Постанова № 21737103, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2012 року 14:22 № 2а-13936/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Шкоди К.М.;

відповідача: Козака О.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Мінеральні добрива”

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 вересня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю Мінеральні добрива” (далі по тексту позивач,ТОВ“Мінеральні добрива”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2011 року №0000902305та №0000912305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2011року позовну заяву ТОВ “Мінеральні добрива” залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 24 жовтня 2011 року шляхом подання до суду доказів адміністративної процесуальної дієздатності директора.

13 жовтня 2011 року позивач усунув вказані недоліки, подавши до суду необхідні документи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13936/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01 листопада 2011 року.

Розгляд справи відкладався за клопотанням позивача, в судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 30 січня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 27 вересня 2011 року №0000902305 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення за порушення пункту 1.20 статті 1, підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” ТОВ“Мінеральні добрива” збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 953845,00 грн., в тому числі за основним платежем 763076,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 190769,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 27 вересня 2011 року №0000912305 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Мінеральні добрива” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 150002,00грн., в тому числі за основним платежем 120309,00, грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29693,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 вересня 2011 року №6229/23-05/36569094 “Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Мінеральні добрива” (код за ЄДРПОУ 36564094) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р.” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що ТОВ “Мінеральні добрива” порушено: 1.20 статті 1, підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 763076,00 грн. та зменшено збитки в сумі 17932,00 грн., та пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 120309,00 грн. та зменшено 25 рядок за жовтень 2010 року в сумі 7520,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 2449,00 грн.

Так, порушення норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, на думку відповідача, полягають у наступному: 1)стосовно формування валового доходу - в період II-IV кварталі 2010 року та Ікварталі 2011 року ТОВ “Мінеральні добрива” реалізовувало товари (мінеральні добрива) за цінами, значно нижчими ніж ціни придбання, в результаті чого отримало збитки; здійснення безтоварної операції по поставці товару на адресу ТОВ “Арка Компані”, позивач штучно зменшував залишки товарно-матеріальних цінностей, що призвело до перекручення приросту балансової вартості запасів; 2)стосовно формування валових витрат - здійснення безтоварної операції по придбанню товару в ТОВ“Арка Компані”.

При цьому висновки Акта перевірки про безтоварність операцій позивача з ТОВ“Арка Компані” по придбанню та продажу товару базується на тому, що за даними ДПІу Київському районі м. Харкова ТОВ“Арка Компані” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатор не отримував від директора підприємства первинних та бухгалтерських документів; місцезнаходження зазначених документів та колишнього директора не встановлено; підприємством не подано декларацію з податку на прибуток за Іпівріччя 2010 року; перевіркою встановлено відсутність у ТОВ“Арка Компані” обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

В свою чергу зазначені вище порушення норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” призвели до порушення Закону України “Про податок на додану вартість” в частині заниження податкових зобовязань та завищення податкового кредиту.

Позивач вважає такі висновки Акта перевірки помилковими, а спірні податкові повідомлення-рішення незаконними, мотивуючи позовні вимоги наступним: ТОВ“Мінеральні добрива” реалізовувало селітру аміачну контрагентам за цінами, що перевищують ціни придбання реалізованої партії товару, внаслідок чого отримано економічний ефект; господарські операції з ТОВ“Арка Компані” є реальними та підтверджуються необхідними первинними документами, а податковий кредит відповідними податковими накладними.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення пункту 1.20 статті 1, підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ “Мінеральні добрива” в період II-IV квартали 2010 року та Іквартал 2011 року реалізовувало товари (мінеральні добрива) за цінами, значно нижчими ніж ціни придбання, в результаті чого отримало збитки, та реалізовувало ідентичний товар іншим покупцям за ринковими цінами, значно вищими.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 розділу ІІ вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В Акті перевірки міститься посилання на видаткові накладні щодо реалізації позивачем селітри аміачної на користь третіх осіб.

Разом з тим, Акт перевірки не містить посилань на первинні та звітні документи, які б свідчили, що позивач придбавав реалізовану селітру аміачну за цінами, вищими ніж ціни реалізації на цей товар чи за ціною, що є іншою ніж звичайна.

Крім того, суд звертає увагу, що підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

В свою чергу відповідачем не доведено, що ціна договору, визначена ТОВ“Мінеральні добрива”, не відповідає рівню звичайної ціни та не надано жодного доказу на підтвердження цього.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За таких підстав, висновки Акта перевірки про заниження позивачем валового доходу, на думку суду, нормативно та документально не підтверджуються.

Також в акті перевірки зазначено, що позивач фактично не поставляв товари на адресу ТОВ “Арка Компані”, такий товар мав обліковуватись на рахунку 28 “Товар”, а тому вбачається, що ТОВ“Мінеральні добрива” штучно зменшувало залишки товарно-матеріальних цінностей на складі, що призвело до перекручення приросту балансової вартості запасів за І півріччя 2010 року на суму 2418846,00 грн.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Матеріали справи, а саме: копії господарських договорів, видаткових накладних, податкових накладних, актів прийому-передач, платіжних вимог, товарно-транспортних накладних та виписки банку, свідчать, що за перевірений період ТОВ “Мінеральні добрива” мало взаємовідносини з ТОВ “Арка Компані” щодо поставки останньому мінеральних добрив.

При цьому судом встановлено, що реалізовані ТОВ “Арка Компані” мінеральні добрива попередньо придбані позивачем у ВАТ “Азот”.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності факту поставки ТОВ “Мінеральні добрива” на адресу ТОВ “Арка Компані” мінеральних добрив, так само не надано доказів та відповідного розрахунку щодо перекручення приросту балансової вартості запасів за І півріччя 2010 року.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Так, ТОВ“Арка Компані” в період ІІ кварталу 2010року (квітень 2010 року) поставило на адресу позивача мінеральні добрива (нітроаммофоска, карбамід) на загальну суму 177840,00 грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних.

ТОВ“Арка Компані” виписало на адресу ТОВ “Мінеральні добрива” податкові накладні від 07 квітня 2010 року №314, від 14 квітня 2010 року №339 на загальну суму 177840,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 29640,00 грн.

В оплату за поставлений товар ТОВ “Мінеральні добрива” перерахувало на рахунокТОВ“Арка Компані” грошові кошти у повному розмірі.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що позивач займається оптовою торгівлею хімічними продуктами, зокрема, мінеральними добривами.

Надані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують, що придбані мінеральні добрива зберігались на складі ТОВ СУЛП “Нафта України” та в подальшому були реалізовані на адресу третіх осіб.

Таким чином, на думку суду, господарські операції ТОВ “Мінеральні добрива” ТОВ“Арка Компані” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а придбані товари були придбані з метою використання в господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Крім того, суд встановив, що станом на 24 листопада 2011 року ТОВ“Арка Компані” зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток - протиправним.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Як встановлено судом вище, відповідачем не доведено, що ціна договору, визначена ТОВ“Мінеральні добрива”, не відповідає рівню звичайної ціни та того, що позивач здійснював реалізацію товару за ціною, нижчої ціни придбання, а тому висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження суми податкових зобовязань є помилковим.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ“Арка Компані” товарів безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ“Арка Компані” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ“Мінеральні добрива” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими.

Враховуючи викладене, збільшення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 27 вересня 2011 року №0000902305 та №0000912305 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ“Мінеральні добрива” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінеральні добрива” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 27 вересня 2011 року №0000902305 та №0000912305.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобовязаннями Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінеральні добрива” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко