Постанова № 21734941, 09.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

09 лютого 2012 р. <Текст >Справа №2а-28/12/0170/13 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіОльшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Северне машинобудівне підприємство" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування наказу,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2, довіреність №1277 від 27.12.2011,

ОСОБА_3, довіреність №1278 від 27.12.2011,

представника відповідача- ОСОБА_2, довіреність №9552/10/10-0 від 31.08.11

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Северне машинобудівне підприємство звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом доДержавної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252304 від 17.10.2011, визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №1500 від 18.11.2011.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2012 суд залишив позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №1500 від 18.11.2011.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, та надали заяву про зменшення позовних вимог, а саме просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 19.12.2011 №0000252304.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

.

ВСТАНОВИВ:

«Представництво «ВАТ «ВО «Севмаш» - ОЛЦП «Северний» є структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Северне машинобудівне підприємство» Російської Федерації. Діє на підставі Положення про Оздоровчо-лікувальний центр пансіонату «Северний» ВАТ «ВО «Севмаш», зареєстрованого 21.09.1998 управління економіки Євпаторійської міської ради за №163-пр. Свідоцтво про державну реєстрацію від 18.09.2000 №ПІ-2638.

Наказом від 18.11.2011 Державної податкової інспекції в м.Євпаторія №1500 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Представництва «ВАТ «ВО «Севмаш» ОЛПЦ «Северний» призначено проведення перевірки на підставі отриманих з ДПІ у м.Сімферополі матеріалів перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» про вконання господарських зобовязань по укладеним нікчемним угодам за березень 2011 року з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року тривалістю 5 робочих днів з 24.11.2011. Видано повідомлення від 18.11.2011 №96.

За підсумками перевірки відповідачем складений акт від 06.12.2011 №2885/23-4/16515153 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за березень 2011 року», за висновками якого встановлено, що позивачем порушений пункт 198.1, 198.2., 198.6, статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (далі ПК України), пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ, що привело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту у березні 2011 року на суму 40314,14 грн.

На підставі зазначеного акту 19.12.2011 ДПІ в м.Євпаторія прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252304 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за третій місяць 2011 року у сумі 40314,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Судом встановлено, що основою метою діяльності позивача є забезпечення профілактики професійних та інших захворювання, лікування та створення сприятливих умов відпочинку працівників товариства, членів їх сімей, інших громадян. Позивачем здійснюються наступні види діяльності: надання санаторно-курортних, лікувально-оздоровчих, готельних послуг населенню та юридичним особам, медична практика, оздоровча та лікувально-діагностична робота, надання медичної допомоги, реалізація санаторно-курортних путівок на лікування, вжиття їжи та іншим.

До складу пансіонату «Северний» входить 4 комфортабельних 3-х поверхових корпусів, 2 котеджі, дитяча кімната, критий басейн, водолікарня, їдальня з 4-х залів, бібліотека, котельна, пральня, кінозал, сауна, спортивний стадіон, тенісний корт, дитячий майданчик, лікувальний корпус. Діяльність пансіонату по оздоровленню та лікуванню відпочиваючих здійснюється в основному у період травень-жовтень місяць, у зимовий період у пансіонаті здійснюється поточний та капітальний ремонт, модернізація устаткування, підготовка до курортного сезону.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 №1560-ХП інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно до статті 7 Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Для здійснення своєї господарської діяльності ОЛЦП «Северний» уклало01.02.2011 договір підряду №01/02 з ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» на виконання робіт по заміні технологічного обладнання системи вентиляції, кондиціонування, санітарно-технічних систем їдальні.

Судом встановлено, що за період з 01.03.2011 по 31.032.2011 пансіонат «Северний» задекларував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідношенням з ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» у розмірі 40314.14 грн., про що зазначено у рідку 34 розділу П додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, що підписана платником податків 20.04.2011.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість з 01.01.2011 врегульовано Податковим кодексом України (далі ПК), тому суд застосовує його норми під час надання оцінки правомірності дій позивача з формування податкового кредиту за березень 2011 року за операціями з ТОВ «Кримбілдінг».

Пунктом 14.1.181. ПК визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вказаним розділом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пунктом 198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Судом встановлено, що 12.03.2011 ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» на адресу позивача був виданий рахунок-фактура №б/н на суму виконаних робіт із заміни технологічного обладнання систем вентиляції та кондіціонування, санітарно-технічних систем піщеблоку на суму 513612,00 грн., у тому числі ПДВ 85602,00 грн.

Розрахунки були проведені у безготівковій формі 22.03.2011 платіжним дорученням №2145 на суму 302356,00 грн., у т.ч. ПДВ 50392,67 грн.

Позивачем зазначені операції відображалися належними бухгалтерськими проводками.

Відповідно до пункту 198.2 ПК датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також пунктом 198.6. ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки контрагент позивача ПП «Кримбілдінг» був платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 183 ПК України.

Статус позивача як платника ПДВ не заперечувався відповідачем, ні в акті перевірки, ні в ході судового засідання.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 ПК та наказу ДПА України від 21.12.2010 N969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N1401/18696.

Відповідно до пункту 201.10. ПК податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит повязано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, повязаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої виконавцям та продавцям.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ березень 2011 року сум ПДВ на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Кримбілдінг» 22.03.2011 №16.

Згідно із статтею 12 Закону України "Про інвестиційну діяльність" регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється зокрема шляхом використання державних норм та стандартів, які класифікуються відповідно до Закону України "Про стандартизацію" (ДСТУ, ДБН, СОУ тощо).

Застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма N КБ-3) введено наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року N 554. Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

У типових формах первинних облікових документів у будівництві зазначаються обсяги та вартість будівельних робіт, виконаних підрядною організацією у звітному періоді в межах договору підряду, укладеного із замовником. До будівельних робіт належать будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, що виконуються підрядними організаціями під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонту будівель та споруд. Зазначені типові форми можуть слугувати підставою для складання звітної документації підрядної організації.

На виконання умов договорів підряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» із заміни технологічного обладнання систем вентиляції та кондіціонування, санітарно-технічних систем піщеблоку був складений акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року форма №КБ-2в на суму 302356,00 грн. від 22.03.2011.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Таким чином матеріалами справи підтверджується реальність здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію нормами Цивільного кодексу України, відповідач припустився помилки з наступного.

Використовуючи акт перевірки контрагенту позивача ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» відповідач зазначає.

ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» задекларувало податковий кредит за постачальниками ТОВ «Ріона Строй», правочин з яким є нікчемним, оскільки підприємство не має основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, та ТОВ «Сімбіан», свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 06.08.2010.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності правочину, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і суму валових витрат.

За таких обставин суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у постачальника 3 ланки за ланцюгом постачання найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

При цьому суд зазначає, що фактично за актом перевірки зроблено висновок про відсутність фінансово-господарської діяльності у позивача взагалі.

За таких обставин, податковий орган мав би дійти висновку про незаконність формування всіх валових витрат та всього податкового кредиту підприємства з часу його державної реєстрації, проте такий висновок стосується лише одного контрагента.

Стосовно скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Сімбіан» за ланцюгом постачання, то суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для … всіх органів, підприємств, установ та орагнізацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі №2а-10640/10/7/0170 від 16.11.2010, що залишена без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2011, скасовано рішення ДПІ в м.Сімферополь про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Сімбіан».

У звязку з чим суд робить висновок про безпідставність посилання відповідача в акті перевірки від 23.02.2011 на факти, щодо яких існує судове яким вони спростовані.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом з'ясовано, що жодний із правочинів до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Крім того податковий орган самостійно зазначає, що відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону про ПДВ, та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Посилання відповідача на частину1 статті 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більш того, жодних доказів невиконання обовязків по сплаті податку ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» або його постачальниками відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину а тому позивач мав достатні і передбачені Законом про ПДВ підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (пункт 1) України визнала обовязковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі “БУЛВЕС”АД проти Болгарії”(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом встановлено, що під час проведення позапланової перевірки позивачем ДПІ в м. Євпаторія використовувало відомості, що були отримані від ДПІ в м.Сімферополь, що отримані під час проведення перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» на підставі наказу ДПІ в м. Сімферополь від 11.05.2011 №1598.

Разом з тим в матеріалах справи є постанова окружного адміністративного суду АР Крим від 06.10.2011 по справі №2а-6607/11/0170/17, що залишено без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2011, в якому визнаний протиправним наказ ДПІ в м. Сімферополь від 11.05.2011 №1598 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БК «Кримбілдінг», визнані протиправними дії ДПІ в м. Сімферополь, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «БК «Кримбілдінг», за результатами якої було складено акт від 23.05.2011 №6393/23-4/36393488 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БК «Кримбілдінг» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за березень 2011 року.

Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі зазначеного суд не приймає до уваги у якості обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.12.2011 відповідачем акт перевірки ДПІ в м. Сімферополь від 23.05.2011 №6393/23-4/36393488.

За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості висновків про порушення платником податків порядку формування від'ємного значення податкового зобовязання за березень 2011 року.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення.

З урахуванням зазначеного суд задовольняє адміністративний позов у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 09.02.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 16.02.2012.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 19.12.2011 № НОМЕР_1.

3.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Северне машинобудівне підприємство" судовий збір у розмірі 28,23 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Ольшанська Т.С.

<Текст >