Постанова № 21736691, 01.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2012 року <Час проголошення >№ 2а-12713/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні системи"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування рішень № 0000862307/0 та 0000872307/0 від 22.03.2011 року В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи», (далі позивач, ТОВ «Інтелектуальні системи»), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва, (далі відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва форми «Р» № 0000862307/0 від 22.03.2011 р. і № 0000872307/0 від 22.03.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наведені в акті перевірки доводи є необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки договори, укладені з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп», виконані в повному обсязі і підтверджені первинними документами, на підставі яких відбувались господарські операції. На підтвердження виконання договорів між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було підписано акти приймання виконаних підрядних робіт та здійснено оплату цих робіт. Тому витрати у грошовій формі, понесені позивачем згідно договорів, правомірно включені позивачем відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат, що також підтверджується обовязковим документом податкового обліку податковими накладними, на підставі яких позивач відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит.Представник позивача просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав письмові заперечення, у судових засіданнях зазначав, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності формування валових витрат підприємства при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за результатами якої складено відповідний акт перевірки. Представник відповідача звертав увагу суду, що в проваджені Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа, порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_2 та інших невстановлених осіб, і, що допитаний по даній кримінальній справі ОСОБА_2 вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства і документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності, він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб, а підприємство погодився зареєструвати на своє імя за грошову винагороду. Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», є нікчемними та укладені з метою, завідомо суперечними інтересам держави та суспільства, оскільки такі правочини не відповідають обовязковим умовам чинності, що передбачені ч. 3 ст. 203 ЦК України, та порушують публічний порядок. На думку відповідача, позивачем було неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми за нікчемними угодами з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», в звязку з чим, наявність у позивача фіктивних первинних документів контрагента не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат. Також представник відповідача зазначив, що недодержання даних вимог законодавства України призвело до порушення позивачем пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого в періоді, що перевірявся, позивачем занижено податок на додану вартість та податок на прибуток підприємства, вважав прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними, просив у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання 19.01.2012 р. відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду справи, явку уповноваженого представника не забезпечив. Письмові заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи» зареєстровано 16.02.2004 р. Соломянською районною в м. Києві державною адміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 20500), взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва 24.02.2004 року за № 7820. Позивач є платником податку на додану вартість, а також має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 313802 від 23.02.2007 р. (діє до 23.02.2012 р.) та ліцензію Департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ № 548580 від 13.07.2007 р. (діє до 13.07.2012 р.) на здійснення господарської діяльності, повязаної із будівництвом, проектуванням, монтажем, технічним обслуговуванням засобів протипожежного захисту, систем опалення тощо.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем з 22.02.2011 по 28.02.2011 р. проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р. та правомірності формування валових витрат підприємства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р. при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

За результатами перевірки складено Акт про результати виїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р. та правомірності формування валових витрат підприємства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р. при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» № 2229/23-07/32845581 від 09.03.2011 р.

В даному Акті перевірки зазначено, що, згідно з податковою звітністю з ПДВ з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р. та за даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ТОВ «Інтелектуальні системи» задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп»у сумі 516088,00 грн. Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що згідно з поданою позивачем податковою звітністю з податку на прибуток підприємства за період, що перевірявся, ТОВ «Інтелектуальні системи» задекларовано валові витрати з податку на прибуток підприємства з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп»у сумі 2580 445,00 грн.

Також в Акті перевірки зазначено про те, що в проваджені Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 та інших невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, під час розслідування якої слідчим встановлено, що в період з 2007 року до 2008 року, попередньо змовившись, невстановлена слідством особа та ОСОБА_2 здійснили комплекс заходів, направлених на створення фіктивного підприємства ТОВ «С.ДжР.Груп», директором якого призначено ОСОБА_2, проте, допитаний по справі ОСОБА_2 вказав, що він не має відношення до діяльності підприємства та не підписував документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства і не уповноважував на це будь-яких осіб, а підприємство він погодився зареєструвати на своє імя за грошову винагороду.

Крім того, в Акті перевірки зазначається, що згідно баз даних «АІС РПП»на момент написання акту стан платника податків ТОВ «С.Дж.Р.Груп»- «10» - запит на встановлення місцезнаходження.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та позивачем є фіктивними правочинами, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, оскільки укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є нікчемними, а отже визнання їх недійсними судом не вимагається, відповідно, первинні документи, підписані ОСОБА_2 від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп» на виконання зобовязань за договорами, є недійсними, не мають юридичної сили, не відповідають вимогам порядку оформлення первинних документів, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що призвело до порушення позивачем пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження позивачем податку на додану вартість, а також до порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток підприємства.

