Постанова № 21736702, 27.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/268

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2012 року 12:07 № 2а-13066/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОНС"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування рішення № 0003682310 від 21.04.2011 р.,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_1, довіреність № 2 від 12.09.11;

представник відповідача ОСОБА_2, довіреність № 9796/9/10-209 від 16.03.11,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

14 вересня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОНС" (далі позивач, ТОВ “ОНС”) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003682310 від 21.04.2011 р. (далі ППР № 0003682310). Позовні матеріали передані на розгляд судді 15.09.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13066/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2011 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-13066/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 р. у товариства з обмеженою відповідальністю “Востокстройград” (далі контрагент позивача, ТОВ “Востокстройград”) витребувано відповідні докази, що мають суттєве значення для вирішення даної справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2011 року ДПІ у Печерському р-ні м. Києва відповідно до доповідної записки начальника ДПІ у Печерському р-ні м. Києва № 1472/23-10 від 29.03.2011 р. та згідно наказу № 476 від 29.03.2011 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ “Востокстройград” за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р., за результатами якої складено акт від 30.03.2011 р. № 327/23-10/34046708 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено ППР № 0003682310.

ППР № 0003682310 прийнято внаслідок порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 883,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 971,00 грн., всього на суму 4 854,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ “ОНС”, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР); Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон № 996-XIV).

За твердженням відповідача підставою для донарахування сум податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій було неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок контрагента ТОВ “Востокстройград”, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року в загальній сумі 3882,80 грн.

Перевіряючими вказано, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість контрагента позивача - ТОВ “Востокстройград” під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ “Е-Восток” (код ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ “Елфра Дисплей” (код ЄДРПОУ 33743908) за серпень 2010 року, проведеною Ленінською МДПІ у м. Луганську (акт перевірки № 923/23/35554352 від 31.12.2010 р.), встановлено порушення контрагентом позивача ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ “Востокстройград” було укладено Договір від 21.06.2010 р. № CNOLUG02 про виконання ТОВ “Востокстройград” пусконалагоджувальних робіт.

За умовами зазначеного договору ТОВ “Востокстройград” виконано пусконалагоджувальні роботи для ТОВ “ОНС” згідно акту приймання виконаних підрядних робіт № 79 за червень 2010 року на загальну суму 6432,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1072,00 грн.).

Крім цього, між позивачем та ТОВ “Востокстройград” було укладено Договори від 05.08.2010 р. № CNOLUG02, від 15.10.2010 р. № 10 про виконання ТОВ “Востокстройград” ремонтних робіт для ТОВ “ОНС”.

За умовами зазначених договорів ТОВ “Востокстройград” виконано ремонтні роботи для ТОВ “ОНС” згідно актів приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2010 року на загальну суму 16864,80 грн. (в т.ч. ПДВ 2810,80 грн.), № 1 за жовтень 2010 року на загальну суму 10018,80 грн. (в т.ч. ПДВ 1669,80 грн.).

За результатами виконаних робіт сторони склали та підписали довідки про вартість виконаних пусконалагоджувальних та ремонтних робіт за червень 2010 року вересень 2010 року на загальну суму 33315,60 грн. (в т.ч. ПДВ 5552,60 грн.).

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт ТОВ "Востокстройград" виписало на адресу ТОВ "ОНС" податкові накладні на загальну суму 33315,60 грн. (в т.ч. ПДВ 5552,60 грн.), а саме:

- № 020705 від 02.07.2010 р. на суму 6432,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1072,00 грн.);

- № 050804 від 05.08.2010 р. на суму 16864,80 грн. (в т.ч. ПДВ 2810,80 грн.);

- № 261008 від 26.10.2010 р. на суму 10018,80 грн. (в т.ч. ПДВ 1669,80 грн.), які підписані від імені ТОВ "Востокстройград" ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємства.

Судом встановлено, що за виконані підрядні роботи ТОВ "ОНС" розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ "Востокстройград" безготівкових коштів на повну суму виконаних робіт, що підтверджується рахунками № 79 від 21.06.2010 р., № 85 від 05.08.2010 р., № 92 від 15.10.2010 р. та виписками з банку (стор. 49 52 матеріалів справи).

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить зясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість в звязку з таким придбанням.

З наявних в матеріалах справи заперечень відповідача вбачається, що позивач відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року № 408918 від 20.09.2010 р. та в додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 р. “Рошифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” в розділі ІІ “Податковий кредит” на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Востокстройград", придбання підрядних робіт за договорами від 21.06.2010 р. № CNOLUG02, від 05.08.2010 р. № CNOLUG02, від 15.10.2010 р. № 10.

Досліджуючи питання щодо реальності виконання та отримання позивачем підрядних робіт та придбання їх з метою використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих позивачем реєстраційних документів, статуту суд встановив, що ТОВ "ОНС" здійснює діяльність у сфері звязку, будівництва будівель, оптової торгівлі іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, діяльність у сфері інжинірингу, надання інших комерційних послуг, оптової торгівлі офісною технікою та устаткуванням.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ "Востокстройград" був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та відповідно складати податкові накладні. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за серпень 2010 року, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Доказів підтвердження того, що ТОВ "Востокстройград" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобовязань третіх осіб, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України та Закон України "Про податок на додану вартість" (діяв до прийняття ПК України) передбачають тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг) це не підтвердження податковими накладними або оформлення їх з порушенням вимог встановлених нормами Закону чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України / пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР) (п. 198.6 ст. 198 ПК України; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Разом з тим, судом встановлено, що згідно листа Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську від 02.11.11 № 57867/04 кримінальні справи щодо посадових осіб ТОВ “Востокстройград” не порушувались.

Крім цього, під час розгляду даної справи представником позивача надано суду завірені копії наступних документів щодо ТОВ “Востокстройград”: ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області серії АВ № 489192 від 30.09.2009 р., дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 004.10.09-45.21.1 від 14.01.2010 р., довідки про взяття на облік платника податків № 92 від 20.01.2010, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100268455 від 18.02.2010 р., статуту ТОВ “Востокстройград”.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ "ОНС" з його контрагентом ТОВ "Востокстройград" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім цього, суд не погоджується з висновками Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "ОНС" і ТОВ "Востокстройград", виходячи з нижченаведеного.

Частина 1 статті 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною 2 статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що ТОВ "ОНС" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Востокстройград", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями) є помилковими, відтак визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 854,00 грн. є протиправним, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем ППР № 0003682310 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ОНС" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОНС" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0003682310 від 21.04.2011 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОНС" у розмірі 3,40 грн. з рахунків субєкта владних повноважень - державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова