Постанова № 21737178, 10.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2012 року 11:50 № 2а-18373/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2”

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2011 року №0002732308/0 та №0002742308/0

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 грудня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Публічне акціонерне товариство “Трест “Київмісьбуд-2” (далі по тексту позивач, ПАТ “Трест “Київмісьбуд-2”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Соломянському районі м.Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 15 липня 2011 року №0002732308/0 та №0002742308/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-18373/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 грудня 2011 року.

В судове засідання 20 грудня 2011 року не прибув представник позивача у звязку з чим розгляд справи відкладено на 17 січня 2011 року.

В судове засідання 17 січня 2012 року не прибув представник відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника позивача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17 січня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 15 липня 2011 року №0002732308/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті 54 та абзацом другим пункту 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість” ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 9042295,00 грн., в тому числі за основним платежем 7233836,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1808459,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 15 липня 2011 року №0002742308/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті 54 та абзацом другим пункту 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, частини четвертої підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 11132094,00 грн., в тому числі за основним платежем 8905675,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2226419,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 30 червня 2011 року №7600/23-08/04012661 “Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” (код за ЄДРПОУ 04012661) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.” (далі по тексту Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 5.1, частини четвертої підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 8905675,00 грн., в тому числі за 2009 рік 8884842,00 грн., півріччя 2010 року 20833,00 грн.; підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7Закону України “Проподаток на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 7233836,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року 1489621,00грн., листопад 2009 року 1117124,00 грн., грудень 2009 року - 4501128,00грн., квітень 2010 року 16667,00 грн., вересень 2010 року 58000,00 грн., грудень 2010 року 51296,00 грн.

Порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” мотивовані наступним: за перевірений період ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” мало взаємовідносини з ТОВ “Будівельна компанія “Геліос”, ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг”, ТОВ“С.Дж.Р.Груп”; за даними податкової звітності у ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення будівельно-монтажних робіт, в ході розслідування кримінальної справи №05-13293, порушеної СВОболонського РУ ГУМВС України в м. Києві викрито злочинну тіньову схему, в якій задіяні ряд підприємств, зокрема, ТОВ “Будівельна компанія “Геліос”; підписи від імені директора ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” ОСОБА_2 в реєстраційних документах виконані іншою особою. Правочини, укладені між ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” та ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг”, не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними, оскільки останнє не розрахувалось за виконані роботи з своїм субпідрядником. Відносно директора ТОВ“С.Дж.Р.Груп” ОСОБА_1 та інших осіб порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбаченого частиною пятою статті 191 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, в межах якої ОСОБА_1 пояснив, що не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ“С.Дж.Р.Груп”; за даними податкової звітності ТОВ“С.Дж.Р.Груп” не має матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, тому правочини, укладені між ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” та ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Наведена інформація, на думку, відповідача, свідчить про неправомірне формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам з вказаними вище підприємствами.

Висновки Акта перевірки про порушення норм Закону України “Проподаток на додану вартість” ґрунтуються на наступному: позивач неправомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ “Будівельна компанія “Геліос”, ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг”, ТОВ“С.Дж.Р.Груп” з мотивів, викладених вище, а також неправомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” та ТОВ ВП “Дакмас”, оскільки: ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” не подало податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 17 вересня 2010 року; в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників до ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” та від останнього до підприємств-покупців, тому угоди укладені вказаним підприємством з підприємствами-покупцями, зокрема, ПАТ “Трест “Київміськбуд-2”, здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними. За даним ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено нікчемність угод між ТОВ ВП “Дакмас” та його контрагентом-постачальником ТОВ “Екотех СМУ” у звязку з порушенням останнім моральних засад господарського та цивільного законодавства, відтак, подальші угоди ТОВВП “Дакмас”, в тому числі з ПАТ “Трест “Київміськбуд-2”, мають протиправний характер.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: на момент здійснення спірних операцій та складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; господарські операції з цими контрагентами є реальними та відповідають дійсному економічному змісту; порушення кримінальної справи стосовно директора контрагента, недекларування податкових зобовязань контрагентом чи будь-які порушення по ланцюгу постачання не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, керуючись наступним.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” та контрагентами-постачальниками, обставини використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції (чибули платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 01 червня 2009 року між ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” (постачальник) та ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” (колишня назва позивача) (покупець) укладено договір №20, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити та передати покупцю товар, асортимент якого передбачається в рахунках-фактурах або специфікаціях.

