Постанова № 21736618, 16.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2012 року 16:45 № 2а-19077/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Лайф"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Лайф" (надалі позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000622304 від 30 червня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ “Профіелектронік”.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечвав, зазначив, що ТОВ "Техно-Лайф" були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ “Профіелектронік” за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між ТОВ "Техно-Лайф" та ТОВ “Профіелектронік” не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Лайф" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Профіелектронікс»за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року.

З результатами перевірки складений акт № 261/23-4/37095900 від 15 червня 2011 року (далі Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі Кодекс).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 0000622304 від 30 червня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 179001,00 грн., з яких за основним платежем 179000,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу базується на припущеннях щодо фіктивності контрагента ТОВ «Профіелектронік», оскільки у зазначеного підприємства були здійснені господарські операції із ТОВ «Домострой», яке, на думку податкового органу, здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, повязаних із наданням податкової вигоди третім особам, якою у даному випадку є ТОВ «Техно-Лайф».

Таким чином податковий орган вказує на фіктивність господарських операцій між ТОВ «Профіелектронік»з контрагентом ТОВ «Домострой»та вважає, що взаємовідносини між згаданими вище підприємствами мають відношення до правомірності формування сум з податку на додану вартість ТОВ «Техно-Лайф».

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу безпідставними з огляду на наступне.

Між ТОВ «Техно-Лайф»(покупець) та ТОВ «Профіелектронік»(постачальник) було укладено господарський договір № 050111-02 від 05 січня 2011 року, згідно якого постачальник зобовязується передати непродовольчі товари побутового призначення покупцеві, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар та оплатити його.

На підтвердження виконання згаданому договору представником позивача було надано до матеріалів справи платіжні доручення, виписки з банку, податкові накладні, видаткові накладні та товаро-транспортні накладні.

Документи оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, що податковим органом не заперечується.

Вказані документи підтверджують факти поставки товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Профіелектронік», їх перевезення, а також оплату за такі товари.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу, що податковий орган визнає декларування податкового зобовязання з ПДВ ТОВ «Профіелектронік», яке виникло у звязку з господарськими операціями з ТОВ «Техно-Лайф»в січні 2011 року.

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Профіелектронік»та ТОВ «Домострой», а також щодо впливу таких відносин на правомірність формування сум податкового кредиту у позивача, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

Як встановлено податковим органом додаток К/1 до Декларації про прибуток підприємств за 1 півріччя 2010 року, та за 2010 рік до ДПІ у Київському районі м. Харкова ТОВ «Домострой»не надано, у звязку з чим відсутні дані про основні фонди.

На підставі наведеного відповідач прийшов до висновку про відсутність основних фондів у ТОВ «Домострой», що вказує на відсутність основних засобів для ведення господарської діяльності, а відтак, на фіктивність підприємства.

Суд не може прийняти такі доводи до уваги, тому що вони базуються на єдиній обставині неподання згаданого додатку К/1, що саме по собі є недостатнім для можливості стверджувати про фіктивність ТОВ «Домострой». Напрочуд, податковим органом встановлено, що на даному товаристві працює 11 осіб.

Крім того, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином суд приходить до висновку, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Профіелектронік»та ТОВ «Домострой»не вливають на правомірність формування сум податкового кредиту у позивача.

Суд вважає правомірними дії позивача щодо віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за січень 2011 року, що виникли у звязку з виконанням договору № 050111-02 від 05 січня 2011 року укладеного між ТОВ «Техно-Лайф»та ТОВ «Профіелектронік», виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Профіелектронік», так як і на момент винесення постанови по даній справі, було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало і має свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер 372449026541.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 179000,00грн., віднесена ТОВ «Техно-Лайф»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Профіелектронік»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банку, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ТОВ «Профіелектронік», ТОВ «Техно-Лайф», а також перевізників продукції, що свідчить про реальне здійснення господарських операцій, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобовязань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Суд не бере доводи відповідача про недійсність вказаних податкових накладних, адже такі доводи базуються лише на фіктивності контрагента ТОВ «Профіелектронік»- ТОВ «Домострой», на якому працює 11 осіб.

Крім того, суд бере до уваги факт декларування податкових зобовязань, що виникли у ТОВ «Профіелектронік» внаслідок продажу позивачу товарів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000622304 від 30 червня 2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 20 січня 2012 року