Постанова № 21736109, 31.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 р. № 2а- 17841/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Авраменко О.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Загребельний Г.С.

представника відповідача - Казимир Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Стройінвест" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Домус Стройінвест" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом та з врахуванням збільшень позовних вимог просить суд: скасувати наказ від 12.05.11 за №621 винесений ДПІ у Ленінському районі м. Харкова «Про призначення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Домус Стройінвест»; визнати неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ «Домус Стройінвест»за результатами якої було складено акт перевірки від 02.06.11 за №989/23-304/34631954; скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000661800 від 20.12.2011 р., № 0001172330 від 17.06.2011 р., № 0001162330 від 17.06.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні позапланових невиїзних документальних перевірок та при оформленні результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки актів перевірок базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірок та складанню актів перевірок фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірок, в актах були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (далі ДПІ) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец консалтинг»за період з 01.01.10 по 28.02.11.

За результатами перевірки ДПІ було складено акт перевірки від 02.06.11 за №989/23-304/34631954. (т.3 а.с.13).

Зазначена перевірки була проведена на виконання вимог наказу від 12.05.11 за №621 «Про призначення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Домус Стройінвест»(т.3 а.с. 11).

Юридичною підставою для прийняття спірного наказу відповідач указав ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, при цьому будь яких фактичних мотивів волевиявлення щодо призначення перевірки в тексті спірного наказу субєктом владних повноважень не викладено.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень представника відповідача, наказ від 12.05.11 за №621 був прийнятий у звязку з тим, що позивачем на запит ДПІ від 15.03.11 за №1553/10/23-310 не в повному обсязі була надана відповідь з витребуваними документами. (т.3 а.с.8).

Оглянувши у судовому засіданні запит складений ДПІ від 15.03.11 за №1553/10/23-310 про надання позивачем пояснень та їх документального підтвердження та відповідь ТОВ «Домус Стройінвест»від 23.03.11 за вих. №10/11 (т.3 а.с.10) (яка була отримана ДПІ відповідно до вхідного штампу 23.03.11) суд звертає увагу на те, що у відповіді на запит органу податкової служби була надана інформація та витребувані документи в повному обсязі. Жодних зауважень щодо надання документів ні в наказі податкового органу ні в акті спірної перевірки податковим органом не зазначено.

Перевіряючи юридичну обґрунтованість суджень, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини як: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст. 42 Податкового кодексу України, суд зазначає, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обовязкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) минування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

При цьому, в силу ч.1 ст.42 та ст.73 Податкового кодексу України обовязок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.

Дослідивши запит, який надсилався у спірних правовідносинах податковим органом на адресу платника податків (лист від 15.03.11 за №1553/10/23-310), суд зазначає, що зазначений запит оформлений неналежним чином, а саме: не містить печатки ДПІ.

З наявних у справі документів слідує, що листом від 23.03.11 за вих. №10/11 позивач, надав відповідь на згаданий запит податкового органу, до якої долучив копії витребуваних первинних, транспортних та платіжних документів.

У звязку з викладеним, суд зазначає, що своєчасне та в повному обсязі надання платником податків письмових пояснень та документів в підтвердження таких пояснень до податкового органу за змістом п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України унеможливлює прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки.

Окрім того, дослідивши зміст спірного наказу, суд відмічає, що даний наказ не може слугувати законною підставою для призначення документальної невиїзної позапланової перевірки, бо вмотивований виключно посиланням на ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України, положення якої унормовують правовідносини з призначення документальних позапланових виїзних перевірок, у той час як правила призначення документальних невиїзних перевірок врегульовані ст.79 Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд зазначає, що спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, зауважуємо про встановлення факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов підлягає задоволенню в частині вимог стосовно скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом обставин, а отже є незаконним та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо така перевірка була проведена на підставі незаконного наказу.

Також суд зазначає, що у відповідності до висновку акту перевірки від 02.06.2011 за №989/23-304/34631954 були встановлені порушення:

- п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ за листопад 2010 року в сумі 23744 грн.

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2010 року в сумі 29680, 00 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки ДПІ зазначає, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ “Промспец консалтинг”.

За результатами перевірки ТОВ “Промспец консалтинг” ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено акт перевірки від 07.04.2011р. №546/18-011/37091549 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг»(код за ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки зазначається, що у ТОВ “Промспец консалтинг” не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

Також зазначається неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Зазначені операції ТОВ “Промспец консалтинг” та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ “Промспец консалтинг” є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

У звязку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення рішення за №0001172330 від 17.06.11 на загальну суму 29680,00 грн. та податкове повідомлення рішення за №0001162330 від 17.06.11 на загальну суму 37100, 00 грн.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що між ТОВ «Промспец консалтинг»та ТОВ «Домус Стройінвест»було укладено договір купівліпродажу будівельних матеріалів за №17/10-10 від 25.10.10. Відповідно до п. 1.1 договору визначено, що обєм та кількість товару визначена у специфікації за №1. (т.3,а.с.36). На виконання умов договору було видано видаткову накладу, рахунок фактуру та виписано податкову накладну. (т.3, а.с. 40-43).

Докази сплати по Договору підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Докази транспортування підтверджуються залученими до матеріалів справи товарино-транспортами накладними та договором на перевезення.

Відповідно до наданих до матеріалів справи документів в подальшому будівельні матеріали були використані в підрядних комплексних роботах із влаштування покрівлі на обєкті по договору підряду №1-09/10 від 29.09.10 укладеного між ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»та ТОВ «Домус стройінвест»( т.2, а.с. 55).

Також, за матеріалами справи ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Домус Стройінвест»в частині додержання податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «Електроспецтех»у період з 01.01.09 по 30.09.11.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 12.12.11 за №2349/18-015/34631954.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «Електроспецтех».

За результатами перевірки ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «Електроспецтех»ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено акт перевірки відповідно до висновків яких зазначається, що у ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «Електроспецтех»не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

Також зазначається неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Зазначені операції ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «Електроспецтех»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «Електроспецтех»є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення за №0000661800 від 20.12.11 на загальну суму 506471,00 грн.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Між ТОВ «Домус Стройінвест»та ТОВ «Електроспецтех»було укладено договір на виконання підрядних робіт, а саме договір за №5/06-10 від 09.06.10 на виконання підрядних робіт (прочищення та монтаж каналізації), договір від 04.10.10 за №16/10-10 на виконання підрядних робіт (заміна покрівлі) та договір від 18.10.10 за №18/10-10 на виконання підрядних робіт (будівельно-монтажні роботи) (т.1, а.с.103, 118, 148).

Докази виконання умов договорів підтверджуються залученими до матеріалів справи податковими накладними, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних робіт та актами здачі-прийняття робіт. Оплата по договорам здійснена на підставі актів виконаних робіт в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що між ТОВ «Домус Стройінвест»та ТОВ «Промбуд Монтажінвест»було укладено договори на виконання підрядних робіт, а саме договір від 02.12.10 за №20/12-10 на виконання підрядних робіт (заміна покрівлі), договір від 05.01.11 за №02/01-11 на виконання підрядних робіт (ремонт каналізаційних вводів), договір від 24.01.11 за №03/01-11 на виконання підрядних робіт (встановлення каркасного накриття), договір від 10.02.11 за №04/02-11 на виконання підрядних робіт (облицювальні роботи), договір від 01.04.11 за №7/04-11 на виконання підрядних робіт (облаштування покрівлі), договір від 04.04.11 за №9/04-11 на виконання підрядних робіт (підключення газового обладнання), договір від 04.01.11 за №1/01-11 з додатковими угодами на виконання підрядних робіт (роботи з обладнання будівельного майданчика) (т.1, а.с.74-76, 177-179, 203-205, 228-230, 244-246, т.2, а.с.1-3, 27-29).

Докази виконання умов договорів підтверджуються залученими до матеріалів справи податковими накладними, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних робіт та актами здачі-прийняття робіт. Оплата по договорам здійснена на підставі актів виконаних робіт в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Відповідно до наданих до матеріалів справи документів в подальшому будівельні матеріали та виконані підрядні роботи були використані в підрядних комплексних роботах на обєкті по договору підряду укладеного між ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»та ТОВ «Домус стройінвест», а також відповідно договору укладеного між ТОВ «Мегастрой ЛТД»та ТОВ «Домус стройінвест».

Суд зазначає, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Тобто, суд зазначає, що вказані договори виконані сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагенті, які були складені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова не може бути взяті судом до уваги оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки субєкта господарювання на акти перевірок інших субєктів господарювання.

Крім цього, відповідно до залучених до матеріалів справи рішень судів, які набрали законної сили дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню перевірки контрагентів позивача на підставі яких були складені акти перевірок були визнані неправомірними.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України ТОВ «Домус Стройінвест», ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ «Електроспецтех»та ТОВ «Промбуд Монтажінвест»на момент складання податкових накладних під час здійснення господарських операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок субєкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених субєктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення рішення не поклав.

За таких обставин, за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест»не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи оскільки у ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та наявна ліцензія на проведення будівельних робіт.

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності»ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест»»діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності повязану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач в акті перевірки не зазначив.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.

Таким чином, відповідна сторона ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Стройінвест" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними дій підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Стройінвест" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати наказ від 12.05.2011 року № 621 винесений Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова "Про призначення документальної невиїзної перевірки " ТОВ "Домус Стройінвест".

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ "Домус Стройінвест" за результатами якої складено акт перевірки від 02.06.2011 р. № 989/23-304/34631954.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000661800 від 20.12.2011 р., № 0001172330 від 17.06.2011 р., № 0001162330 від 17.06.2011 р.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлено 03.02.2012р.

Суддя С.О. Чудних