Згідно специфікацій та накладних ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” поставило позивачу щебінь, пісок річковий, шпали, рельси, цемент, асфальт, дошки, цвяхи, арматуру тощо на загальну суму 7206366,80 грн. та виписало на адресу ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” податкові накладні на загальну суму 7206366,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 1201601,13грн.

02 листопада 2009 року між ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” (субпідрядник) та ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” (генпідрядник) укладено договір №22 на виконання робіт на обєкті “Реконструкція з добудовою загальноосвітньої школи №47 по вул. Патріса Лумумби, 14/21 в Печерському районі м. Києва”, за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобовязання в межах виділених капіталовкладень, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил виконати роботи на вказаному обєкті, замовником якого є КП “Печерськ Інвест”.

Згідно актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт ТОВ“Будівельна компанія “Геліос” виконало будівельно-монтажні роботи (шпаклювання, фарбування тощо) на обєкті на загальну суму 3848650,80 грн., та виписало на адресу ВАТ“Трест “Київміськбуд-2” податкову накладну від 30 грудня 2009 року №301245 на загальну суму 3848650,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 641441,80 грн.

02 листопада 2009 року між ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” (субпідрядник) та ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” (генпідрядник) укладено договір №39 на виконання робіт в складі “Реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги у м. Києві”, відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобовязання в межах виділених капіталовкладень, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил виконати роботи на вказаному обєкті, замовником якого є Комунальне підприємство “Київпастранс”.

Згідно актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт ТОВ“Будівельна компанія “Геліос” виконало будівельно-монтажні роботи та трамвайних коліях на загальну суму 13 744982,40 грн., та виписало на адресу ВАТ“Трест “Київміськбуд-2” податкову накладну від 30 грудня 2009 року №301244 на загальну суму 13 744982,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 2290830,40 грн.

16 червня 2009 року між ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг” (субпідрядник) та ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” (генпідрядник) укладено договір №45 на виконання будівельних робіт в складі “Реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги у м. Києві”, відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобовязання в межах виділених капіталовкладень, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил виконати роботи на вказаному обєкті, замовником якого є Комунальне підприємство “Київпастранс”; до складу робіт згідно кошторису входить: демонтаж ресошпальної решітки, демонтаж щебеневого баласту, влаштування дренажної каналізації, влаштування щебеневого баласту, влаштування ресошпальної решітки.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг” виконало роботи з реконструкції лінії швидкісного трамваю, а згідно видаткових накладних поставило на адресу залізобетонні шпали для трамвайних колій на загальну суму 2257536,20 грн.

ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг” виписало на адресу ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” податкові накладні на загальну суму 20123817,78 грн., в тому числі податок на додану вартість 3353969,63 грн.

01 червня 2009 року між ТОВ “С.Дж.Р.Груп” (субпідрядник) та ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” (генпідрядник) укладено договір №01/06-2009 на виконання будівельно-монтажних робіт в складі “Реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул.Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги у м. Києві”, відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобовязання в межах виділених капіталовкладень, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил виконати роботи на вказаному обєкті, замовником якого є Комунальне підприємство “Київпастранс”; до складу робіт згідно кошторису входить влаштування трамвайної колії.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт, договірної ціни, довідок про вартість виконаних робіт ТОВ “С.Дж.Р.Груп” виконало роботи по реконструкції лінії швидкісного трамваю на загальну суму 2623421,20 грн.

ТОВ “С.Дж.Р.Груп” виписало на адресу ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” податкові накладні на загальну суму 2623421,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 437236,87 грн.

У серпні 2010 року ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” придбавало у ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” плити залізобетонні для покриття трамвайних шляхів.

Згідно видаткових накладних ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” поставило товару на загальну суму 348000,00 грн.

ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” виписало на адресу ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” податкові накладні датовані серпнем 2010 року ,на загальну суму 348000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 58000,00 грн.

