостійне визначення сум грошових зобов'язань контролюючим органом, підстави для застосування яких зазначені в п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Зокрема, з аналізу наведеного пункту можна прийти до висновку, що податковий орган може самостійно визначити суми податкових зобовязань платника податків керуючись даними перевірок результатів діяльності такого платника, якщо вони свідчать про заниження або завищення задекларованої суми з того чи іншого податку.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм вбачається, що у випадку встановлення порушення платником податків норм податкового законодавства контролюючий орган зобовязаний притягнути такого платника до відповідальності, шляхом винесення податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги вище зазначене суд приходить до висновку, що дії відповідача по зменшенню задекларованих податкових зобов'язаннь ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»у розмірі 15 162254,00 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, та податкового кредиту у розмірі 15 162254,00 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, до нуля, що відображено в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є такими, які вчинені з перевищенням повноважень не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а спірні дії визнаються судом незаконними.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 листопада 2011 року № 0007842303 про сплату податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 129 661, 00 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 листопада 2011 року № 0007832303 про сплату податку податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 170 526, 00 грн.

Визнати незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»з ТОВ «СП «Агора «GV «Agora»(Договір № 01/05 від 01 травня 2002 року), МПСП «Щит»(Договір ДГ-02/11 від 01 листопада 2009 року), ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи»(Договір № 03/06 від 02 червня 2008 року), ТОВ «Агора «СП»(Договір 01/06 від 01 червня 2009 року), ТОВ «Астра»(Договір 06/10 від 06 жовтня 2009 року).

Визнати незаконними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по зменшенню задекларованих податкових зобов'язань ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, та податкового кредиту у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, до нуля.

Зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняти та врахувати господарські операції з поставки запасних частин до електровозів та комплектуючих до тягового складу, здійснені ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» з ТОВ «СП «Агора «GV «Agora»(Договір № 01/05 від 01 травня 2002 року), МПСП «Щит»(Договір ДГ-02/11 від 01 листопада 2009 року), ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи»(Договір № 03/06 від 02 червня 2008 року), ТОВ «Агора «СП»(Договір 01/06 від 01 червня 2009 року), ТОВ «Астра»(Договір 06/10 від 06 жовтня 2009 року), як такі, що призвели до формування у ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»податкового кредиту у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - грудень 2010 року включно, та подальші операції по реалізації отриманих ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»запасних частин до електровозів та комплектуючих до тягового складу, як такі, що призвели до формування податкових зобов'язань у розмірі 15 162 254 грн. за період квітень 2008 року - червень 2010 року включно, із відображенням вказаних сум в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 13 лютого 2012 року