Постанова № 21736797, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2012 року 16:38 № 2а-18938/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисової О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард»(надалі позивач, ТОВ «Форвард») звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0007332305 та № 0007342305 від 12.08.2011 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Форвард»(код ЄДРПОУ 32294783) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено Акт № 931/23-5/32294783 від 27 липня 2011 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Форвард»п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 (зі змінами та доповненням), що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на 3 448 848,00 грн., в тому числі за II квартал 2010 року на 2 488 226,00 грн. та III квартал 2010 року на 960 622,00 грн.; п.п. 7.2.3., п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року .Ч°168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку, який підлягає сплаті до бюджету на 2 959 077,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року на 910 624,00 грн., травень 2010 року на 935 192,00 грн., червень 2010 року на 344 764,00 грн., липень 2010 року на 499 584,00 грн., серпень 2010 року на 268 913,00 грн.

Не погоджуючись із висновками зробленими у Акті перевірки, ТОВ «Форвард»звернулось до ДПІ у Печерському районі м. Києва із запереченням до Акту.

У своїй відповіді № 10734/10/23-511 від 09.08.2011 р. на заперечення до Акту перевірки відповідач не врахував аргументів позивача та висновки щодо порушення Позивачем норм законодавства залишив без змін.

На підставі Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0007332305 та № 0007342305 від 12 серпня 2011 року.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0007332305 від 12 серпня 2011 року збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Форвард»з податку на прибуток за основним платежем у сумі 3 448 848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 862 212,00 грн., що разом складає 4 311 060,00 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0007342305 від 12 серпня 2011 року збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Форвард»з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2 959 077,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 739 769,00 грн., що разом складає 3 698 846,00 грн.

28 жовтня 2011 року ТОВ «Форвард»отримало Рішення ДПА у м. Києві № 10466/10/25-114 від 25.10.2011 р. про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Форвард»№ 26/08/11-01 від 26.08.2011 р. про перегляд та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0007332305 від 12 серпня 2011 року та № 0007342305 від 12 серпня 2011 року. Рішенням ДПА у м. Києві № 10466/10/25-114 від 25.10.2011 р. податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0007332305 та № 0007342305 від 12.08.2011 р. залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

ДПІ у Печерському районі м. Києва у Акті перевірки та під час судового засідання зазначив, що ТОВ «Форвард»відносило до складу валових витрат та податкового кредиту витрати по ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»та ТОВ «Система М Плюс»з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Така позиція податкової інспекції ґрунтується на висновках про нікчемність господарських договорів укладених між позивачем та ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»і ТОВ «Система М Плюс», які в свою чергу зроблені на підставі висновків експерта про те, що підписи директорів ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»і ТОВ «Система М Плюс»на деклараціях поданих до податкової і копіях довіреностей ймовірно виконані різними особами. Також в Акті зазначено, що стосовно ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»в ЄДРПОУ внесено запис про не знаходження за місцем реєстрації, свідоцтва з ПДВ анульовані 29.09.2010 року. Стосовно ТОВ «Система М Плюс»наявна інформація про запис в ЄДРПОУ про не знаходження за місцем реєстрації, також в Акті зазначено про відсутність трудових ресурсів, транспортного та торгівельного обладнання.

Позивач вважає, що Договір № 01/06-2010 від 01.06.2010 р. укладений з ТОВ «КСМ-Техногрупп»(код ЄДРПОУ 36298217), Договір № 1/07-2010 від 01.07.2010 р. укладений з ТОВ «Тіан-комплекс»(код ЄДРПОУ 36298201), Договір № 10/05-2010 від 10.05.2010 р. укладений з ТОВ «РК «Марвел»(код ЄДРПОУ 36298180) та Договір купівлі-продажу -V»2502-ЮП від 25.02.2010 р. укладений з ТОВ «Система М Плюс»(код ЄДРПОУ 36799267) укладені відповідно до вимог чинного законодавства та направлені на реальне настання правових наслідків.

При оцінці позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції;

- встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції;

- встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Укладаючи вищевказані договори з ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел» та ТОВ «Система М Плюс» позивач повинен був переконатися у належних повноваженнях представників контрагентів на укладання відповідних договорів та наявності належної податкової правосуб'єктності контрагентів, послуги (роботи), що були предметом відповідних договорів були необхідні для успішної господарської діяльності, що було позивачем зроблено.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Проте, у Акті перевірки не має будь-яких доказів щодо винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності позивача або ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»та ТОВ «Система М Плюс».

Суд також зазначає, що під час судового засідання представником ДПІ були надані пояснення директорів ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»та ТОВ «Система М Плюс», в яких вони підтверджують реальність договірних відносин з ТОВ «Форвард», зазначають, що власноручно підписували договори ті іншу первинну документацію. Під час судового засідання судом оглянуті оригінали пояснень, а копії долучені до матеріалів справи. Пояснення ДПІ з приводу зазначених відомостей, суду не надав.

В Акті також зроблено висновок про невідповідність визначенню первинних документів деяких видаткових накладних та актів з ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»і ТОВ «Система М Плюс»оскільки в них, зокрема, відсутні одиниці виміру, обсяг господарських операцій, підписи виконані в видаткових накладних та актах виконаних робіт не дають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (арк. 12 Акту).

З такими висновками ДПІ у Печерському районі м. Києва суд не погоджується.

Відповідно до ч. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 №996-ХІУ передбачено, що у первинних документах повинен міститися особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто закон прямо вказує, що особистого підпису достатньо для ідентифікації особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, інші данні для ідентифікації даної особи не є обов'язковими. Стосовно висновків експертів, наданих податковою, то суд зазначає, що вони виконані не на підставі відібраних у осіб зразків, а також спростовується власноруч написаними поясненнями, які особисто подані вищезазначеними директорами до податкової.

Актом перевірки підтверджено, що кредиторської заборгованості у позивача перед ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»і ТОВ «Система М Плюс»по вищевказаним договорам не має.

Відповідач у Акті зазначає, що ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»і ТОВ «Система М Плюс»не мали фізичних та технічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, направлених на реалізацію своїх договірних зобов'язань з позивачем та про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у зазначених товариств на створення правових наслідків, тобто такі угоди є нікчемними.

Такі твердження податкової спростовується наступними документами, долученими до матеріалів справи.

Факт виконання робіт (надання послуг) підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що оформлені відповідно до вимог законодавства.

Відповідачем у Акті перевірки не надано ніяких доказів невиконання Позивачем, ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»і ТОВ «Система М Плюс»взаємних зобов'язань по укладеним договорам.

Договори та первинні документи з ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-комплекс», ТОВ «РК «Марвел»і ТОВ «Система М Плюс»підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками, що повністю відповідає вимогам законодавства, а тому немає підстав вважати їх недійсними.

У Акті вказано на відсутність у деяких актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) одиниці виміру господарської операції та обсягу господарської операції, що не є вірним, адже основною мірою (одиниця виміру), яка була взята для визначення обсягу господарської операції є «пляшка»із її індивідуалізацією (об'єм, який має вираз у літрах). Так, у актах визначається кількість пляшок із відповідним об'ємом, щодо яких були надані роботи/послуги із загальним грошовим виміром обсягу господарської операції.

Відповідач у Акті зазначає, що в додатку № 3 до договору №1/07-2010 року, 5 кладеному з ТОВ «Тіан-комплекс»було узгоджено оригінал макети рекламних матеріалів, які будуть вдягатися або наклеюватися на продукцію, а саме: підвісні ароматизатори (аромати апельсин, лимон, виноград) та самоклеючі стікери «екологічний продукт». В актах приймання передачі наданих послуг по ТОВ «Тіан-комплекс»вказано тільки обсяг пляшок відносно яких були надані послуги (в тому числі і солодка вода і мінеральна), а обсяги наданих послуг по вдяганню підвісних ароматизаторів та обсяг наданих послуг по наклеюванню самоклеючих стікерів відсутні.

Суд не погоджується з такою позицією ДПІ на підставі наступного.

Відповідно до завдання № 1 Додаток № 2 до Договору на надання послуг №1/07-2010 року від 01 липня 2010 року укладеного з ТОВ «Тіан-Комплекс»було замовлено надати послуги, які передбачені а. 1.1. Договору, а саме: - вдягання на Товар декоративних ароматизованих рекламних матеріалів, які виготовляються Виконавцем на підставі узгоджених оригінал-макетів та оклеювання Товару декоративними рекламними матеріалами, які виготовляються Виконавцем на підставі узгоджених оригінал-матеріалів. У Завданні вказується кількість пляшок (обсяг господарської операції), відносно яких повинні надатися вище наведені послуги, із вище наведеного вбачається, що послуга по вдяганню підвісного ароматизатора та послуга по наклеюванню самоклеючого стікеру застосовувалась до кожної пляшки. Тобто обсяг наданих послуг по вдяганню підвісних ароматизаторів та обсяг наданих послуг по наклеюванню самоклеючих стікерів знайшов свій вираз в акті у співвідношенні двох даних послуг до однієї пляшки, що вимірюється у загальному грошовому виразі.

У Акті перевірки зазначено, що на момент складання Акту, скасовано реєстрацію ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-Комплекс», ТОВ «РК «Марвел», ТОВ «Система М Плюс»як платників податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На момент укладення правочинів та їх виконання і на момент видачі податкових накладних ТОВ «Форвард»та ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-Комплекс», ТОВ «РК «Марвел», ТОВ «Система М Плюс»були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Верховний Суд України в своїх постановах неодноразово зазначав, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Судом також встановлено, що на момент укладання позивачем договорів з ТОВ «КСМ-Техногрупп», ТОВ «Тіан-Комплекс», ТОВ «РК «Марвел», ТОВ «Система М Плюс»ці суб'єкти господарювання були внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час слухання справи не знаходяться у стані припинення підприємницької діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також до суду надано наступні відомості.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-12370/10/2670 та № 2а-13908/10/2670 за позовом ТОВ «Система М Плюс»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Система М Плюс»(код ЄДРПОУ 36799267) за березень, квітень, травень, червень та липень 2010 року і зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі міста Києва визнати як податкову звітність податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Система М Плюс»за березень, квітень, травень, червень та липень 2010 року та відобразити їх в картці особового рахунку платника податків.

До справи долучено договір про надання рекламних послуг від 27 травня 2010 року № 1/27-05-10 підписаних ТОВ «Велес-Груп»та ТОВ «Форвард». Позивач надав зазначений договір для підтвердження, що рекламний ролик замовлений у ТОВ «РК Марвел»в подальшому був розповсюджений в засобах масової інформації.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлює норма п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операції з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку продавця

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковувані їх операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків; використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Податковий кредит за отриманими послугами позивачем повністю підтверджено відповідно до податкових накладних та іншої первинної документації, оплата відбулась в повному обємі, докази фіктивності право чинів спростовано поясненнями директорів контрагентів, доказів, що контрагентами неналежно виконані обовязки по обрахуванню і сплати податків відповідачем не надано, порушення суспільного порядку при виконанн .

Також суд зазначає, що відповідачем не доведено, що в реальності правовідносини між позивачем і його контрагентами не відбулись.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішень податковий орган до суду не надав.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0007332305 та № 0007342305 від 12.08.2011 р.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 02.02.2012р.

Суддя Н.Г. Вєкуа