Постанова № 21736630, 13.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2012 року 15:22 № 2а-13957/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Малікова В.В.

від відповідача: Пильгун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Корені»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0027051504/0, № 0027061504/0 та № 0027071504/0 від 31 грудня 2010 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Корені»(далі позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 31 грудня 2010 року № 0027051504/0, № 0027061504/0 та № 0027071504/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначав, що податкові повідомлення - рішення винесені відповідачем з порушенням чинного податкового законодавства України, та підлягають скасуванню. Як стверджував позивач, він сплачував податок на землю у відповідності з Законом України «Про плату за землю» у повному обсязі та своєчасно, а органом державної податкової служби при перевірці правильності обчислення позивачем земельного податку з юридичних осіб безпідставно застосовано ставки земельного податку згідно рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944, внаслідок чого Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 61140,81 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення рішення є обґрунтованими і прийнятими без порушення чинного законодавства. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що під час проведення перевірки дотримання вимог податкового зобовязання в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку встановлено порушення відповідачем строків сплати податкових зобовязань по земельному податку та невідповідність сплачених сум податку розмірам задекларованих податкових зобовязань.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає податкові повідомлення-рішення № 0027071504/0, № 0027051504/0, № 0027061504/0 від 31 грудня 2010 року такими, що винесені правомірно, та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Корені»(код ЄДРПОУ 23170041) зареєстровано як юридична особа 28.07.1995 року Голосіївської районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11387729 від 14.10.2011 року.

ПП «Корені»є власником обєкта незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці площею 9119,90 по вул. Качалова, 5-Г у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 75:413:0012). Згідно з даними Головного управління земельних ресурсів (витягу з технічної документації № Ю-03989/2007 від 20 жовтня 2007 року) базова вартість 1 кв.м складає 385,80 грн.

28 січня 2009 року Приватним підприємством «Корені»було подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік (вх. № 1529), згідно з яким позивач самостійно визначив податкове зобовязання з податку на землю у розмірі 51001,22 грн. на рік, що помісячно становить 4250,10 грн. (а.с. 94).

Згідно платіжних доручень від 16 лютого № 76, від 27 березня № 154, від 27 квітня 218, від 25 травня № 267, від 30 червня 2009 року № 364 (а.с. 155-157) позивачем своєчасно і в повному обсязі сплачувалися самостійно визначені зобов'язання за звітні місяці січень-травень 2009 року (згідно задекларованих даних).

19 червня 2009 року ПП «Корені»було подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкового зобовязання з податку на землю на 2009 рік (вх. № 122177), яким збільшено розмірі податкового зобовязання з податку на землю за 2009 рік до 127503,04 грн. на рік, що помісячно становить 12750,30 грн., починаючи з квітня 2009 року (а.с. 52).

20 липня 2009 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на землю на 2009 рік (вх. № 173842), яким було збільшено розмір податкового зобовязання з податку на землю за 2009 рік до 177580,09 грн., при цьому розмір щомісячного платежу за період з квітня по грудень 2009 року задекларовано у сумі 18133,62 грн. (а.с. 53).

Однак, задекларувавши податкові зобовязання у збільшеному розмірі, позивач сплачував вказані зобовязання не в повному обсязі, про що свідчать дані облікової картки платника та платіжні доручення, як долучені до матеріалів справи.

Так, згідно платіжного доручення від 27.07.2009 р. № 421 позивачем було сплачено штрафні санкції по податку на землю за січень-травень 2009 р. у розмірі 135,61 грн.; згідно платіжного доручення № 419 від 27.07.2009 р. здійснено доплату за січень-травень у розмірі 2712,10 грн.,згідно платіжного доручення № 423 від 27.07.2009р. сплачено податок на землю за червень 2009 р. у розмірі 6044,54 грн.; згідно платіжних доручень № 495 від 04.09.2009р., № 490 від 01.09.2009р., № 558 від 07.10.2009р., № 553 від 30.09.2009р., № 545 від 28.09.2009р., № 545 від 28.09.2009р. сплачено податок на землю за серпень 2009р. у розмірі 2844,54 грн., 3200,00 грн., 4212,54 грн., 492,00 грн., 1340,00 грн. та 1340,00 грн. відповідно; згідно платіжного доручення № 603 від 29.10.2009р. сплачено податок на землю за вересень у розмірі 6044,54 грн.; згідно платіжного доручення № 667 від 29.11.2009р. сплачено податок на землю за жовтень у розмірі 6044,54 грн.; згідно платіжного доручення № 603 від 29.10.2009р. сплачено податок на землю за вересень у розмірі 6044,54 грн.; згідно платіжних доручень № 734 від 29.12.2009р., № 731 від 29.12.2009р., № 724 від 29.12.2009р. сплачено податок на землю за листопад 2009р. в загальному розмірі 7044,54 грн.; згідно платіжного доручення № 34 від 29.01.2010р. сплачено податок на землю за грудень 2009р. у розмірі 6044,53 грн. (а.с. 157-166).

У звязку з неповною сплатою податкових зобовязань за період квітень-грудень 2009 року, у ПП «Корені»виникла недоїмка, розмір якої з кожним наступним звітним періодом збільшувався.

Як вбачається з матеріалів справи, сплачувані позивачем суми земельного податку наступних звітних періодів, зараховувалися податковим органом у рахунок погашення недоїмки попередніх періодів у порядку календарної черговості її виникнення (починаючи з червня 2009 року), що підтверджується даними облікової картки платника і поясненнями представників відповідача. При цьому, оскільки зобов'язання попередніх періодів погашалося різними частинами і поза межами граничних строків їх сплати, автоматично нараховувалася пеня на суми такого погашення, яка теж пропорційно погашалася із сум земельного податку наступних звітних періодів. Відповідні дати і суми погашеного боргу, а також кількість днів затримки зазначено у акті перевірки і співвідносяться із даними облікової картки платника.

28 квітня 2010 року ПП «Корені»було подано до ДПІ уточнюючий розрахунок податкового зобовязання з податку на землю на 2009 рік (вх. № 377341), яким зменшено суму податкового зобовязання з податку на землю за 2009 рік до 68778,41 грн., що помісячно становить 6044,54 грн., починаючи з квітня 2009 року (а.с. 54).

У грудні 2010 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено перевірку дотримання Приватним підприємством «Корені»(код ЄДРПОУ 23170041) вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по земельному податку за період з 28.07.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31 грудня 2010 року № 2567/15-310 (далі Акт перевірки, Акт).

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобовязань по земельному податку. На підставі висновків Акту перевірки 31 грудня 2010 року відповідачем винесено на наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0027071504/0, яким позивачу за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань в розмірі 11387,80 грн. нараховано штраф у розмірі 10%, що становить 1138,78 грн.;

- № 0027051504/0, яким позивачу за затримку на 72 календарних дні граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань в розмірі 6733,10 грн. нараховано штраф у розмірі 20%, що становить 1346,62 грн.;

- № 0027061504/0, яким позивачу за затримку на 240 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобовязань в розмірі 117310,82 грн. нараховано штраф у розмірі 50%, що становить 58655,41 грн.

Доказів оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку позивач суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, а згідно із п. «в»ч. 1 ст. 96 цього ж Кодексу землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 3 липня 1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю»(далі Закон № 2535-ХІІ), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно із п. 8 ч. 1 ст. 14 чинного на той момент Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-XII.

Згідно із ст. 14 Закону №2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 17 Закону №2535-ХІІ встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень вбачається, що ПП «Корені»перераховувало земельний податок за 2009 рік щомісячно, але у меншому розмірі, ніж було визначено у податковій декларації та в уточнюючих розрахунках, поданих у наступних періодах (а.с. 16-32).

Згідно із п.п. 1.2., 1.3., 1.4. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року (далі Закон № 2181-ІІІ), який був чинним на момент декларування позивачем податку на землю, податкове зобов'язання зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Наведені законодавчі положення мають імперативний характер та обов'язкові для дотримання і виконання. Їх невиконання чи неналежне виконання тягне за собою настання негативних для платника наслідків фінансового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 28.01.2009 року було подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва розрахунок земельного податку на 2009 рік, а в наступних періодах подавалися відповідні уточнення до нього, які вважаються узгодженими з моменту їх подання та обовязковими для виконання платником податків.

Пунктом 7.7. ст. 7 Закону №2181-ІІІ встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Згідно із ст. 27 Закону №2535-ХІІ контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Функції державних податкових інспекцій в районах у містах визначені у ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) (п. 1); забезпечують застосування фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства (п. 6).

Відповідно до п. 11 ст. 11 цього ж Закону (в редакції на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП «Корені»порушено свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати податкових зобов'язань по земельному податку з липня 2009 року по грудень 2009 року, що прямо призвело до виникнення недоїмки та нарахування штрафних санкцій.

Факт порушення підтверджується матеріалами справи і позивачем спростовано не було, водночас аргументованих пояснень та причин, чому ПП «Корені», задекларувавши щомісячне зобов'язання у розмірі 12750,30 грн., яке вподальшому було збільшено до 18133,62 грн., продовжувало сплачувати земельний податок у зменшеному розмірі лише 6146,66 грн., представником позивача не надано.

Суд не бере до уваги посилання позивача на незаконність рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», на підставі яких ним було нараховано податкові зобовязання згідно уточнюючих розрахунків, оскільки предметом розгляду даної справи є не оскарження рішення податкового органу про донарахування податкових зобов'язань на підставі вказаного рішення Київради, а про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податків.

