Постанова № 21731201, 28.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.Справа № 5024/1862/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду № 93 від 07.02.12 р. суддю Мацюру П.Ф. замінено на суддю Колоколова С.І.)

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність №22 від 30.12.11 р. (в судовому

засіданні від 07.02.12 р.)

від відповідача:директор Кутковський А.П.

від 3 особи: ОСОБА_2, довіреність №364 від 28.12.11 р. (в судовому

засіданні від 07.02.12 р.)

ОСОБА_3., довіреність №359 від 28.12.11 р. (в судовому засіданні

від 28.02.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Дельта-Лоцман”

на рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.2011 р.

по справі № 5024/1862/2011

за позовом державного підприємства „Дельта-Лоцман” (далі по тексту ДП

«Дельта-Лоцман»)

до товариства з обмеженою відповідальністю „СКЛ” (далі по тексту ТОВ «СКЛ)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон” (далі по тексту ТОВ СГП «Нібулон»)

про стягнення 34830,59 грн.

В С Т А Н О В И В:

27.09.11 р. ДП «Дельта-Лоцман»звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ «СКЛ»за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ СГП «Нібулон», про стягнення з відповідача канального збору та вартості послуг служби регулювання руху суден у загальній сумі 27461,17 грн. за період з 01.01.11 р. по 30.06.2011 р., які надавалися при проходженні Бузько-Дніпровсько-лиманским каналом суден «Баштанський», «Прибужанський», «Лідіївський», що належать 3 особи і знаходилися під агентуванням відповідача.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача пені у сумі 899,33 грн. та штраф у сумі 579,41 грн. за прострочення оплати по кожному рахунку за кожний розрахунковий період (місяць) протягом спірного періоду.

Заявою №7112 від 02.11.11р. (т.4 а.с.37-40) позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача канальний збір та вартість послуг служби регулювання руху суден у сумі 5322,95 грн. за період з 01.07.11 р. по 31.08.2011 р., які надавалися при проходженні Бузько-Дніпровсько-лиманским каналом суден «Баштанський», «Прибужанський», «Лідіївський», що належать 3 особи і знаходилися під агентуванням відповідача. Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача пені у сумі 195,12 грн. та штраф у сумі 372,61 грн. за прострочення оплати по кожному рахунку за кожний розрахунковий період (місяць) протягом спірного періоду з 01.07.11 р. по 31.08.11 р.

Таким чином, за період з 01.01.11 р. по 31.08.11 р. позивач просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 32784,12 грн., пеню в розмірі 1094,45 грн., штраф у розмірі 952,02 грн., всього 34830,59 грн.

В ході розгляду справи по суті позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути канальний збір та вартість послуг служби регулювання руху суден, які надавалися при проходженні вищезазначених суден Херсонським морським каналом, а не Бузько-Дніпровсько-лиманским каналом.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.11.11 р. (суддя Клепай З.В.) у позові ДП «Дельта-Лоцман»відмовлено з огляду на те, що позивач всупереч вимогам не довів належними доказами факт надання послуг службою регулювання руху суден (далі по тексту СРРС) і проходження суден каналом, оскільки не надав заявок капітанів суден на проходження суден каналом.

Крім того, позивач відповідно із ч.2 ст.530 ЦК України не надав доказів предявлення вимоги до відповідача про сплату послуг СРРС і канального збору, оскільки відповідач повинен був за умовами договору здійснювати передплату за надані послуги СРРС і канального збору, а при відсутності передплати строк виконання цього грошового зобовязання є невизначеним. Відповідно із цим, позивач не надавши доказів на підтвердження вимог про сплату послуг СРРС і канального збору не довів строк, у який відповідач повинен був розрахуватися за ці послуги та сплатити канальний збір.

Надані позивачем рахунки на оплату послуг СРРС і канального збору у відповідності із умовами договору не можуть бути належними доказами на підтвердження настання строку оплати цих грошових зобовязань.

За висновком місцевого господарського суду позивач не спростував доводів відповідача та 3 особи про те, що судна відповідача у спірний період не здійснювали проходжень Бузько-Дніпровсько-лиманским каналом, оскільки всупереч вимогам п.3.1.19 Правил плавання по Бузько-Дніпровсько-лиманскому каналу не надав схем буксирування, узгоджених з морською лоцманською службою позивача та затверджених капітаном відповідного порту та організації особливого режиму плавання суден відповідача.

