Постанова № 2173640, 22.09.2008, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.09.08 Справа № 6/143

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Гунька О.

розглянувши апеляційну скаргу ПП»АФ»БАСА»

на рішення господарського суду Чернівецької області від 09.07.08

у справі № 6/143

за скаргою ЗАТ»Райз»

до ПП»АФ»БАСА»

про повернення майна- зерна кукурудзи в кількості 603 тонни вартістю 840328,74 грв.

за участю представників сторін:

від позивача- Бурлака В.

від відповідача- Манько Л.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.07.08 по даній справі позов ЗАТ»Райз» задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма БАСА" (с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області, ідентифікаційний код 32630042) на користь Закритого акціонерного товариства "Райз" (м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ідентифікаційний код 13980201) вартість втраченого майна у сумі 840 328,74 грн., державне мито в сумі 8403,32 грн. та 118,00 грн. Витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального права, не повного з»ясування обставин справи та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Апелянт зазначає, що сума визначена позивачем до стягнення є безпідставною, так як вартість кукурудзи визначається згідно актів прийому передачі, які є додатками до договорів зберігання і складає 693,450 грв. В силу ст. 33 ГПК України, позивачем не представлено належних доказів понесення збитків на суму 840328, грв. внаслідок втрати майна.

Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав викладених у відзиві, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:

Предметом даного спору є повернення майна - зерно кукурудзи в кількості 603 тони. Однак, згідно поданих позивачем уточнень щодо позовних вимог, предметом спору є стягнення з відповідача 840 328,74 грн. збитків, заподіяних невиконанням зобов'язань за договорами відповідального зберігання.

Позов обґрунтовується тим, що на підставі укладених сторонами договорів відповідального зберігання, зокрема від 07.11.2007 № 30050 позивач передав відповідачу на зберігання кукурудзу у кількості 420 тонн , а саме кукурудзу продовольчої групи по ціні 1150грв. за тонну. Загальна вартість переданого майна по даному договору становить 483000 грв. Акт прийому- передачі від 07.11.07 підписаний представниками сторін договору.

Згідно договору від 18.12.2007 № 30052 та акту прийому передачі від 18.12.07, що є додатком до договору, позивач передав відповідачу на зберігання кукурудзу в кількості 183 тонни. Слід, зазначити, що даний акт прийому-передачі не визначає вартості кукурудзи за тону, як і не передбачає загальної вартості переданого товару за даним договором.

Відповідно до пунктів 3.1.4 вказаних договорів, відповідач зобов'язався повернути позивачеві по першій вимозі передане на зберігання майно. Однак, відповідач не повернув майно, так як згідно пояснень директора агрофірми БАСА, останній передане на зберігання майно реалізував.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов, вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог статті 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. А відповідно до частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі в розмірі її вартості.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги:

- що згідно акту прийому- передачі до договору від 07.11.07. вартість переданої кукурудзи становить 483 000 грв..

Щодо вартості переданої кукурудзи згідно договору від 18.12.07, то хоч і актом прийому- передачі від 18.12.07 не визначено вартості кукурудзи, суд бере до уваги доводи відповідача, про те, що вартість кукурудзи згідно договору від 18.12.07 становила 1150грв. за тонну, так як передана на зберігання кукурудза по двох договорах була з одного врожаю, хоч і була передана частинами з інтервалом в один місяць.

Позивач в обґрунтування вимоги про стягнення 840328,74 грв. посилається на укладення контракту поставки кукурудзи з польським контрагентом , невиконання якого є наслідком втрати відповідачем кукурудзи, яка підлягала продажу. Однак, як вбачається із поданої копії контракту від 07.04.08 № FC-007, предметом останнього є поставка кукурудзи 3-го класу врожаю 2007 року українського походження. Однак, як вбачається з умов договорів збереження та актів прийому- передачі, предметом останніх є кукурудза без визначення її класу, походження та року врожаю.

Тобто, предметом договору купівлі- продажу та договорів зберігання є різне майно, а тому договір купівлі- продажу укладений з польським контрагентом не може бути належним та допустимим доказом по даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 951 Цивільї кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.

Враховуючи визначену вартість втраченого майна, відповідач, що порушив умови зберігання, зобов»язаний сплатити позивачеві 693 450грв..

Відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести наявність тих обставин на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, позивачем належним чином не обґрунтовано суму 840328,74 грв. заявлену до стягнення, як вартість втраченого майна.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ПП»АФ»БАСА»задоволити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 09.07.08 у справі № 6/143 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов ЗАТ»Райз»задоволити частково. Стягнути з ПП»АФ»БАСА»(с. Мамалига Новоселицького району Чернівецької області, ідентифікаційний код 32630042) на користь ЗАТ»РАЙЗ»(м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ідентифікаційний код 13980201) 693450 грв. вартості втраченого майна. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції у

розмірі 6 934,00 грв. державного мита та 118 грв. витрат на

інформаційно технічне забезпечення судового процесу покласти

на відповідача.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції

у розмірі 840 грв. державного мита за подання апеляційної

скарги покласти на позивача.

Господарському суду Чернівецької області видати накази в силу

ст.. 116 ГПК України.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий-суддя Р. Марко

Суддя Т. Бонк

Суддя С. Бойко