На підставі вказаного Акту перевірки та внаслідок виявлених порушень відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000862307/0 від 22.03.2011 року, яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на прибуток на суму 806 389грн., з яких за основним платежем 645111 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 161278 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000872307/0 від 22.03.2011 року, яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 645 110 грн., з яких за основним платежем 516 088 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 129022 грн..

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем (як замовником) укладено з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(як підрядником) договори підряду № 23 від 02.09.2008 р. на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі, № 24 від 02.09.2008 р. на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі, № 25 від 03.09.2008 р. на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі та КС електропостачання, № 26 від 03.09.2008 р. на проведення монтажних робіт по створенню КС електропостачання та системи пожежної сигналізації, № 27 від 03.09.2008 р. на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі та КС електропостачання, № 28 від 03.09.2008 р. на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі та КС електропостачання, № 31 від 04.03.2008 р. на проведення робіт по ремонту СКС локальної обчислювальної, телефонної мережі, мережі електроживлення та системи відеоспостереження, № 32 від 04.09.2008 р. на проведення робіт по ремонту комплексу внутрішніх інженерних систем, № 33 від 04.09.2008 р. на проведення робіт по створенню СКС локальної обчислювальної і телефонної мережі, КС мережі електропостачання і системи контролю доступу, № 54 від 09.09.2008 р. на проведення робіт по переплануванню внутрішніх інженерних систем, № 58 від 30.09.2008 р. на проведення робіт по створенню комплексу внутрішніх інженерних мереж, № 6 від 03.03.2009 р. на проведення робіт по створенню комплексу внутрішніх інженерних мереж, додаткові угоди № 1 до договору № 54 від 09.09.2008 р., № 1 до договору № 58 від 30.09.2008 р. Також між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» були підписані договірна ціна, локальний кошторис та довідка про вартість виконаних підрядних робіт до кожного із вищевказаних договорів.

Згідно з умовами укладених між ТОВ «Інтелектуальні системи»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» договорів підряду, замовник (позивач) замовляє, а підрядник (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») приймає на себе зобовязання здійснити роботи по створенню СКС локальної обчислювальної мережі та КС електропостачання за адресами, визначеними у відповідних договорах підряду. Кожен з перелічених договорів підряду містить умови про договірну ціну, перелік підрядних робіт, строк їх виконання та порядок передачі, а також адресу обєкта, на якому виконуються роботи.

Згідно з довідкою від 07.11.2011 р., наданою представником позивача, абревіатура СКС розшифровується як «структурована кабельна система», а абревіатура КС «кабельна система».

Судом встановлено, що:

30.10.2008 р. позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 28 від 03.09.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 31 від 04.09.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 32 від 04.09.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 33 від 04.09.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 54 від 09.09.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 23 від 02.09.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 24 від 02.09.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 25 від 03.09.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 26 від 03.09.2008 р., акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 27 від 03.09.2008 р.;

30.11.2008 р. позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 58 від 30.09.2008 р.;

30.12.2008 р. позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 58 від 30.09.2008 р. та додатковою угодою № 1 від 04.11.2008 р.;

30.01.2009 р. позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 54 від 09.09.2008 р.;

28.02.2009 р. позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за договором № 54 від 09.09.2008 р. та додатковою угодою № 1 від 01.12.2008 р.;

31.03.2009 р. позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за договором № 6 від 03.03.2009 р.

Договори підряду та всі первинні документи, складені на їх підставі, підписані з боку підрядника ОСОБА_2, з боку замовника ОСОБА_4, а також скріплені печатками ТОВ «Інтелектуальні системи» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що позивач в повному обсязі оплатив ТОВ «С.Дж.Р.Груп» вартість робіт за вказаними підрядними договорами.

Судом також встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» надало позивачу відповідні податкові накладні: № 1542/4 від 30.10.2008 р., № 1542/5 від 30.10.2008 р., № 1542/6 від 30.10.2008 р., № 1542/7 від 30.10.2008 р., № 1542/3 від 30.10.2008 р., № 1542/2 від 30.10.2008 р., № 1542/1 від 30.10.2008 р., № 1542/9 від 30.10.2008 р., № 1542/8 від 30.10.2008 р., № 1542/10 від 30.10.2008 р., № 1542 від 30.10.2008 р., № 2596 від 30.11.2008 р., № 3671 від 30.12.2008 р., № 636 від 30.01.2009 р., № 1390 від 28.02.2009 р., № 2019 від 31.03.2009 р.