Господарський суд 1 інстанції також зазначає не те, що відповідно із п.18 Положення про портові збори нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець, однак судна 3 особи не здійснюють проходження каналу в один кінець (в тому числі транзитом), оскільки мають осадку до 4,0 м. і зобов»язані рухатися за бровками каналу, тобто не використовуючи канал.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що судна 3 особи відносяться до груп В, Г, Е, а тому вони згідно із Порядком лоцманського проведення в даному районі звільняються від сплати збору за послуги СРРС.

Не погоджуючись із рішенням суду 1 інстанції ДП «Дельта-Лоцман» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 28.11.11 р. та прийняти нове, яким задовольнити позов, оскільки воно прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, ДП «Дельта-Лоцман» зазначає, що місцевий господарський суд посилаючись на п.4.2.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 15.04.11 р.) дійшов безпідставного висновку про те, що ДП «Дельта Лоцман»не довело належними доказами настання строку оплати за послуги СРРС і канальний збір, оскільки судна ТОВ СГП «Нібулон»здійснювали каботажні перевезення між портами України, тому оплата зборів по цим суднам здійснюється в загальному порядку, на підставі п.4.2.2 Договору протягом 10 днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку. Відповідно обовязок відповідача сплатити послугу виник на підставі п.4.2.2 Договору і положення ч.2 ст.530 ЦК України до правовідносин сторін не мають застосовуватись.

Скаржник також вважає, що місцевий господарський суд не правильно визначив предмет спору, так як суд 1 інстанції розглядав спір щодо стягнення послуг СРРС та канального збору за проходження суднами Бузько-Дніпровсько-лиманским каналом, в той час як предметом спору у даній справі є стягнення послуг СРРС та канального збору за проходження суднами Херсонським морським каналом, а тому суд неправомірно посилався на п.3.1.18 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу та Херсонському морських каналах, затверджених наказом Мінтрансу та звязку України від 01.08.07 р. №655 (далі по тексту Правила плавання) та таблицю 1 до нього, яким встановлений порядок плавання суден з першого по двадцяте коліно Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу.

Натомість, порядок проходження суднами з осадкою до 4 м. Херсонським морським каналом встановлений пунктами 3.1.22-3.1.23 Правил плавання. Відповідно до цих Правил плавання, на відміну від Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу, зони забровкового плавання на Херсонському морському каналі є виключно на його першому коліні, тоді як на інших ділянках каналу всі без винятку судна здійснюють плавання по каналу. Відповідно із п.3.1.22 Правил плавання на Херсонському морському каналі судна з осадкою до 4,0 м. і всі малі судна плавають у смузі 1 кабельтов завширшки ліворуч та праворуч від бровок першого коліна каналу по всій його довжині. На другому і третьому колінах Херсонського морського каналу рух суден здійснюється по каналу в обох напрямках.

Таким чином, судна ТОВ СГП «Нібулон», агентовані відповідачем, при проходженні Херсонським морським каналом під час здійснення перевезень до/від портів Херсонського регіону, не зважаючи на осадку цих суден, на 2-3 колінах Херсонського морського каналу рухались каналом, оскільки іншого судноплавного шляху не має.

ДП «Дельта Лоцман також звертає увагу суду на те, що відповідно із ст.84 КТМ України, пунктом 18 Положення про портові збори, затвердженого постановою КМ України від 12.10.2000 р. №1544 (далі по тексту Положення про портові збори), за проходження каналу судном стягується канальний збір. За проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу, Херсонського морського каналу з заходженням суден у порти Дніпро-Бузький, Миколаїв (морський), Херсон (морський), Очаків, Октябрськ та причал заводу Океан, а також без заходження у морські порти (причали), канальний збор сплачується суднами за визначеними ставками ДП «Дельта-Лоцман». При цьому нарахування канального збору не ставиться в залежність від того чи йшло судно каналом весь час, чи частково, чи пересікало його один або кілька разів.

Відповідно із п.2.2.2 Правил плавання, в районі дії Правил рух суден цілодобово регулюється службою регулювання руху суден ДП «Дельта-Лоцман». Пунктом 2.2.4 Правил плавання встановлено, що в зоні дії правил радіолокаційний контроль за рухом суден та стоянкою суден на якорі здійснюється постійно. При цьому із п.2.2.8 цих Правил видно, що безкоштовно послуги з регулювання руху суден надаються лише для кораблів і суден ВМС Збройних Сил України, для інших суден послуги СРРС є оплатними.

