Постанова № 21736465, 16.02.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/558/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Дякова В.І.,

при секретарі - Дурицькій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

07.02.2012 року управління Пенсійного фонду України в м Чернігові (далі УПФУ в м. Чернігові) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - Новозаводський ВДВС ЧМУЮ) про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С., скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24.01.2012 року та зобов'язання головного державного виконавця Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а/2570/5721/2011 від 26.12.2011 року на користь УПФУ в м. Чернігові та вчинити дії, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання вказаного виконавчого документа. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем при здійсненні виконавчих дій неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з підстав неналежного стягувача, оскільки в заяві позивача від 18.01.2012 року зазначено, що УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України» № 803 від 27.07.2011 року. За таких обставин позивач вважає, що вказаними діями та рішенням відповідач порушує чинне законодавство України та перешкоджає виконанню завдань Пенсійного фонду, в частині забезпечення сплати заборгованості по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників. Відповідач заперечень на позов не подав.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.01.2012 року позивачем до Новозаводського ВДВС ЧМУЮ подана заява №941/08 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2а/2570/5721/2011 від 26.12.2011 року, при цьому, в заяві позивач зазначив, що УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 року №803 «Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України» (а.с.11). Виконавчий документ містить в собі вимогу сплатити борг на користь УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова.

Постановою головного державного виконавця Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. від 24.01.2012 року позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що заява подана УПФУ в м. Чернігові, яке не є стягувачем за виконавчим документом (а.с.4).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції а час виникнення спірних правовідносин) від 21.04.1999 року № 606 визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою також виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Виходячи із змісту вищевказаних положень Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець при вчиненні виконавчих дій керується не тільки своїм спеціальним законом, а і іншими нормативно-правовими актами та здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 81 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV юридична особа може бути створена шляхом обєднання осіб та (або) майна, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Як встановлено судом, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України» від 27.07.2011 року № 803 створено управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові як юридичну особу шляхом злиття УПФУ в Деснянському та Новозаводському районі в м. Чернігові, що підтверджується наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.08.2011 року № 108 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №257069, які містяться в матеріалах справи ( а.с. 12-13).

Відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Встановлена законодавством можливість обєднання (злиття) установи публічного права з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) попередньої юридичної особи, не виключає, а включає обовязок в даному випадку органу державної виконавчої служби вчиняти дії щодо попередньої юридичної особи.

Відповідач, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження помилково виходив з того, що з виконавчим документом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, оскільки УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова до якого відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України переходять всі майнові права та обовязки, а тому має право звертатися до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження за вимогами, стягувачами по яких було УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова.

Таким чином, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 24.01.2012 року ВП №30769441, яка виходячи із вищенаведеного є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання головного державного виконавця Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а/2570/5721/2011 від 26.12.2011 року на користь УПФУ в м. Чернігові та вчинити дії, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання вказаного виконавчого документа, то вона задоволенню не підлягає, оскільки суд не може собою підміняти орган виконавчої влади щодо реалізації ним власних повноважень наданих законодавством.

Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 року, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оспорюваних дій та рішення, а тому є наявні підстави для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24.01.2012 року ВП №30769441 та її скасування.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м Чернігові до Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24.01.2012 року ВП №30769441.

Скасувати постанову Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 24.01.2012 року ВП №30769441.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д'яков В.І.