Постанова № 21735286, 08.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/317/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Разянській Є.О.;

за участю

прокурора: Ващенко Л.М. (посвідчення № 231 від 11.11.2011 року);

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 37/16 від 16.01.2012 року);

ОСОБА_2 (довіреність № 42/16 від 25.01.2012 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 14 від 06.02.2012 року);

ОСОБА_4 (довіреність № 13 від 23.01.2012 року);

ОСОБА_5 (довіреність № 1 від 03.01.2012 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» до державної податкової інспекції в м. Свердловськ Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» (далі - Позивач) до державної податкової інспекції в м. Свердловськ Луганської області (далі Відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011 року № 0000641540.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог перехідних положень ПК України виніс протиправне податкове повідомлення - рішення від 07.12.2011 року № 0000641540 з підстав, які викладені у позовній заяві, а тому просив визнати його нечинним та скасувати (аркуші справи 3-4).

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав, які викладені у запереченнях (аркуші справи 23-24).

В судовому засіданні представники відповідача підтримали свої заперечення, наполягали на тому, що оспорюване рішення було прийнято відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ст.2 КАС України, виходячи із висновків акту камеральної перевірки позивача, а відтак просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повність за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.02.2011 року позивачем було подано до ДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства № 9006879511 за 2010 рік (аркуші справи 39).

10.05.2011 року позивачем було подано до ДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства № 20907 за I квартал 2011 року (аркуші справи 40).

24.05.2011 року позивачем було подано до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2011 року (аркуш справи 41).

05.08.2011 року позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства № 9006018542 за II квартал 2011 року (аркуші справи 42, 43).

24.10.2011 року позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства № 9010009526 за II-III квартали 2011 року (аркуші справи 44, 45).

24.11.2011 року відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період II-III квартали 2011 року (назва звітності податкова декларація з податку на прибуток підприємства (вх. № 9010009526 від 04.11.2011 року) (аркуш справи 33-35).

За результатами перевірки було складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 24.11.2011 року № 719-15-10-00177945 (аркуш справи 33-35).

Відповідно до п.2.2 акту перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем було завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 10796709,00 грн., а саме: в декларації з податку на прибуток за II-III квартали 2011 року по рядку 06.6 в сумі 18789029,00 грн. В порушення пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України до складу рядка 06.6 декларації з податку на прибуток за II-III квартал зайво віднесено відємне значення обєкта оподаткування за 2010 рік у сумі 9440662,00 грн., яке відображено у уточнюючому розрахунку за I квартал 2011 року (р. 04.9) та перенесено до рядка 06.6 декларації за II квартал 2011 року. Крім того, до р.06.6 декларації з податку на прибуток за II-III квартал підприємством віднесені збитки другого кварталу 2011 року у сумі 1356047,00 грн., які відображені у рядку 07 декларації за 2 квартал 2011 року (сума рядка 07 декларації за 2 квартал 2011 року 18789029,00 грн. склалася з сум відємного значення обєкта оподаткування за 1 квартал 2011 року (р.06.6. декларації за 2 квартал 2011 року) 17432982,00 грн. та суми отриманих збитків за II квартал 2011 року 1356047,00 грн.) (аркуш справи 34, 35).

02.12.2011 року за № 1273/15 позивач направив відповідачу заперечення до акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 24.11.2011 року № 719-15-10-00177945 (аркуш справи 36, 37).

07.12.2011 року відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення рішення № 0000641540 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10796709,00 грн. (аркуш справи 7).

Листом від 16.12.2011 року № 15931/15 відповідач залишив без задоволення заперечення до акту перевірки (аркуш справи 38).

Перевіряючи правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення суд виходить з такого.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Статтею 76 ПК України передбачений порядок проведення камеральної перевірки. Так, згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п.76.2. ст.76 ПК України).

Таким чином, камеральна перевірка проводиться виключно в приміщенні податкового органу та на підставі даних зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В судовому засідання було встановлено та не оспорювалось сторонами, що сума збитків підприємства за 2010 рік в розмірі 9440662,00 грн. позивачем була сформовано правомірно на підставі усіх необхідних первинних документів та бухгалтерського обліку підприємства.

Згідно з п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п.37.1 ст.37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Так, пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України передбачене, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України п.150.1 ст.150 ПК України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, положення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України до складу другого кварталу 2011 року включається виключно відємне значення обєкта оподаткування, отримане субєктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Абзацом другим пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України визначене, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Крім того, рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативне - правових актів) від 09.02.1999 року №1-рп/99, Конституційний суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативне - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, у зв'язку з набранням 01.04.2011 року чинності розділом III Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного; значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами господарської діяльності у першому кварталі 2011 року, відємне значення обєкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу відємного значення другого кварталу 2011 року не може бути включено.

Перевіркою було встановлено, що позивачем до складу рядка 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІII квартал віднесено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік у сумі 9440662,00 грн., яке відображено у уточнюючому розрахунку за 1 квартал 2011 року (р. 04.9) та перенесено до рядка 06.6 декларації за II квартал 2011 року.

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, підприємством в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України до складу рядка 06.6 декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІII квартал зайво віднесено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік у сумі 9440662,00 грн., яке відображено у уточнюючому розрахунку за 1 квартал 2011р. (р. 04.9) та перенесено до рядка 06.6 декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року.

Суд також зауважує, що окрім зазначеного порушення перевіркою було встановлено, що до р.06.6 декларації з податку на прибуток за ІІ-IIІ квартал підприємством віднесені збитки другого кварталу 2011 року в сумі 1356047,00 грн., які відображені у рядку 07 декларації за 2 квартал 2011р. (сума рядка 07 декларації за 2 квартал 2011 року - 18789029,00 грн. склалася з сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011р. (рядок 06.6 декларації за 2 квартал 2011 року) 17432982,00 грн. та суми отриманих збитків за II квартал 2011року 1356047,00 грн.).

На думку суду, порушення має місце внаслідок помилкового складання декларації з податку на прибуток підприємства, а саме: підприємством до рядка 06.6 декларації за ІІ-IIІ квартал помилково віднесено значення обєкта оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 07 декларації за ІІ квартал 2011 року) в сумі 18789029,00 грн., а повинно було перенести значення рядка 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року в сумі 17432982,00 грн. Зазначена помилково віднесена сума складає 1356047,00 грн. Крім того, зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач не погоджується з висновками акту лише в сумі 9440662,00 грн., однак, при цьому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення на загальну суму 10796709,00 грн. В судовому засіданні позивач надав уточнення до адміністративного позову, якими визнав, що помилково відніс до розділу 06.6 декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-IIІ квартал 2011 року збитки другого кварталу 2011 року у сумі 1356047,00 грн. які відображені у рядку 07 декларації за 2 квартал 2011 року (аркуш справи 57-58).

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вимог ч.3 с.2 КАС України, які визначені до рішень субєктів владних повноважень, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення відповідно до ч.2 ст.72 КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України у даному випадку стягнення судових витрат із відповідача не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 94, 98, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Свердловський машинобудівний завод» до державної податкової інспекції в м. Свердловськ Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011 року № 0000641540 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова складена у повному обсязі 10 лютого 2012 року.

Суддя А.А. Лагутін