Постанова № 21736128, 11.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 січня 2012 р. № 2-а- 15838/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Тихоненко М.Л.

представника позивача - Мірошниченко Л.Я.

представника відповідача - Казимир Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Харківметропроект"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківметропроект", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0001352330 від 08.07.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкове повідомлення рішення №0001352330 від 08.07.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова в порушення норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова проведено планову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Харківметропроект» код ЄДРПОУ 01388466. з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №1154/23-304/01388466 від 22.06.2011 року, за висновками якого встановлено порушення ПРАТ «Харківметропроект» п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р., №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст.. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р.. №514-VI (редакції законів «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р.. № 2154-VI «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році» від 03.12.2010 р., №2774-VI), в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 1302328 грн., ст.. 15 Декрету Кабінету міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року №56-93 (зі змінами та доповненнями), занижено комунальний податків на загальну суму 647,7 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 647,7 грн.

На підставі вищевказаного рішення Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення №0001352330 від 08.07.2011 року.

Позивач скористався правом адміністративного шляхом подання 22.07.2011р. до Державної податкової адміністрації у Харківській області скарги №30163/318-13.

За результатами первинної скарги Державною податковою адміністрацією У Харківській області 15.08.2011р. винесено рішення №3646/10/25-103, яким в задоволені вимог, викладених в скарзі, відмовлено.

В подальшому позивачем до Державної податкової служби України подано повторну скаргу №30163/505-13 від 31.08.2011р., за результатами розгляду повторної скарги Державною податковою службою України винесено рішення №4438/6/10-2115 від 27.10.11р., яким скарга залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення рішення без змін.

З дослідженого акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для визначення порушень п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слугував, викладений контролюючим органом висновок про те, що нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати в розмірі не менше 30 відсотків нерозподіленого прибутку, за рахунок чого несплата авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року становить 1302327,94 грн.

Виходячи із норм ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-УІ (зі змінами та доповненнями) та п.п. 7.8. ст.7 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) підприємство повинно було в строк до 01.07.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів. Контролюючий орган зазначив, що підприємство повинно було до 01.07.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 5209311,74 грн., проте нарахування і виплата дивідендів не проводилась. Крім того, перевіркою встановлено, що підприємство не підпадає під дію п.п. 7.8.5 п. 7.8 ст. 7 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), тобто підприємство повинно було вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. На підставі цих даних податковий орган прийшов до висновку, що позивач повинен був в термін до 01.07.2010 року внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі 1302327,94 грн.

Згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплат дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Відповідно до п. п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

З аналізу зазначених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів акціонерам (власникам).

Згідно ч. 1 ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» пайовими цінними паперами є цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН).

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що в перевіряємому періоді, а саме з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., позивач діяв у формі відкритого акціонерного товариства.

Відповідно до частин першої та другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми ст. 1-49 Закону України "Про господарські товариства" втрачають чинність через два роки з дня набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства".

За вимогами частини п'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" статути та інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Дія статей 1-49 Закону України "Про господарські товариства" протягом двох років відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" надає цим нормам статусу складової положень Закону України "Про акціонерні товариства".

Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", застосовуються положення статей 1-49 Закону України "Про господарські товариства" до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що на позивача розповсюджувались вимоги Закону України "Про господарські товариства", в тому числі, і щодо порядку та способу розподілу прибутку (нарахування та виплати дивідендів на користь акціонерів -власників акцій акціонерного товариства).

Отже, за визначеннями законодавця у період з 01.07.2009р. по 31.12.2010 р. одночасно діяли два нормативні акти, яки регулювали діяльність акціонерних товариств: Закон України "Про господарські товариства", який регулював діяльність відкритих та закритих акціонерних товариств, що не привели свою діяльність у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»; Закон України «Про акціонерні товариства», який регулював діяльність публічних та приватних акціонерних товариств, що привели свою діяльність у відповідність до вимог цього закону.

Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариств», у відповідності із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство (Роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 20.05.2011р. №7 «Що порядку застосування окремих положень Закону України Про акціонерні товариства» у зв'язку із втратою чинності статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосуються акціонерних товариств»).

При цьому суд зауважуємо, що загальні збори акціонерів ВАТ "Харківметропроект" на момент набуття чинності Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010р. № 2154-УІ ( 30.04.2010р. ) вже були проведені і питання розподілу прибутку було вирішене. Загальні збори були проведені в порядку, встановленому діючим на момент їх проведення законодавством.

Таким, чином, виходячи із вищевикладеного, позивач саме набув статусу публічного акціонерного товариства та на нього розповсюджуються вимоги Закону України Про акціонерні товариства». До цього часу у своїй діяльності позивач правомірно керувався приписами Закону України «Про господарські товариства», що прямо передбачено п. п. 2, 4, 5 розділу XVII «Заключні та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства».

Так, за приписами ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до виключеної компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Згідно приписів «Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах», затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.12.2001р. №386, акціонер реалізує право на отримання доходів від володіння корпоративними правами шляхом отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів. Право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонерного товариства пропорційно частці кожного з учасників мають акціонери, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Розподіл та використання прибутку акціонерного товариства здійснюється у порядку, передбаченому законодавством, що регулює діяльність акціонерних товариств, та статутом товариства. Пропозиції щодо розподілу прибутку готуються уповноваженим органом управління товариства та підлягають затвердженню вищим органом акціонерного товариства. Затвердження порядку розподілу прибутку, строку і порядку виплати частини прибутку (дивідендів), питання про затвердження розміру дивідендів належить до виключної компетенції вищого органу акціонерного товариства. Виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Рішення про виплату дивідендів може прийматися лише у випадках, якщо вищим органом акціонерного товариства прийнято рішення про затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства.

Рішення про виплату дивідендів оформляється протоколом, який може містити дані про: розмір дивідендів, що припадає на одну акцію; дату початку та закінчення виплати дивідендів (у разі виплати дивідендів грошима) або термін початку та закінчення приймання заяв від акціонерів у разі їх згоди на направлення нарахованої кожному з них суми дивідендів на збільшення розміру статутного фонду (у разі виплати дивідендів акціями); спосіб виплати дивідендів; порядок виплати дивідендів.

Отже, за звітний 2009 рік, з питання щодо порядку та процедури нарахування та виплати дивідендів позивачем на користь акціонерів слід керуватися положеннями Статуту, Законом України «Про господарські товариства», «Положенням про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах».

Виходячи з наведеного слід зазначити, що рішення щодо виплати дивідендів повинно мати низку обов'язкових умов, при яких воно є належним та тягне відповідні правові наслідки, зокрема відповідний обов'язок виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

Саме із такого рішення, прийнятого вищим органом акціонерного товариства, випливають, в тому числі, і податкові зобов'язання, які визначив контролюючий орган.

Нормами Закону України «Про господарські товариства» та Статуту позивача яка була чинною на час прийняття рішення про затвердження результатів діяльності платника податків за 2009 рік (23.04.2010р.), не передбачено, що розмір дивідендів має становити не менше 30% від чистого прибутку.

27.04.2010р. до Закону України «Про акціонерні товариства» була внесена норма, яка визначала, що розмір дивідендів повинен становити не менше 30% від частого або нерозподіленого прибутку (п.2 ст. 20 зазначеного Закону), яка втратила чинність 30.11.2010р. (визнана неконституційною).

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що загальні збори акціонерів ВАТ "Харківметропроект", згідно протоколу річного зібрання акціонерів №11 від 23.04.2010 року було прийнято рішення не виплачувати дивіденди за 2009 рік, тобто до набрання чинності цих положень Закону «Про акціонерні товариства», а тому не могли керуватися ними при прийнятті відповідного рішення. Більш того, як зазначено вище, позивач не міг взагалі керуватися положеннями Закону України «Про акціонерні товариства», бо цей закон регулює діяльність публічних та приватних акціонерних товариств, яким станом на 27.04.2010р. позивач не був, отже правомірно керувався положеннями Закону України «Про господарські товариства», який не визначав певного обов'язкового розміру дивідендів.

Закони України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про державний бюджет України на 2010 рік», «Про деякі питання бюджетного процесу у 2010 році» також не визначали, що з метою нарахування та виплати дивідендів у розмірі не менше ЗО відсотків чистого прибутку у звітному році ті або нерозподіленого прибутку, акціонерні товариства, що вже прийняли рішення про затвердження результатів діяльності та розподілу прибутку за результатами діяльності у 2009 році, повинні с цього питання провести повторні або додаткові загальні збори акціонерів.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач не здійснював нарахування та виплату дивідендів на користь акціонерів за результатами діяльності Товариства у 2009 році, оскільки за рішенням вищого органу Товариства у фонд виплати дивідендів було направлено 0,00 грн.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Оподаткування дивідендів врегульовано п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чині.

Щодо наявності у даних бухгалтерського обліку платника податків, то зазначені помилки у веденні бухгалтерського обліку не є підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, про що зазначає відповідач, оскільки первинними в даному випадку є рішення вищого органу акціонерного товариства, які повинні бути відображені у бухгалтерському обліку, а не навпаки.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомленя -рішення в частині, що оскаржується позивачем. Висновки акту перевірки про заниження позивачем сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств є необгрунтованими та безпідставними.

Враховуючи викладене, суд відзначає, податкове повідомлення - рішення №0001352330 від 08.07.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова в порушення норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківметропроект" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001352330 від 08.07.2011 року складене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Харківметропроект" (код ЄДРПОУ 01388466) сплачене державне мито у розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім грн. 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.