Постанова № 21736546, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2011 року 12:19 № 2а-16607/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0004942307

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 01.09.2011 р.)

ОСОБА_4 (довіреність № б/н від 01.09.2011 р.)

ОСОБА_5 (довіреність № б/н від 01.09.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_6 (довіреність № 5201/9/10-109 від 29.03.2010 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»з позовом до відповідачів Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0004942307.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2011 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-16607/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12.12.2011 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 08.06.2011 року № 0004942307.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач при проведенні перевірки дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту за січень 2011 р. на загальну суму 224844 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомленнярішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Україна-Румунія-Сорілі»(код ЄДРПОУ 35960452) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податковий кредит за січень 2011 р. на загальну суму 224844 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що правовідносини позивача із ПП «Україна-Румунія-Сорілі», мали характер фіктивних, оскільки за результатами перевірки ПП «Україна-Румунія-Сорілі»перевіряючі дійшли висновку про відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово-господарських відносин ПП «Україна-Румунія-Сорілі»з контрагентами-покупцями, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям в листопаді-грудні 2010 року та в січні 2011 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Україна-Румунія-Сорілі»(код ЄДРПОУ 35960452) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено Акт №542/23-7/30184935 від 23.05.2011 року.

В зазначеному Акті податковим органом були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податковий кредит за січень 2011 р. на загальну суму 224844 грн.

На підставі зазначеного Акта та встановлених у ньому порушень позивачем вимог податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0004942307, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 224844 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн., всього 224545 грн.

Позивач, у передбаченому законом порядку, подав скаргу на вищезазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у м. Києві, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 22.08.2011 р. № 4478/10/25-114 залишила оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0004942307 без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Також позивач, у передбаченому законом порядку, подав скаргу на вищезазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги від 28.10.2011 р. № 4535/6/10-2115 залишила оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0004942307 без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 08.06.2011 року № 0004942307, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та п.1.2 Наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Так як, податкова накладна є підставою для включення до складу податкового кредиту за відповідний період сум ПДВ, то вона безпосередньо відноситься до документів, пов'язаних з нарахуванням податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту за січень 2011 р. по правовідносинах із Приватним підприємством «Україна-Румунія-Сорілі»(код ЄДРПОУ 35960452) на загальну суму 224844 грн.

Зокрема, як видно із наявних матеріалів справи, працівниками ДПІ у м. Чернівці було проведено перевірку ПП «Україна-Румунія-Сорілі»з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено Акт від 30.03.2011 р. № 814/23-2/35960452.

Як зазначено у вищевказаному Акті, перевіряючі в порядку п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України направлявся запит від 01.03.2011 року № 2244/10/15-206, в якому ПП «Україна-Румунія-Сорілі»було запропоновано надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо операції з контрагентами, в тому числі з ТОВ «Фенсі Тойз». Зазначений запит підприємству не вручено у зв'язку з відсутністю платника податку за зазначеною адресою, що підтверджується довідкою ВПМ ДПІ у м. Чернівці від 08.02.2011 року № 144 (сторінки 1-2,8-9 Акта перевірки ПП «Україна-Румунія-Сорілі»).

Також, в Акті перевірки ПП «Україна-Румунія-Сорілі»зазначено, що підприємство не звітувало перед податковим органом по податку на додану вартість, про що складений Акт камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість з січень 2011 року від 17.03.2011 року № 643, яким встановлено порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларації за січень 2011 року (сторінка 7 Акта перевірки ПП «Україна-Румунія-Сорілі»).

Крім того встановлено, що ПП «Україна-Румунія-Сорілі»подавало до контролюючого органу декларації з податку на прибуток за 2009 рік та за три квартали 2010 року з нульовими значеннями податку на прибуток, податку на додану вартість та комунального податку до бюджету не сплачувало (сторінки 5-7 Акта перевірки ПП «Україна-Румунія-Сорілі»), що свідчить відсутність в контрагента позивача відповідних основних фондів (приміщень, складів), автомобільного транспорту, а також устаткування та трудових ресурсів для здійснення відповідного виду діяльності (постачання товару (дитячих іграшок) у великих обсягах), та відповідно відсутності фактичної господарської діяльності з боку ПП «Україна-Румунія-Сорілі».

Отже, за результатами перевірки перевіряючі дійшли висновку про відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово-господарських відносин ПП «Україна-Румунія-Сорілі»з контрагентами-покупцями, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям в листопаді-грудні 2010 року та в січні 2011 року.

Відповідно до п. 4 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами», затвердженого Наказом ДПА України № 1003 від 24.12.2010 року, Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В ході проведення перевірки, використовуючи дані, які містяться в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено, що ТОВ «Фенсі Тойз»(код за ЄДРПОУ 30184935) на протязі січня 2011 року сформовано податковий кредит в сумі ПДВ 224 843,52 грн. за рахунок контрагента ПП «Україна-Румунія Сорілі»(код за ЄДРПОУ 35960452).

