Постанова № 21736881, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2012 року 12:57 № 2а-17877/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аль Пакіно»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0007732310

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 29/11-2011-Д від 29.11.2011 р.)

від відповідача: (довіреність № 5202/9/10-109 від 29.03.2010 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 30.01.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аль Пакіно»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва»про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0007732310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-17877/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30.01.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0007732310.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість за період листопад 2008 р. на загальну суму 40000, 00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомленнярішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аль Пакіно»податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період листопад 2008 р. на загальну суму 40000, 00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що відповідно до відомостей із ЄДРПОУ щодо юридичної особи - контрагента позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»(по правовідносинах із яким позивачем включено суму ПДВ до складу податкового кредиту в листопаді 2008 року) станом на 03.03.2008 року - внесено судове рішення про ліквідацію юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом, номер судового рішення 43/159. Актом № 6845 віл 11.12.2008 року анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «ГРВ-Синтез». Податкова декларація за листопад 2008 року з ПДВ контрагентом позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»не подавалась, та податкова декларація з податку на прибуток за 2008 рік також не була подана. А отже, позивачем до складу податкового кредиту в листопаді 2008 року було включено суму ПДВ по правовідносинах із ТОВ «ГРВ-Синтез», які відбувалися ще в 2006-2007 р.р., а саме таке включення відбулося не у відповідному звітному періоді, а в періоді коли контрагент був визнаний банкрутом та свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано.

Також, обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначив, що в процесі досудового слідства по кримінальній справі № 69-0094 було встановлено, що в період 2005-2008 рр. група осіб, до складу якої входив зокрема директор контрагента позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»ОСОБА_4, згідно єдиного плану з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів, перебуваючи на території міста Києва, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, розкраданні державних коштів шляхом незаконного відшкодування ПДВ.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать обставини справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аль Пакіно»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з рядом підприємств в тому числі ТОВ «ГРВ-Синтез»(код ЄДРПОУ 33996754) за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в частині питань визначених постановою заступника начальника відділу розслідування особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції ДПА України полковника податкової міліції Балта Л.С. від 18.13.2011 року.

В ході проведення зазначеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період листопад 2008 р. на загальну суму 40000, 00 грн.

За наслідками даної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 12.08.2011 року № 1118/23-10/34527574 та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0007732310, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 000,00 грн., в тому числі за основним платежем - 40 000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2011 року № 0007732310, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у місті Києві (первинна скарга № б/н від 09.09.2011 р.).

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві № 9410/10/25-114 від 23.09.2011 року було продовжено строк розгляду первинної скарги позивача до 13.11.2011 року (включно).

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 10 листопада 2011 року № 10803/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року № 0007732310 було залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Зважаючи на не врегулювання даного спору в досудовому порядку, позивач оскаржив податкове повідомленням-рішення від 29.08.2011 року № 0007732310 в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 11 вересня 2006 року між позивачем та ТОВ «ГРВ-Синтез»було укладено договір підряду № 2006/АП-1 від 11.09.2006 року, у відповідності до умов якого (п. 1.1 Договору), Підрядник приймає на себе зобовязання по виконанню ремонтних робіт за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 9 (Обєкт), а Замовник зобовязується прийняти та оплатити виконанні Підрядником роботи.

Роботи за вказаним Договором виконувались на Об'єкті протягом 2006-2007 років, про що договірними сторонами були підписані відповідні довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 за відповідні періоди, що наявні в матеріалах справи.

Так, на виконання зазначеного Договору контрагентом ТОВ «ГРВ-Синтез»на адресу позивача ТОВ «Аль Пакіно»були виписані податкові накладні № 1110-3 від 11.10.2006 р. на загальну суму 120000 грн. (в т.ч. ПДВ 20000 грн.) та № 1411-4 від 14.11.2006 р. на загальну суму 120000 грн. (в т.ч. ПДВ 20000 грн.).

Згідно даних додатку № 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість за листопад 2008 року, податковим органом було встановлено, що ТОВ «Аль Пакіно»(код за ЄДРПОУ 34527574) було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських відносинах з ТОВ «ГРВ-Синтез»(код ЄДРПОУ 33996754) на загальну суму ПДВ 40 000 грн., а саме: листопад 2008 року на суму ПДВ в розмірі 40 000 грн., тобто за вказаними податковими накладними № 1110-3 від 11.10.2006 р. та № 1411-4 від 14.11.2006 р.

Як видно з наявних матеріалів справи, вся первинна документація від імені ТОВ «ГРВ-Синтез»була підписана директором ОСОБА_4

Також, як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-0094 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч.5, 212 ч.3 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч.3, 366 ч.2 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших осіб у вчиненні ними злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 191 ч.5, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

Вказана кримінальна справа виділена з кримінальної справи № 69-0084 по обвинуваченню ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.3, 205 ч.2,27 ч.3, 15 ч.1,2 191 ч.5,27 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2, 27 ч.5, 191 ч.5, 27 ч.5, 28 ч.3, 32 ч.1, 366 ч.2, 209 ч.3,27 ч.5, 28 ч.3, 212 ч.3, 27 ч.5, 28 ч.3, 212 ч.2, 255 ч.1, 28 ч.4, 205 ч.2, 27 ч.5, 28 ч.4, 15 ч.2, 212 ч.3, 27 ч.5, 28 ч.4, 212 ч.3 КК України, яка відповідно до ст. 232 КПК України прокурором направлена до суду.

В процесі досудового слідства встановлено, що в період 2005-2008 р.р. група осіб, до складу якої входили: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28. ОСОБА_4 (директор контрагента позивача ТОВ «ГРВ-Синтез») та інші особи, згідно єдиного плану з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів, перебуваючи на території міста Києва, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, розкраданні державних коштів шляхом незаконного відшкодування ПДВ.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями регламентується, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З огляду на викладене вбачається, що первинні документи від імені контрагента позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»(зокрема і податкові накладні № 1110-3 від 11.10.2006 р. та № 1411-4 від 14.11.2006 р., на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2008 р. суму ПДВ - 40000 грн.) були підписані директором ТОВ «ГРВ-Синтез»ОСОБА_4, який, згідно встановлених в ході досудового слідства даних по кримінальній справі № 69-0094 входив до складу осіб, які згідно єдиного плану з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів, перебуваючи на території міста Києва, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, розкраданні державних коштів шляхом незаконного відшкодування ПДВ.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи та не було заперечно представником позивача, відповідно до відомостей із ЄДРПОУ щодо юридичної особи - контрагента позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»(по правовідносинах із яким позивачем включено суму ПДВ до складу податкового кредиту в листопаді 2008 року) станом на 03.03.2008 року - внесено судове рішення про ліквідацію юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом, номер судового рішення 43/159.

Також Актом № 6845 віл 11.12.2008 року було анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «ГРВ-Синтез».

З наявних матеріалів справи також вбачається, що податкова декларація за листопад 2008 року з ПДВ контрагентом позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»не подавалась, та податкова декларація з податку на прибуток за 2008 рік також не була подана, та зазначене не було допустимими доказами заперечено позивачем.

Таким чином, позивачем до складу податкового кредиту в листопаді 2008 року було включено суму ПДВ по правовідносинах із ТОВ «ГРВ-Синтез», які відбувалися ще в 2006 році (податкові накладні № 1110-3 від 11.10.2006 р. та № 1411-4 від 14.11.2006 р.), а отже таке включення відбулося не у відповідному звітному періоді, в якому здійснювалися господарські операції та видавалися податкові накладні, а в періоді (через 2 роки) коли контрагент був визнаний банкрутом, свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано, а податкових декларації з ПДВ та податку на прибуток не подавалося.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача не було надано відповідних пояснень, що були б підтверджені допустимими доказами, щодо підстав включення суми ПДВ в розмірі 40000 грн. за податковими накладними ТОВ «ГРВ-Синтез № 1110-3 від 11.10.2006 р. та № 1411-4 від 14.11.2006 р. саме в листопаді 2008 року, а не у відповідному звітному періоді, в якому такі податкові накладні були видані.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг).

Згідно вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є виключною підставою для нарахування податкового кредиту (при її належному оформлені та фактичності господарської операції).

При цьому, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді, коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не має відповідного документу, на підставі якого має право включення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

А відтак, право на формування податкового кредиту виникає на підставі отримання належним чином оформленої податкової накладної.

Позивачем не було надано суду допустимих доказів того, що податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ «ГРВ-Синтез № 1110-3 від 11.10.2006 р. та № 1411-4 від 14.11.2006 р., були отримані ТОВ «Аль Пакіно»саме в листопаді 2008 року, та крім того в судовому засіданні представник позивача не надав допустимих доказів правомірності включення до складу податкового кредиту за листопад 2008 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ще в жовтні-листопаді 2006 року.

В листі ДПА України від 10.08.2006 року № 8799/6/16-1515-10 вказано, що враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ»не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Однак, як видно із наявних матеріалів справи, а також не було допустимими доказами заперечено позивачем, податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ «ГРВ-Синтез № 1110-3 від 11.10.2006 р. та № 1411-4 від 14.11.2006 р., були отримані ТОВ «Аль Пакіно»саме в тому періоді, в якому вони були виписані в жовтні та листопаді 2006 року.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Крім того, згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як вбачається судом з наявних матеріалів справи, зважаючи на припинення юридичної особи контрагента позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»(03.03.2008 року внесено судове рішення про ліквідацію юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом, номер судового рішення 43/159) та відповідно не поданням ТОВ «ГРВ-Синтез»податкової звітності з ПДВ за листопад 2008 р. та з податку на прибуток за 2008 р., а також не можливістю податковим органом провести перевірку контрагента позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»з питань наявності визначення податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем, в суду не має можливості встановити наявність фактичного визначення контрагентом позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»податкових зобовязань по правовідносинах із ТОВ «Аль Пакіно»в періоді жовтень-листопад 2006 року, та доказів зазначеного не було також надано позивачем.

Отже, позивачем в листопаді 2008 року до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ за податковими накладними, виписаними контрагентом ТОВ «ГРВ-Синтез»ще в жовтні-листопаді 2006 року, що станом на час такого включення позивачем даних сум ПДВ до податкового кредиту в листопаді 2008 року, - був визнаний банкрутом, та юридичну особу ТОВ «ГРВ-Синтез»було ліквідовано, а відповідно також в матеріалах справи відсутні докази визначення контрагентом позивача ТОВ «ГРВ-Синтез»податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем (за виписаними податковими накладними жовтень-листопад 2006 р.) та їх сплати до державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись нормами наведеного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно не визнано включення ТОВ «Аль Пакіно»до податкового кредиту за період листопад 2008 року податку на додану вартість на загальну суму 40 000 грн. за рахунок ТОВ «ГРВ-Синтез», оскільки такі податкові накладні були виписані контрагентом та отримані позивачем в жовтні-листопаді 2006 року, а на момент включення даної суми ПДВ до податкового кредиту (листопад 2008 року) контрагент позивача був визнаний банкрутом та податкової звітності з ПДВ за листопад 2008 р. та з податку на додану вартість за 2008 р. не подавав, а також позивачем не було надано доказів щодо визначення контрагентом ТОВ «ГРВ-Синтез»податкових зобовязань по правовідносинах із ТОВ «Аль Пакіно» для сплати до державного бюджету.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог, що були спростовані відповідачем, зважаючи на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в адміністративному позові.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В позові відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 03.02.2012 р.