Таким чином, оскільки позивач порушив граничні строки сплати узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку в межах термінів від 1 дня та понад 90 днів, контролюючим органом правомірно накладено на нього штрафи на підставі пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ у розмірі 10, 20 та 50 відсотків від сум непогашеного боргу відповідно.

Щодо доводів представника позивача про те, що наступне подання уточнюючого податкового розрахунку, яким зменшено податкове зобов'язання минулих періодів звільняє його як від податкових зобов'язань, раніше визначених у податковій декларації, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону №2181-ІІІ, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Суд зауважує, що подання уточнюючого розрахунку є правом платника та підставою для зменшення (збільшення) його податкових зобов'язань, однак зміна задекларованих зобов'язань не впливає на обов'язок платника сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) своєчасно та у повному обсязі, а також не реабілітує платника у разі допущення ним порушень цього обов'язку та не звільняє від негативних наслідків та відповідальності.

Тому, той факт, що у квітні 2010 року ПП «Корені»подано уточнюючий розрахунок, яким зменшено податкове зобов'язання по земельному податку за 2009 рік, є підставою для заліку відповідачем цього від'ємного значення зобов'язання в рахунок погашення зобов'язань відповідних минулих звітних періодів, які набули статус податкового боргу, але не звільняє позивача від відповідальності за раніше допущені порушення щодо сплати земельного податку у вигляді застосування штрафних санкцій за невиконання раніше задекларованих зобовязань.

Уточнюючий розрахунок, яким зменшено суму податкового зобовязання з податку на землю за 2009 рік (вх. № 377341) до 6044,54 грн. на місяць, позивачем було подано до податкової інспекції лише 28 квітня 2010 року (а.с. 54).

Відповідно до п. 4.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123, нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Таким чином, шляхом подання уточнюючого розрахунку № 377341 від 28.04.2010р. позивачем було частково зменшено (погашено) самостійно нараховані податкові зобовязання з податку на землю за 2009 рік, однак таке зменшення (погашення) відбулось лише з моменту подання розрахунку, тобто з 28 квітня 2010 року.

До цього часу позивач повинен був сплачувати податкові зобовязання у попередньо узгодженому розмірі - 18133,62 грн. - щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Проте, як було встановлено під час розгляду справи, вказаний обовязок позивачем не виконувався в повному обсязі та у встановлені законом строки, що потягло за собою накладення штрафних санкцій згідно оскаржуваних рішень.

Пояснення представника позивача стосовно того, що уточнюючі розрахунки № 122177 від 19.06.2009р. та № 173842 від 20.07.2009р., яким збільшено податкові зобовязання по платі за землю, були подані ПП «Корені»під тиском працівників податкового органу, які вподальшому вімовлялись приймати уточнюючий розрахунок про зменшення податкових зобовязань, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом (пп. 4.1.2 вказаного Закону).

Виходячи з наведених положень законодавства, чинного на момент подання позивачем податкових декларацій, визначення розміру податкових зобовязань у податковій декларації здійснюється платником податків самостійно. Податкова декларація приймається податковим органом без попередньої перевірки зазначених у ній показників.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту (щодо обов'язку податкового органу прийняти податкову декларація без попередньої перевірки зазначених у ній показників та заборони висування ним будь-яких передумов щодо такого прийняття), платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Вказана правова норма є механізмом захисту прав платника податків від неправомірних дій податкового органу при прийнятті податкових декларацій. Тож у випадку відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації (чи уточнюючого розрахунку зі зменшеними даними) або висування відповідачем будь-яких передумов щодо такого прийняття, позивач мав право надіслати таку декларацію поштою.

В даному випадку, позивачем не було наведено фактів, які б свідчили про відмову податкового органу у прийнятті уточнюючого розрахунку або висування відповідачем будь-яких передумов щодо такого прийняття.

В той же час, сам факт порушення позивачем норм податкового законодавства, яке зафіксовано актом перевірки від 31 грудня 2010 року № 2567/15-310, позивачем спростовано не було.

Стосовно доводів позивача про неправомірність дій податкового органу, спрямованих на зарахування коштів, сплачених позивачем в якості плати за землю за наступні періоди, на погашення податкового боргу, суд зазначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства дійсно належить виключно платнику податків.

Однак, дії податкового органу по зарахуванню платежів наступних періодів в рахунок погашення боргу за липень-грудень 2009 року, по-перше, не є предметом оскарження у даній справі, а по-друге, такі дії не спростовують сам факт порушення позивачем строків сплати податкових зобовязань по платі за землю за вказаний період. Адже, як достовірно було встановлено під час розгляду даної справи, податкові зобовязання за липень-грудень 2009 року сплачувались позивачем не в повному обсязі, що і потягло за собою застосування штрафних санкцій згідно податкових повідомлень рішень № 0027051504/0, № 0027061504/0 та № 0027071504/0 від 31 грудня 2010 року.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69 - 71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 19 січня 2012 року.