Постанова № 21736827, 23.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2012 року           <Час проголошення >справа№ 2а-16887/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Сумах

доВідкритого акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Слобожанщина»

простягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, заборгованість по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 025, 15 грн.

Позовні вимоги мотивовані несплатою в добровільному порядку застосованих до Банку фінансових санкцій згідно з рішенням позивача № 303 від 29.04.2008 року у загальному розмірі 3025, 15 грн. за порушення вимог п. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що полягало у тому, що приймаючи від ТОВ “Видавництво “Слобожанщина” платіжні документи на видачу заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, Банк не перевірив нарахування та повноту сплати страхових внесків. Позивач у позові зазначає, що вказане рішення УПФУ відповідачем не оспорювавались, фінансові санкції у встановлені цими рішеннями строки не сплачені, у зв’язку з чим просить суд стягнути вказану суму.

Представник позивача подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача не заперечував проти даного клопотання, а також надав заперечення проти позовних вимог.

Представники третіх осіб до суду не з’являлись, про дату та час судових засідань були повідомлені належним чином; клопотань та заяв до суду не надходило.

Враховуючи, що треті особи були повідомлені належним чином про дату та час судового засідання, суд вважає, що їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на викладене, на підставі ч. 4 ст. 122 особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.03.2008 року УПФУ України в м. Суми проведено перевірку з питань повноти нарахування, обчислення, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ТОВ “Видавництво “Слобожанщина” за період з 12.07.2005 року по 01.03.2008, за результатами якої, відповідно до акту перевірки №65/3-19 від 31.03.2008 року встановлені порушення Сумською філією АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” вимог ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”(далі –Закон N 1058-IV), що призвели до неповної та несвоєчасної сплати авансових платежів із внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 3025, 15 грн.

Перевіркою встановлено та відображено у акті факти несвоєчасної сплати авансових платежів при виплаті вказаним страхувальником заробітної плати.

На підставі вказаного акту, позивачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій до відповідача №303 від 29.04.2008 року на суму 3025, 15 грн., яке надіслане відповідачеві у встановленому законом порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення відправлення рекомендаційною поштою з підписом уповноваженої особи. Факт отримання рішення УПФУ не заперечується відповідачем, як і не заперечується та обставина, що вказані рішення відповідач не оспорював в судовому порядку, як і не сплатив фінансові санкції.

Стягнення суми застосованих фінансових санкцій за вказаним рішенням є предметом даного спору.

Суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України N 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Аналогічна вимога передбачена в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, пунктом 3.9. якої визначено, що банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.

Якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду України одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, установленому законодавством України (абз. 5 п. 3.9 вказаної Інструкції в редакції Постанови НБУ, який діяв до внесення змін Постановою ПравлінняНаціонального банку України від 15.05.2009 року N 296).

Відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону України N 1058-IV за порушення вимог, передбачених частиною дванадцятою статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що законодавством саме на банки покладено обов’язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування при прийняті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк зобов’язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Перевіркою позивача встановлено та відображено у актах перевірки, що вказане Товариство (страхувальник) не забезпечило при виплаті заробітної плати перерахування страхових внесків, а саме: у період з липня 2005 року по червень 2006 року сума несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів ТОВ “Видавництво “Слобожанщина” становить 3025,15 грн..

За таких обставин, застосування позивачем до відповідача фінансових санкції у розмірі 3025,15 грн. згідно рішення УПФУ №303 від 29.04.2008 року–правомірне.

Частиною 15 ст. 106 Закону України N 1058-IVпередбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З огляду на викладене, та враховуючи те, що відповідачем на момент вирішення спору фінансові санкції у вказаному розмірі не сплачені, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на абзац 4 п.3.9 вищевказаної Інструкції, за змістом якого банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, –не заслуговують на увагу та не можуть бути правовою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вказана Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом і не може суперечити Закону.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тобто , в спірному випадку, пріоритетними є вимоги ст. 20 Закону України N 1058-IV.

Крім того, як зазначалось вище, в абзаці 5 цього ж пункту (в редакції постанови ПравлінняНБУ від 15.04.2005 року N 132, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, установленому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З таких же підстав не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що обов’язок перевіряти відповідність сплачених сум страхових внесків розміру, визначеному законом, виник лише з прийняттям Правлінням ПФУ постанови від 07.04.2009 року №12-1.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Суми суму фінансових санкцій в розмірі 3025 (три тисячі двадцять п’ять) грн. 15 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Н.М. Клименчук