Постанова № 21736140, 31.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2012 р. № 2-а- 14544/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,

представників сторін:

позивача - Акопян М.О.,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "SINTON"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "SINTON", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова №0000672303 та № 0000662303 від 7 липня 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, який належним чином повідомлений, відповідно в судове засідання не прибув, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено,що на підставі наказу від 12.05.2011 року № 547 та згідно ст..75, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "SINTON" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань, щодо операцій по взаємовідносинам з приватним підприємством ТД «Софі плюс» за період грудень 2010 року, результати перевірки оформлено актом від 23.05.2011 року № 1069/23-03-05/32440036 про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «SINTON» з питання правильності формування податкового кредиту, щодо операцій по взаємовідносинам з приватним підприємством ТД «Софі плюс» за період грудень 2010 року .

Згідно висновків згаданого акту відповідачем встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "SINTON"- пп.7.2.3, пп.7.2.6, п.п.7.2.1 ,п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 , ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п.1 ст.203, ст.. 215, ст.. 216, ст.. 228 ЦК України , «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.97р. (з урахуванням змін) донараховано податку на додану вартість у сумі 42791,0 що призвело до нарахування податку на додану вартість в сумі 10845,0 грн. в т.ч: грудень 2010 р.- 10845,0 грн.; зменшення відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд.26 Декларації) всього в сумі 31946,0 грн., у т.ч. за грудень 2010 р. у сумі 31646,0 грн. за рахунок: безпідставного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбанням сільськогосподарської продукції (жмиху соняшника) у ПП ТД «Софі плюс» у сумі 42791,0 грн. у т.ч. за грудень 2010 року на суму 42791,0 грн., так як ТОВ "SINTON" не має можливості підтвердити факт отримання робіт, послуг від приватного підприємства ТД «Софі плюс» та як наслідок використання цього товару у власній господарської діяльності ТОВ "SINTON".

На підставі висновків акту від 23.05.2011 року № 1069/23-03-05/32440036 про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «SINTON» з питання правильності формування податкового кредиту, щодо операцій по взаємовідносинам з приватним підприємством ТД «Софі плюс» за період грудень 2010 року за встановлене порушення ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова було прийнято податкові повідомлення рішення від 7 липня 2011 року 0000662303 та №0000672303 .

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував відображений в акті від 23.05.2011 року № 1069/23-03-05/32440036 висновок суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Sinton»:

-пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п.п. 7.2.1, п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п.1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст.228 ЦК України, «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. (з урахуванням змін) донараховано податку на додану вартість у сумі 42791,00 грн., що призвело до нарахування податку на додану вартість у сумі 10845,00 грн., в т.ч.: грудень 2010 р. 10845,00 грн.;

-зменшення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 Декларації) всього в сумі 31946,00 грн., у т.ч. за грудень 2010 р. у сумі 31946,00 грн.

Як встановлено судом, 15.12.2010 року між Приватним підприємством «ТБ СОФІ ПЛЮС» та позивачем був укладений договір купівлі-продажу № 15/12-ПП, відповідно до умов якого Приватне підприємство «ТБ СОФІ ПЛЮС» (далі Продавець) зобов'язався передати у власність ТОВ «Sinton» (далі Покупець) Товар макуху соняшникову, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний Товар і своєчасно сплатити його на підставах, визначених Договором (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість Товару на передачу 500 метричних тон +/- 10%.

Згідно п. 3.1 Договору ціна на одну тону Товару складає 1800,00 грн., у тому числі ПДВ.

Загальна вартість Договору складає 900000,00 грн., у тому числі ПДВ (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору Товар передається Покупцю завантаженим у залізничний вагон за адресою: смт. Кегичівка, Харківська область, станція Кегичівка.

Порядок розрахунків по Договору передбачений п. 3.3 Договору, відповідно до якого розрахунок за Товар здійснюється шляхом 100% перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Продавця на протязі одного банківського дня з моменту передачі Товару.

Відповідно до п. 7.1 Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання взаємних зобов'язань і врегулювання всіх взаєморозрахунків між Сторонами.

Судом встановлено, що ПП «ТБ СОФІ ПЛЮС», яке є Продавцем за договірними умовами, позивачу, який є Покупцем за договірними умовами, були виписані видаткові накладні № 12 від 22.12.2010 року на суму 484452,00 грн., у тому числі ПДВ 80742,00 грн.; № 15 від 27.12.2010 року на суму 383112,00 грн., у тому числі ПДВ 63852,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7,4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Контрагентом були виписані податкові накладні. Податкові накладні, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи. Також в матеріалах справи наявні податкові накладні № 12 від 22.12.2010 року на суму 484452,00 грн., у тому числі ПДВ 80742,00 грн.; № 15 від 27.12.2010 року на суму 383112,00 грн., у тому числі ПДВ 63852,00 грн.

Розрахунки між ПП «ТБ СОФІ ПЛЮС» та позивачем проводились у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «ТБ СОФІ ПЛЮС», що підтверджується копією платіжного доручення № 1295 від 23.12.2010 року на суму 484452,00 грн., в тому числі ПДВ 80742,00 грн.; № 1311 від 27.12.2010 року на суму 383112,00 грн., в тому числі ПДВ 63852,00 грн. Згідно перелічених платіжних доручень призначенням платежу є сплата за жмих соняшниковий згідно рахунків № 10 від 22.12.2010 року, № 15 від 27.12.2010 року. Копії документів наявні у матеріалах справи.

Далі, придбаний Товар позивачем був реалізований згідно Контракту № 01-12-10 від 01.12.2010 року нерезиденту «Cypress Hill» ltd. Згідно п. 2.1 Контракту, кількість постачаємого Товару складає 500 тон +/- 10%. Вартість Товару визначена у п. 3.1 Контракту та складає 228,00 доларів США. Умови передачі Товару визначені у п. 5.1 Контракту, а саме: DAF границя України Російська Федерація станція переходу Квашино Дон ЖД Успенська СКЖД (Інкотермс 2000). При поставці Товару були оформлені Вантажно-митні декларації № 807070006/2010/433644 від 23.12.2010 року та за № 807070006/2010/434010 від 28.12.2010 року.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що договір, які були укладені між позивачем та його контрагентом, визнаний судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірного правового акту індивідуальної дії і за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано доказів необґрунтованості вимог позивача.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, вимоги позивача про скасування спірних рішень визнаються судом обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, то поданий позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі має бути проведений за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "SINTON" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова №0000672303 та № 0000662303 від 7 липня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 06 лютого 2012 року.

Суддя Панов М.М.