На підставі наданих документів встановлено, що між ТОВ «Фенсі Тойз»(Покупець), в особі директора Беззубенка Олександра Петровича та ПП «Україна-Румунія Сорілі»(Постачальник), в особі директора Яськіва Віталія Михайловича у місті Києві був укладений договір № 912 УРС поставки товару від 09.12.2010 р.

Згідно п.п.1.1 даного Договору, Постачальник (ПП «Україна-Румунія Сорілі») зобов'язується передати товар (дитячі іграшки в асортименті) Покупцю (ТОВ «Фенсі Тойз»), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити даний Товар.

Згідно п.п.1.2 умови про найменування, асортимент, термін поставки, ціну Товару, що може бути поставлений за даним Договором, інші умови за узгодженням Сторін, вказуються в Специфікації до даного Договору.

Згідно п.п.2.1 вказаного Договору, Постачальник поставляє Товар Покупцю за власний рахунок на умовах DDP - центральний склад покупця за адресою: Черкаська обл., смт. Маньківка, вул. Чапаєва, 41. Поставка Товару може здійснюватися Постачальником на інший склад, якщо між Постачальником та Покупцем є домовленість (усна чи письмова) із зазначенням адреси поставки.

Згідно п.п.2.2 Договору, датою поставки Товару є дата передачі Товару від Постачальника до Покупця, вказана у відповідних документах, а саме у видаткових накладних, оформлених на Товар.

Як видно з наявних матеріалів справи, на виконання умов вищенаведеного Договору та на підтвердження факту надання товарів Приватним підприємством «Україна-Румунія Сорілі»були складені наступні документи:

- видаткові накладні на адресу ТОВ «Фенсі Тойз», які підписані від імені ПП «Україна-Румунія Сорілі»та скріплені печаткою підприємства. Прізвище особи, що відвантажила продукцію не значиться. Згідно видаткових накладних в графі замовлення значиться договір 912УРС від 09.12.2010 року. Товар за видатковими накладними від 16.12.2010 року передано за дорученням Ад00159/1 від 16.12.2010 року (прізвище отримувача не вказано).

Номер

видаткової

накладноїДата видаткової накладноїНоменклатура товаруЗагальна сума, грн.В т.ч.

ПДВ,

грн.

104304.01.2011Набір для дитячої творчості «Оксамит

та кристал», «Квітковий настрій»,

«Рамочки», «Супер-пенал»,

«Годиннички»90 302,8415 050,4 7

104404.01.2011Супер-сумка, модна бандана48 587,868 097,98

104504.01.2011Гітара, барабанна установка40 901,726 816,95

104604.01.2011Піаніно, чудо-дзеркальце, весела конячка...85 039,9814 173,3

3

104704.01.2011Соняшник, квітка в горщику189 636,8331 606,1

4

104804.01.2011Мякі іграшки в асортименті, мяч, фігурки героїв, наклейки обємні23 028,833 838,14

104904.01.2011Мякі іграшки в асортименті28 824,044 804,01

1041004.01.2011Серце з трояндочок, ведмежата в заплатках з букетом, серце ажурне626 131,5104 355, 25

1041104.01.2011Конструктор в асортименті6 231,821 038,64

1041204.01.2011Конструктор в асортименті189 032,731 505,4

5

1041304.01.2011Бакугани блістер+магнітна картка138,5823,1

1041404.01.2011Машинки в асортименті21 204,383 534,06

ВСЬОГО:1 349 061, 08224 843,

52 Також, на виконання зазначеного Договору, Приватним підприємством «Україна-Румунія Сорілі»були виписані податкові накладні на адресу ТОВ «Фенсі Тойз», які підписані від імені ПП «Україна-Румунія Сорілі»та скріплені печаткою підприємства. Прізвище особи, яка складала податкові накладні не значиться:

Номер податкової

накладноїДата податкової накладноїНоменклатура товаруЗагальна сума, грн.В т.ч.

ПДВ,

грн.

104304.01.2011Набір для дитячої творчості «Оксамит

та кристал», «Квітковий настрій»,

«Рамочки», «Супер-пенал»,

«Годиннички»90 302,8415 050,4 7

104404.01.2011Супер-сумка, модна бандана48 587,868 097,98

104504.01.2011Гітара, барабанна установка40 901,726 816,95

104604.01.2011Піаніно, чудо-дзеркальце, весела конячка85 039,9814 173,3

3

104704.01.2011Соняшник, квітка в горщику189 636,8331 606,1

4

104804.01.2011Мякі іграшки в асортименті, мяч, фігурки героїв, наклейки обємні 23 028,833 838,14

104904.01.2011Мякі іграшки в асортименті28 824,044 804,01

1041004.01.2011Серце з трояндочок, ведмежата в заплатках з букетом, серце ажурне626 131,5104 355, 25

1041104.01.2011Конструктор в асортименті6 231,821 038,64

1041204.01.2011Конструктор в асортименті189 032,731 505,4

5

1041304.01.2011Бакугани блістер+магнітна картка138,5823,1

1041404.01.2011Машинки в асортименті21 204,383 534,06

Всього1349 061, 08224 843,

52 Як було зазначено вище, вказану сума ПДВ 224 843,52 грн. по правовідносинах із контрагентом ПП «Україна-Румунія Сорілі»(код за ЄДРПОУ 35960452), була включена позивачем до складу податкового кредиту за січень 2011 року.

Частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 Господарського кодексу України).

Однак, як було встановлено перевіркою контрагента позивача ПП «Україна-Румунія Сорілі», останнє подавало до контролюючого органу декларації з податку на прибуток за 2009 рік та за три квартали 2010 року з нульовими значеннями податку на прибуток, податку на додану вартість та комунального податку до бюджету не сплачувало, що свідчить відсутність в контрагента позивача відповідних основних фондів (приміщень, складів), автомобільного транспорту, а також устаткування та трудових ресурсів для здійснення відповідного виду діяльності (постачання товару (дитячих іграшок) у великих обсягах), та відповідно ставить під сумнів фактичне здійснення господарської діяльності з боку ПП «Україна-Румунія-Сорілі».

Крім того, як було зазначено вище, з договору № 912 УРС поставки товару від 09.12.2010 р., укладеного між позивачем та ПП «Україна-Румунія Сорілі», вбачається, що постачальник (ПП «Україна-Румунія Сорілі») поставляє товар покупцю за власний рахунок на умовах DDP - центральний склад покупця за адресою: Черкаська обл., смт. Маньківка, вул. Чапаєва, 41. (п. 2.1 Договору).

Однак, як видно з наявних матеріалів справи, ПП «Україна-Румунія Сорілі»не було виконано умов Договору № 912 УРС від 09.12.2010 р., щодо поставки товару ТОВ «Фенсі Тойз»за рахунок Постачальника (ПП «Україна-Румунія Сорілі»): власними силами (потужностями), чи на умовах субпідрядного договору перевезення, а відповідно суд погоджується із висновком податкового органу щодо наявності сумніву такого фактичного постачання товару контрагентом позивача ПП «Україна-Румунія Сорілі», оскільки товар, всупереч умовам Договору, був власними силами вивезений позивачем, однак не підтверджено допустимими доказами, що даний товар є вивезеним саме зі складів контрагента ПП «Україна-Румунія Сорілі»та сторонами Договору відповідно не скориговано загальну суму поставки товару відповідно зменшивши її на вартість послуг перевезення такого товару, що би могло підтверджувати економічну доцільність вивезення товару позивачем власними силами та за власні кошти.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зазначені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Кодексу, податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами і доповненнями) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений ТОВ «Фенсі Тойз»податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по правовідносинах із ПП «Україна-Румунія Сорілі», є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поняття «інтереси держави»полягає в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи Держави та суспільства (рішення Конституційного Суду України по справі № 1-1\99 від 8 квітня 1999 року).

До таких правових актів відноситься Конституція України, якою визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, Закон України «Про систему оподаткування»та інші податкові закони.

З метою визначення достовірних даних про об'єкти оподаткування, у відповідності до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», юридичні та фізичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність, подавати до державних органів відповідні документи і відомості.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року № 15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Суб'єкт господарювання, який за результатами вчинення господарської операції не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив відповідні суми до бюджету, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства; прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Тому господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно п.п. 3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: поставки товарів та послуг місце надання яких знаходиться на митній території України. Продаж (поставка) товарів (робіт, послуг). згідно п. 7.1 ст.7 Закону, здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку, відповідно до пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами і доповненнями, визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Крім того, вимогами п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами і доповненнями) передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Також, згідно з вимогами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи, державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як видно із наявних матеріалів справи, позивачем не було допустимими доказами доведено суду наявності в контрагента ПП «Україна-Румунія-Сорілі»відповідних основних фондів (приміщень, складів), автомобільного транспорту, а також устаткування та трудових ресурсів для здійснення відповідного виду діяльності (постачання товару (дитячих іграшок) у великих обсягах), а також економічної обґрунтованості вивезення позивачем товарів власними силами та за власні кошти (оскільки договором із контрагентом була передбачена така доставка за рахунок саме Постачальника), адже загальна ціна договору поставки товару не була зменшена на суму самої поставки, а відповідно не було доведено наявності фактичних дій, здійснених контрагентом ПП «Україна-Румунія-Сорілі»на виконання умов такого договору з метою отримання прибутку та настання відповідних правових наслідків.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0004942307, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0004942307, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 15.12.2011 р.