Постанова № 21737014, 01.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2012 року           <Час проголошення >          № 2а-13977/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТНЄФТЬ-УКРНЄФТЄПРОДУКТ»

доЧугуївської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

прозобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТНЄФТЬ-УКРНЄФТЄПРОДУКТ»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту - відповідач) з урахуванням змінених позовних вимог про визнання неправомірною відмови відповідача вчинити певні дії, а саме: виправити видані на АЗС №122, 124 та 214 Торгові патенти серії ТПБ №647666, 647665, 647664; зобов’язання відповідача внести зміни до Торгових патентів серії ТПБ №647666, 647665, 647664 від 18.03.2011р., виданих на три АЗС в Харківській області (АЗС №122 –м. Чугуїв, провулок Мічуріна, 1; АЗС №124 –м. Чугуїв, вул. Ростовська, 19; АЗС №214 –смт. Печеніги, пров. Береговий, 10 «А») шляхом визначення у Торгових патентах замість формулювання «Роздрібної торгівлі нафтопродуктами»наступне формулювання –«Торговельна діяльність у пунктах продажу товарів».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він здійснює торгівельну діяльність нафтопродуктами та іншими товарами широкого вжитку через мережу автозаправних станцій (АЗС), що розташовані на території міста Харкова та Харківської області і є пунктами продажу товарів за термінологією ст. 267 Податкового кодексу України. Позивач звернувся до відповідача з проханням внести відповідні зміни до виданого торгового патенту, але відповідач відмовився вносити будь-які зміни до виданого патенту, мотивуючи це тим, що позивач повинен придбавати для АЗС два торгових патенти за різними ставками збору.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, що Податковим кодексом України передбачено встановлення різних ставок збору за провадження торговельної діяльності та за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах. Отже, у разі здійснення в одному пункті продажу торгівлі нафтопродуктами та іншими товарами необхідно придбавати два окремих торгових патенти на ці види діяльності, оскільки це є різні види діяльності, на які встановлені різні ставки збору.

У зв’язку з тим, що сторони по справі подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов по справі в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТНЄФТЬ-УКРНЄФТЄПРОДУКТ»(код ЄДРПОУ 33060700) в особі Харківської філії здійснює торгівельну діяльність нафтопродуктами та іншими товарами широкого вжитку через –мережу автозаправних станцій (АЗС). Що розташовані на території міста Харкова та Харківської області і є пунктами продажу товарів, відповідно до статті 267 Податкового кодексу України.

Відповідно до зазначеної статті Податкового кодексу України позивач є платником «Збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності».

Позивач звернувся до відповідача з заявками на придбання торгових патентів на здійснення торгівельної діяльності (торгівлі нафтопродуктами та непродовольчими товарами) через АЗС №122 розташованою за адресою: м. Чугуїв, пров. Мічуріна, 1, АЗС №124 розташованою за адресою: м. Чугуїв, вул. Ростовська, 19 та АЗС №214 розташованою за адресою: смт. Печеніги, пров. Береговий, 10А.

18 березня 2011 року відповідачем видані торгові патенти на здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами за номерами ТПБ 647666, ТПБ 647665 та ТПБ 647664.

22 квітня 2011 року Харківська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТНЄФТЬ-УКРНЄФТЄПРОДУКТ»звернулась з листом №347 до Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області в якому просила у відповідності до п.п. 267.1.1 статті 267 Податкового кодексу України внести зміни до виданих патентів, а саме: замість «Роздрібної торгівлі нафтопродуктами»вказати «Торгівельна діяльність у пункті продажу товарів».

Листом №3654/10/15-126 від 10.05.2011р. відповідач повідомив про необхідність придбання двох торгових патентів, оскільки здійснення в одному торговому пункті продажу нафтопродуктів, скрапленого та стиснутого газу та інших товарів, зокрема продуктів продовольчої групи –є різними видами діяльності, на які п. 267.3 статті 267 Податкового кодексу України встановлено різні ставки збору.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.п. 68.1.14 статті 68 Податкового кодексу України збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей розділу XII цього Кодексу, це сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту.

Згідно з п.п. 250.1.14 статті 250 Податкового кодексу України торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу, це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

При цьому, згідно з п.п. 246.1.14 статті 246 Податкового кодексу України, під торгівельною діяльністю для цілей розділу XII цього Кодексу, розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Порядок та строки сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності встановлено п. 267.5 статті 267 Податкового кодексу.

Відповідно до п.п. 267.1.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Пунктом 267.3 статті 267 Податкового кодексу України визначено ставки збору за провадження торговельної діяльності, які диференційовані залежно від місцезнаходження пунктів продажу товарів (їх асортименту) або надання платних послуг (їх видів), а також прив'язані до мінімальної заробітної плати як законодавчо встановленого розміру оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну і погодинну норму праці.

Відповідно до п. 8 статті 40 Бюджетного кодексу України розмір ставки збору щороку визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, однак у деякі роки значення мінімальної заробітної плати встановлювалися окремими нормативно-правовими актами, в яких коригувалися її розміри залежно від стану соціальної сфери та фінансово-економічної ситуації.

Ставка збору за провадження торгівельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) встановлена пп. 267.3.2, пп. 267.3.3 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України. Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлена пп. 267.3.4 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України.

Тобто, Податковим кодексом України встановлені різні ставки збору за провадження торговельної діяльності з нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах та за провадження іншої торговельної діяльності.

Так, рішенням VІ сесії VІ скликання Чугуївської міської ради Харківської області від 28.01.2011р. встановлена ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах у розмірі 0,3 від мінімальної заробітної плати на провадження торгівельної діяльності продовольчими та непродовольчими товарами (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлені з розрахунку на календарний місяць, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг у розмірі 0,15 від мінімальної заробітної плати.

Рішенням ІV сесії VІ скликання Печенізької селищної ради харківської області від 25.01.2011р. встановлена ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах становить у розмірі 0,4 від мінімальної заробітної плати на провадження торгівельної діяльності продовольчими та непродовольчими товарами у розмірі 0,2 від мінімальної заробітної плати.

В платіжних дорученнях № 3742 від 02.03.2011р., №3743 від 02.03.2011р. та №3755 від 02.03.2011р., які подані позивачем із заявками на придбання торгових патентів, вказано призначення платежу –“Збір за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапельним та стиснутим газом за квітень 2011р.”.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач сплатив ставку збору лише за один вид торговельної діяльності (торгівля нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом), а законодавством не передбачено сплату більшої ставки збору за декілька видів діяльності, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно видав позивачу торгові патенти на той вид торговельної діяльності, на який була подана заявка та за який був сплачений збір, що також випливає з форми торгового патенту на провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних побутових послуг, торгівлі валютними цінностями, діяльності у сфері розваг, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 28 лютого 2011 року № 109, з якої вбачається, що окремими видами торговельної діяльності, на які видаються торгові патенти, є роздрібна торгівля та окремо торгівля нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.

При цьому судом враховується те, що пунктом 8 Порядку заповнення торгового патенту, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 28 лютого 2011 року № 109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 березня 2011 року за № 357/19095, передбачено саме виправлення помилок, а в даному випадку видача податковим органом торгових патентів на один вид торговельної діяльності було обумовлено не помилкою, а позицією податкового органу, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у внесенні змін до виданих торгових патентів.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв’язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАТНЄФТЬ-УКРНЄФТЄПРОДУКТ»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                           В.В. Амельохін