Факт сплати коштів за вказаними договорами підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи. Витрати, здійснені позивачем в звязку із оплатою вартості підрядних робіт та оплатою податку на додану вартість в ціні підрядних робіт відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується наявними в матеріалах справи завіреними копіями податкових декларацій з відмітками податкового органу про отримання.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», позивач та вказаний контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тобто ТОВ «С.Дж.Р.Груп» мало право виписувати податкові накладні, а позивач правомірно на підставі отриманих податкових накладних мав право формувати податковий кредит.

На підставі додатково поданих доказів, витребуваних судом у позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що результати робіт за договорами підряду використовувались позивачем у власній господарській діяльності та оподатковуваних операціях:

-результати робіт, отримані позивачем за підрядним договором № 58 від 30.09.2008 р., в рамках його господарської діяльності на підставі договору № У4006/2008 від 30.06.2008 р. були передані ТОВ «Корпорація Укржилбуд», про що складено акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 р.;

-результати робіт, отримані позивачем за підрядним договором № 54 від 09.09.2008 р., в рамках його господарської діяльності на підставі договору № 08/14-Е/04 від 21.08.2008 р. були передані ТОВ «Слав-Інвест», про що складено акти приймання-передачі матеріалів і робіт № 1 від 27.10.2008 р., № 2 від 26.11.2008 р., № 3 від 30.09.2009 р.;

-результати робіт, отримані позивачем за підрядними договорами № 23 та № 24 від 02.09.2008 р., в рамках його господарської діяльності на підставі договорів А2508/2008 від 07.08.2008 р. та № А2608/2008 від 11.08.2008 р. були передані ЗАТ «Альфа-Банк», про що складено акти приймання виконаних підрядних робіт;

-результати робіт, отримані позивачем за підрядними договорами № 25, № 26, № 27 від 03.09.2008 р., в рамках його господарської діяльності на підставі додатку № 61 від 21.05.2008 р. до Договору № А2007/2007 від 16.07.2007 р., додатку № 65 від 10.06.2008 р. до Договору № А2007/2007 від 16.07.2007 р., додатку № 77 від 27.06.2008 р. до Договору № А2007/2007 від 16.07.2007 р. були передані ТОВ БНВФ «Айс лтд», про що складено акти приймання виконаних підрядних робіт.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, суд виходить з наступного.

Окружним адміністративним судом м. Києва на підставі витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії яких наявні в матеріалах справи, встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є юридичною особою (ідентифікаційний код 34981754), зареєстрованою Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 29.03.2007 р., керівником якої є ОСОБА_2. Згідно роздруківки з офіційного сайту Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр «Пошук в Єдиному ліцензійному реєстрі», наданої представником позивача, ТОВ «С.Дж.Р.Груп» видано ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 316541 (діє з 04.06.2007 р. до 04.06.2012 р.), ліцензію Департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ № 399482 (діє з 29.01.2009 до 29.01.2014). Згідно роздруківки з офіційного сайту ДПА України, наданої позивачем, станом на 10.03.2011 р. ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість: свідоцтво платника ПДВ № 100039671 діє з 08.05.2007 р.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на пояснення директора та головного бухгалтера ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_2, у яких, зокрема, вказується на факти фіктивного підприємництва у вигляді створення та використання ТОВ «С.Дж.Р.Груп» для незаконної діяльності, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Відповідачем не надано суду вироку у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, який набрав законної сили, а також не надано висновку експертизи, яким би було достовірно встановлено, що підписи на договорах підряду, актах виконаних робіт, податкових накладних виконані не ОСОБА_2, а іншою, неуповноваженою особою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Позивачем надано до матеріалів справи копію постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 р., відповідно до якої кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_2 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, закрито за відсутністю складу злочину.

Лист Державної податкової служби України від 07.10.2011 р. № 2545/7/09-0017, яким ДПС України повідомляє, що кримінальна справа № 69-107 по обвинуваченню директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, направлена до суду, суд не приймає як доказ обгрунтування правової позиції відповідача, оскільки вчинення посадовою особою підприємства такого злочину не свідчить про фіктивний характер діяльності підприємства та не тягне за собою визнання всіх укладених від імені підприємства договорів нікчемними.

Інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, установчих, первинних, фінансових та інших документів від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»неналежними особами, відповідачем не надано.