24 листопада 2010 року між ТОВ “ВП “Дакмас” (субпідрядник) та ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” (підрядник) укладено договір №102(10)/1 на виконання вогнезахисних робіт на обєкті: “Будівництво і реконструкція Українського НДІ Онкології та радіології МОЗ України, вул. Ломоносова, 33/43 м. Київ”, відповідно до якого субпідрядник приймає на себе зобовязання виконати будівельні роботи на вказаному обєкті, замовником якого є Національний інститут раку; до складу робіт за договором входить вогнезахист вузлів перетину інженерних комунікацій з будівельними конструкціями та встановлення протипожежних муфт.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт, договірної ціни, довідок про вартість виконаних робіт в грудні 2010 року ТОВ “ВП “Дакмас” виконало роботи з вогнезахисної обробки на загальну суму 307776,00 грн.

ТОВ “ВП “Дакмас” виписало на адресу ВАТ “Трест “Київміськбуд-2” податкові накладні на загальну суму 307776,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 51296,00 грн.

ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” розрахувалось за виконані зазначеними контрагентами роботи та поставлений товар шляхом перерахування на рахунки контрагентів грошових коштів, що підтверджується виписками банку, платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9пункту 5.3статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” є будівництво будівель.

Позивач має договірні відносини з Державною установою “Національний інститут раку” по будівництву та реконструкції Українського НДІ онкології та радіології, з Комунальним підприємством “Київпастранс” щодо виконання будівельних робіт у складі “Реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги у м. Києві”.

Як підтверджують матеріали справи, позивач придбавав у ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” плити залізобетонні для покриття трамвайних шляхів з метою використання під час виконання робіт з реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги у м. Києві; та замовляв у ТОВ “Будівельна компанія “Геліос”, ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг”, ТОВ“С.Дж.Р.Груп” та ТОВ “ВП “Дакмас” з метою виконання договірних зобовязань перед Державною установою “Національний інститут раку” та Комунальним підприємством “Київпастранс”.

При цьому ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг”, ТОВ“С.Дж.Р.Груп” та ТОВ“ВП “Дакмас” виконували підрядні будівельні роботи маючи відповідні ліцензії, копії яких долучено до матеріалів справи.

Поставлені ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” щебінь, пісок річковий, шпали, рельси, цемент, асфальт, дошки, цвяхи, арматура та інші будівельні матеріали були використані при здійсненні позивачем власними силами будівельно-монтажних робіт на адміністративно-виробничому комплексі та нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. народного ополчення, 26-А та належать на праві приватної власності ПАТ “Трест “Київміськбуд-2”.

На підтвердження реальності здійснених підрядних робіт та використання придбаних будівельних матеріалів позивач надав в матеріали справи копії наступних документів: відповідні договори підряду із замовниками - Державною установою “Національний інститут раку” та Комунальним підприємством “Київпастранс”; акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, договірна ціна, підписані замовниками; виписки банку, свідоцтва про право власності; фотознімки збудованих обєктів.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії довідок Контрольно-ревізійного управління в м. Києві за результатами зустрічної перевірки ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” з питань документального підтвердження розрахунків з КП “Київпастранс” та Національним інститутом раку ,в яких встановлено, що для виконання підрядних робіт позивач залучав субпідрядні організації, а обсяг робіт виконано в повному обсязі.

Таким чином, господарські операції ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” з ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг”, ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, ТОВ “ВП “Дакмас”, ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” та ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Доказів на підтвердження того, що вказані вище підприємства-постачальники не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобовязань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентами, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на день вирішення спору ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг”, ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, ТОВ “ВП “Дакмас”, ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” та ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних підрядних робіт у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим, а збільшення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій протиправним.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (щобув чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг”, ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, ТОВ “ВП “Дакмас”, ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” та ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” будівельних робіт та товару безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Будівельна компанія “Євробілдінг”, ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, ТОВ “ВП “Дакмас”, ТОВ “Будівельна компанія “Геліос” та ТОВ “БУД АМВ ГРУПП” - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт (послуг); в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПАТ “Трест “Київмісьбуд-2” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року, квітень, вересень та грудень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак збільшення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 15 липня 2011 року №0002732308/0 та №0002742308/0 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Соломянському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “Трест “Київміськбуд-2” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 15 липня 2011 року №0002732308/0 та №0002742308/0.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобовязаннями Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на користь Публічного акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд-2” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко