Постанова № 21736133, 31.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.01.2012 р. справа №2а- 116/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Загребельний Г.С.,

відповідача - Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Споживчого товариства "Житлово - будівельний кооператив "Авантаж"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

проскасування рішення, -

встановив:

Позивач, Споживче товариство «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж»(надалі СТ «ЖБК «Авантаж»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 4-8 т. 1), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, №0000690700 від 27.12.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не порушував податкового законодавства, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех», позаяк за даними операціями роботи були виконані в повному обсязі, оплату вартості робіт проведено повністю, тобто господарські зобовязання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову (а.с.18-19 т.1) відповідач зазначив, що внаслідок порушення СТ «ЖБК «Авантаж»вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, платником податків завищено суму податкового кредиту з ПДВ за квітень, серпень, листопад, грудень 2010р., лютий, березень 2011р., що призвело до завищення відємного значення з ПДВ у відповідних періодах. Порушення допущено по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех»за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій, котрі реально не відбулись. У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи і вимоги заперечень проти позову, просила суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, СТ «ЖБК «Авантаж», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 31233747, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкова (а.с. 45-49 т. 1).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 02.12.2011 р. по 14.12.2011 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка СТ «ЖБК «Авантаж»(ідентифікаційний код - 31233747) по взаємовідносинах з ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(ідентифікаційний код - 36987611), ТОВ «Електроспецтех»(ідентифікаційний код - 34689962) та ТОВ «Техенергоресурс»(ідентифікаційний код - 34566972).

Результати перевірки оформлені актом від 14.12.2011р. №2357/07-004/31233747 (а.с. 26-41 т. 1).

22.12.2011 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4»№0000690700 про зменшення розміру відємного значення з ПДВ в загальному розмірі 744.667,00грн. (травень 2010 р. 149.028,00 грн., серпень 2010 р. 1.500,00 грн., листопад 2010 р. 65.611,00 грн., грудень 2010 р. 272.116,00 грн., лютий 2011 р. 134.937,00 грн., березень 2011 р. 36.510,00 грн., квітень 2011 р. 84.965,00 грн.) (а.с. 10 т. 1).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 14.12.2011 р. №2357/07-004/31233747 судження субєкта владних повноважень про порушення СТ «ЖБК «Авантаж»п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(ідентифікаційний код - 36987611), ТОВ «Електроспецтех»(ідентифікаційний код - 34689962) та ТОВ «Техенергоресурс»(ідентифікаційний код - 34566972) за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій, котрі реально не відбулись.

За матеріалами справи судом достеменно встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого субєкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «Електроспецтех»господарської діяльності, котрі відображені в актах перевірок №1249/23-03-05/34566972 від 01.06.2011р., №464/23-03-05/36987611 від 28.03.2011р., №708/23-03-05/36987611 від 19.04.2011р., №896/23-03-05/36987611 від 05.05.2011р., №1475/23-03-05/36987611 від 30.06.2011р., №3058/23-03-05/34689962 від 23.11.2010р.

Жодних інших мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених субєктом владних повноважень в акті від 14.12.2011 р. №2357/07-004/31233747, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 01.09.2009р. між позивачем, СТ «ЖБК «Авантаж»(в якості замовника), та ТОВ «Електроспецтех»(в якості генпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору генерального підряду №36 (а.с. 132-135 т. 2), предметом якого є виконання робіт по будівництву двох житлових будинків з вбудованими приміщеннями торгівельного, адміністративного та соціально-побутового призначення з підземним паркуванням по вул. Культури у м. Харкові (секції 3,4) і по будівництву двох житлових будинків по пр. Косіора,69-Е ум. Харкові. 14.10.2010 р. між позивачем, СТ «ЖБК «Авантаж»(в якості замовника), та ТОВ «Техенергоресурс»(в якості підрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору №66 (а.с. 113-116 т. 2), предметом якого є виконання загальнобудівельних робіт по влаштуванню зовнішньої каналізації багатоповерхових житлових будинків за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 69-Е. 02.12.2010 р. між позивачем, СТ «ЖБК «Авантаж»(в якості замовника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості підрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору №68 (а.с. 133-136 т. 1), предметом якого є виконання робіт по будівництву двох багатоповерхових житлових будинків за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 69-Е, а також двох багатоповерхових житлових будинків з вбудованими приміщеннями торгівельного, адміністративного та соціально-побутового призначення з підземним паркуванням по вул. Культури, 22б у м. Харкові. 02.12.2010 р. між позивачем, СТ «ЖБК «Авантаж»(в якості замовника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості підрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору №69 (а.с. 137-140 т. 1), предметом якого є виконання робіт по влаштуванню монолітних бетонних підлог та приямків у підвалах двох багатоповерхових житлових будинків з вбудованими приміщеннями торгівельного, адміністративного та соціально-побутового призначення з підземним паркуванням по вул. Культури, 22б у м. Харкові.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування»підлягає ліцензуванню.

На вимогу суду позивачем надано до матеріалів справи ліцензії серії АВ №514908 (а.с. 82 т. 1), серії АВ №514879 (а.с. 97 т. 1), серії АВ №458961 (а.с. 112 т. 1), згідно з якими ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ «Електроспецтех»мають право на проведення господарської діяльності, повязаної зі створенням обєктів архітектури.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом Ліцензійні умови №47) моменту видачі субєкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним субєктом владних повноважень органом ліцензування відповідності такого субєкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ «Електроспецтех»ліцензій на здійснення господарської діяльності у сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним субєктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ «Електроспецтех»організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності обєктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 45-48, 78-81, 86-87, 101-102, 109-111, 122-127 т.1), за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ (а.с. 50, 88, 105, 128 т. 1).

Таким чином, перелічені договори визнається судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест»і ТОВ «Електроспецтех»податкові накладні №1430 від 30.11.2010 р. на загальну суму 47.453,96 грн. (у т.ч. ПДВ 7.908,99 грн.), №262 від 30.12.2010 р. на загальну суму 43.583,70 грн. (у т.ч. ПДВ 7.263,95 грн.), №76 від 31.01.2011 р. на загальну суму 21.914,33 грн. (у т.ч. ПДВ 3.652,39 грн.), №260 від 30.12.2010 р. на загальну суму 262.237,67 грн. (у т.ч. ПДВ 43.706,28 грн.), №259 від 30.12.2010 р. на загальну суму 553.130,38 грн. (у т.ч. ПДВ 92.188,40 грн.), №78 від 31.01.2011 р. на загальну суму 22.308,23 грн. (у т.ч. ПДВ 3.718,04 грн.), №80 від 31.01.2011 р. на загальну суму 22.599,23 грн. (у т.ч. ПДВ 3.766,54 грн.), №77 від 31.01.2011 р. на загальну суму 274.790,89 грн. (у т.ч. ПДВ - 45.798,48 грн.), №145 від 28.02.2011 р. на загальну суму 378.832,27 грн. (у т.ч. ПДВ 63.138,71 грн.), №146 від 28.02.2011 р. на загальну суму 304.808,00 грн. (у т.ч. ПДВ 50.801,33 грн.), №168 від 28.02.2011 р. на загальну суму 3.425,76 грн. (у т.ч. ПДВ 570,96 грн.), №241 від 31.03.2011 р. на загальну суму 306.448,07 грн. (у т.ч. ПДВ 51.074,68 грн.), №242 від 31.03.2011 р. на загальну суму 203.341,66 грн. (у т.ч. ПДВ 33.890,28 грн.) (а.с. 141-156 т. 1), №1954 від 30.11.2010 р. на загальну суму370.673,33 грн. (у т.ч. ПДВ 61.778,89 грн.), №1955 від 30.11.2010 р. на загальну суму 355.617,62 грн. (у т.ч. ПДВ 59.269.60 грн.), №1653 від 29.10.2010 р. на загальну суму 320.678,77 грн. (у т.ч. ПДВ 53.446,46 грн.), №1651 від 29.10.2010 р. на загальну суму 72.989,94 грн. (у т.ч. ПДВ 12.164,99 грн.), №925 від 30.07.2010 р. на загальну суму 9.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1.500,00 грн.) (а.с. 136-140 т. 2).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Також на вимогу суду позивачем до матеріалів справи були надані копії проектно-кошторисної документації, а саме: договірних цін, локальних кошторисів, розрахунків загальновиробничих витрат, відомостей ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів на витрачені при виконанні робіт матеріали, актів на передачу основних та додаткових матеріалів (а.с. 157-250 т. 1; а.с. 1-112, 117-131, 143-235 т. 2; а.с. 1-172 т. 3; а.с. 35-250 т. 7; а.с. 1-250 т. 8; а.с. 1-75 т. 9).

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

За таких обставин, перелічені документи враховуються судом як належні та допустимі докази реальності господарських операцій за спірними правочинами.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, а саме: платіжними дорученнями №381 від 18.01.2011 р. на суму 259.789,73 грн., №262 від 21.03.2011 р. на суму 287.066,03 грн., №360 від 14.04.2011 р. на суму 250.000,00 грн., №250 від 14.03.2011 р. на суму 400.000,00 грн., №160 від 14.02.2011 р. на суму 319.698,35 грн., №159 від 14.02.2011 р. на суму 21.914,33 грн., №60 від 19.01.2011 р. на суму 408.951,75 грн., №54 від 17.01.2011 р. на суму 406.416,30 грн., №53 від 17.01.2011 р. на суму 43.583,70 грн., №1672 від 16.12.2010 р. на суму 326.920,95 грн., №1663 від 15.12.2010 р. на суму 47.453,96 грн., №1641 від 09.12.2010 р. на суму 400.000,00 грн., №1499 від 15.11.2010 р. на суму 393.668,71 грн., №1058 від 18.08.2010 р. на суму 9.000,00 грн., №726 від 20.10.2009 р. на суму 794170,40 грн., №659 від 01.10.2009 р. на суму 100.000,00 грн. (а.с. 173-188 т. 3), що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобовязань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах актів, складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресрус" та ТОВ "Електроспецтех", а саме: №1249/23-03-05/34566972 від 01.06.2011 р. (а.с. 205-214 т. 6) , №464/23-03-05/36987611 від 28.03.2011 р. (184-193 т. 6), №708/23-03-05/36987611 від 19.04.2011 р. (а.с. 235 зворот-244 т. 6), №896/23-03-05/36987611 від 05.05.2011 р. (а.с. 227-234 т. 6), №1475/23-03-05/36987611 від 30.06.2011 р. (а.с. 195-203 т. 6), №3058/23-03-05/34689962 від 23.11.2010 р., де відображені судження ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова про відсутність у перелічених контрагентів можливості провадити господарську діяльність.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, судження податкового органу про недотримання контрагентами позивача визначеного законом порядку заповнення податкових накладних не знайшло підтвердження в ході розгляду справи.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обовязковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, реального існування обєктів будівництва, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності СТ «ЖБК «Авантаж». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Натомість добутимими судом доказами підтверджується факт надання органом місцевого самоврядування земельних ділянок для здійснення будівництва та надання дозволу на проведення будівництва, факт отримання контрагентами позивача ліцензій на здійснення господарської діяльності у сфері будівництва.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення СТ «ЖБК «Авантаж»п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування рішення задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова №0000690700 від 27.12.2011р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 03.02.2012р.

Суддя Сліденко А.В.