Судом встановлено, що відомості про ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та про його директора ОСОБА_2 наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому суд приходить до висновку, що дане підприємство володіє повною цивільною правоздатністю і дієздатністю юридичної особи, яку воно здійснює через свій виконавчий орган директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2, який для третіх осіб є належним представником товариства, що діє на підставі статуту, зважаючи на що, суд не приймає доводів відповідача про те, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не володіє повною правоздатністю та дієздатністю.

Щодо посилань відповідача на відсутність ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за зареєстрованим місцезнаходженням суд зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданих позивачем, відповідно до яких місцезнаходження ТОВ «С.Дж.Р.Груп»: м. Київ, Печерський район, вул. Патріса Лумумби, буд. 13, стан юридичної особи зареєстровано, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Єдиний державний реєстр створюється і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації, який є його розпорядником та адміністратором. Частина 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачає, що технічні та програмні засоби ведення Єдиного державного реєстру повинні забезпечувати, зокрема: отримання даних у порядку взаємообміну інформацією відомчих реєстрів органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування. Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував зазначений факт.

З аналізу Акта перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток стала встановлена відповідачем нікчемність договорів підряду у звязку з укладенням таких договорів без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів виконання робіт, а також актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів підряду, актів приймання виконаних підрядних робіт, податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного і всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судом також встановлено, що вище вказані договори підряду недійсними в судовому порядку не визнавались та, що податкові накладні, видані контрагентом позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп» містять всі реквізити, необхідні для первинних документів.

Укладені позивачем із ТОВ «С.Дж.Р.Груп» договори підряду та інші первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та містять всі передбачені реквізити, тому є належним чином оформленими документами, які свідчать про факт здійснення господарської операції.

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів, Окружним адміністративним судом м. Києва не приймаються доводи представника відповідача, що діяльність ТОВ «С.Дж.Р.Груп» має ознаки фіктивності, а господарські операції позивача із його контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп»носять характер нікчемних та не створюють юридичних наслідків.

Представником позивача надано суду докази виконання вище вказаних договорів підряду та використання позивачем отриманого за ними у господарській діяльності, а також встановлено, що договори підряду недійсними в судовому порядку не визнавались.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що на момент існування спірних правовідносин та виписування податкових накладних реєстрація ТОВ «С.Дж.Р.Груп» як платника податку на додану вартість була анульована.

Відповідно до пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає з моменту придбання товарів (робіт, послуг) за умови отримання від постачальника товарів (робіт, послуг) оригіналу податкової накладної, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України. Вичерпний перелік реквізитів та вимог до податкової накладної міститься у пп. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Платник податків може бути позбавлений права на податковий кредит лише в разі непідтвердження податкового кредиту за відповідний період податковою накладною. З інших підстав відмова у наданні податкового кредиту або невизнання права платника податків на податковий кредит є неправомірними.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вказаним Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Водночас у разі, якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приймаючи до уваги викладене, уд приходить до висновку, що суму податкового кредиту позивач формував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні (фінансові) санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 61 Конституції України та норм Закону України «Про податок на додану вартість», право платника податків на отримання податкового кредиту не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Приймаючи до уваги обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що позивач правомірно визначив суму податкового кредиту, виходячи із вартості робіт за вказаними договорами, а тому позивач мав право на зменшення розміру податкового зобовязання з урахуванням суми податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у звязку з тим, що контрагенти платника податку порушують вимоги податкового законодавства.

Приписами пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, оскільки судом встановлено, що вище вказані та досліджені судом договори підряду, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні містять всі передбачені реквізити та повністю відповідають вимогам закону, тому вказані документи є первинними і свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, а також оскільки позивач використав результати робіт, придбані за договорами підряду, у власній господарській діяльності, та здійснив у повному обсязі оплату вказаних підрядних робіт, суд приходить до висновку про те, що позивач на законних підставах відніс вартість робіт за згаданими вище договорами підряду до валових витрат, і, відповідно, правомірно зменшив суму податкового зобовязання з податку на прибуток на суму цих валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, приймаючи до уваги вищевказані норми законодавства та надані представниками докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп» в загальному розмірі 516 088,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., а також правомірно включено до складу валових витрат суми, сплачені ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за виконані підрядні роботи в загальному розмірі 2580445,00 грн., в тому числі по періодах: 4-й квартал 2008 р., 1-й квартал 2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 22.03.2011 р. № 0000862307/0, № 0000872307/0.

Представник позивача надав суду належні та достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва форми «Р» від 22.03.2011 р. № 0000862307/0 та № 0000872307/0.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи» (ідентифікаційний код юридичної особи 32845581) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко