Постанова № 21736627, 12.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2012 року 11:31 № 2а-19080/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисової О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрансферт»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотрансферт»(далі по тексту позивач, ТОВ «Технотрансферт») звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної перевірки, в результаті якої був складений Акт № 878/3-23-40-36643783 від 02.08.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Технотрансферт»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за лютий, квітень, травень 2011 року» (надалі - Акт), щодо визнання в Акті нікчемними право чинів, укладених ТОВ «Технотрансферт», зобовязати відкликати Акт.

Позовні вимоги мотивовано тим, що перевірка проведена без рішення керівника органу податкової служби, оформленої наказом, а тому дії по проведенню такої перевірки та висновки перевірки викладені в Акті є незаконними.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість своїх дій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

На підставі службового посвідчення серія УКМ №059920, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Технотрансферт»з питань з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за лютий, квітень, травень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 878/3-23-40-36643783 від 02.08.2011 року

Дослідивши наявні в справі докази, суд звертає увагу на наступне.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки, а не навпаки.

Як видно з матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Технотрансферт»проводилася на підставі службового посвідчення серія УКМ №059920, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Крім того, підставою для перевірки мало стати виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ТОВ «Технотрансферт», та якщо ТОВ «Технотрансферт»не надало пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит відповідача протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вказано представником відповідача запит про надання інформації та документів на їх підтвердження не направлявся до позивача.

Вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проводилася з порушенням норм закону та за відсутності направлення позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документальні підтвердження; крім того, відповідач не надав суду доказів того, що ТОВ «Технотрансферт»не надало пояснення та їх документальні підтвердження на його письмовий запит, тобто, рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки проведено за відсутності наказу та за відсутності підстав для проведення такої перевірки .

Доказів на підтвердження того, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки прийнято за наявності обставин для проведення такої перевірки, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем не надано.

Посилання відповідача, що підприємство не знаходиться за адресою реєстрації і доказом цього є Акт незнаходження складений податковою міліцією, спростовується наявними в справі доказами.

Податкова міліція робила виїзд за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 27-а, але підприємство на час проведення перевірки було зареєстровано за іншою адресою, а саме: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 901, і як вбачається зі стор. 1 Акту перевірки адреса була відома податковій інспекції. З огляду на вищевказане суд не бере до уваги Акт про незнаходження за місцем реєстрації.

Отже, при проведенні перевірки Відповідачем було порушено вимоги п 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, а саме, не було належним чином повідомлено Позивача про проведення перевірки та не надано доказів того, на підставі чого було здійснено дану перевірку.

Таким чином, вимоги позивача в частині визнання незаконними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технотрансферт», в результаті якої був складений Акт № 878/3-23-40-36643783 від 02.08.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технотрансферт»з питань з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за лютий, квітень, травень 2011 року є такими, що підлягають задоволенню.

В частині щодо визнання незаконними дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо визнання в Акті № 878/3-23-40-36643783 від 02.08.2011 року нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Технотрансферт»суд зазначає наступне.

В Акті зазначено, що у ТОВ «Технотрансферт»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здіснення будь-якого виду діяльності.

На підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладених за лютий, квітень, травень 2011 року договорів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у звязку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності угод укладених за лютий, квітень, травень 2011 року з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договіри сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 02.06.2011 р. №В/9991/1186/11 та в Ухвалі ВАСУ від 05.10.2011 р. № К/9991/14602/11.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо вимоги про зобовязання податкової інспекції відкликати Акт перевірки, суд зазначає, що податковим законодавством непередбачені такі дії, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженої відповідальністю «Технотрансферт»задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрансферт», за результатами якої був складений Акт № 878/3-23-40-36643783 від 02.08.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Технотрансферт»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за лютий, квітень, травень 2011 року ».

3. Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо визнання в Акті № 878/3-23-40-36643783 від 02.08.2011 року нікчемними правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Технотрансферт».

4. В іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 17.01.2012 р.