Прийняті судом 1 інстанції до уваги твердження відповідача та 3 особи щодо звільнення суден групи «В»від сплати зборів з посиланням на пункт 20 Положення про портові збори, затвердженого постановою КМУ №1544 від 12.10.2000 р. та п.28 Зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських портах України, затверджених наказом Мінтрансу України від 27.06.1996 р. №214, є безпідставними, оскільки п.20 Положення про портові збори, зазначено, що судна груп В, Д та Е, а також судна групи Г (крім барж), що проходять каналом Прорва, звільняються від сплати канального збору. Судна ж ТОВ СГП «Нібулон»проходили Херсонським морським каналом.

До того ж, згідно із п.1 Положення про портові збори судна ТОВ СГП «Нібулон», які здійснювали проходження Херсонським морським каналом для виконання вантажних операцій на р. Дніпро та р. Південний Буг, не відносяться до групи В, оскільки до цієї групи відносяться ліхтери, буксири, буксири-штовхачи, баржі, річкові самохідні судна, включаючи судна типу ріка-море пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти р. Дунай.

В ході розгляду апеляційної скарги ДП «Дельта-Лоцман»заявило клопотання про залучення до участі у справі Державну установу «Держгідрографія»в якості 3 особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки ця установа є єдиним офіційним органом, що може надати встановлену схему руху суден по Херсонському морському каналу.

Вказане клопотання судовою колегією залишено без задоволення як безпідставне, оскільки відповідно із ст.27 ГПК України 3 особи без самостійних вимог на предмет спору можуть бути залучені до участі у справі, якщо рішення з господарського суду може вплинути на їх права або обов»язки щодо однієї з сторін. В даному випадку рішення з даного спору не може вплинути на їх права або обовязки.

Відповідач та 3 особа у відзивах на апеляційну скаргу просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.12.11 р. без змін, вважаючи його обгрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, 3 особи, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

01 січня 2011 року між ДП „Дельта-лоцман" та ТОВ „СКЛ " було укладено договір №75/П-11, відповідно до п. 1.1 якого позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги, тобто фактично предметом цього договору є надання послуг, а не порядок розрахунків по канальним та портовим зборам.

Відповідно до п.4.1 договору №75/п-11 від 01.01.11р. Порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата.

Відповідно із пунктами 4.2.1, 4.2.2, 4.3, 4.4 Договору до подання Заявки "Агент" здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ послуг, що мають бути надані "Підприємством" на підставі цієї Заявки. Остаточний розрахунок здійснюється "Агентом" на протязі п'яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках. Зобов'язання по оплаті вважаються виконаними "Агентом" з моменту зарахування грошових коштів на рахунок "Підприємства". Сторонами не рідше одного разу на місяць проводиться звіряння по взаєморозрахунках.

Додатковою угодою до вказаного Договору від 15.04.11р. пункт 4.2.1. Договору викладено в наступній редакції: «У випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання Заявки на надання “Підприємством” послуг, “Агент” здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані “Підприємством” на підставі цієї Заявки, в тому числі ПДВ. У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання “Підприємством” послуг та права проходження судна по БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється “Агентом” до виходу судна із українського порту.

У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні послуги надаються на підставі Заявки і повинні бути оплачені “Агентом” не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту.”

Пункт 4.2.2. Договору цієї ж додаткової угоди викладено в такій редакції:

«Остаточний розрахунок здійснюється “Агентом” на протязі десяти банківських дні з дати отримання від “Підприємства” рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.”

Таким чином заявляючи до стягнення вказані суми заборгованості по портовим зборам та канальним зборам, позивач зобов'язаний відповідно до вказаних пунктів договору надати докази подання відповідачем заявки на проходження суден каналом Херсонського морського порту, попередню оплату відповідачем послуг, на які він подав заявку, та на підставі актів звірки розрахунків залишок неоплачених сум, тобто заборгованості.

Як вбачається з позовної заяви ДП «Дельта-Лоцман»та уточнень до цієї позовної заяви, впродовж січня-серпня 2011 року судна (баржі та буксири), що належать ТОВ СГП "Нібулон" проходили Херсонським морським каналом, за що позивач виставив відповідачу відповідні рахунки за спірний період на загальну суму 32784,12 грн.

Зазначені рахунки відповідачем оплачені не були, у звязку з чим 26 вересня 2011 року на адресу ТОВ "СКЛ" позивачем було направлено претензію за №6164, яка залишена відповідачем без задоволення.

У підтверджені своїх вимог позивач надав квитанції служби регулювання руху суден, виписки та копії з вахтового журналу, записи радіолокаційного контролю за рухом суден, виписки з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден.

Згідно ст. 84 Кодексу торгівельного мореплавства України (далі КТМ) до цільових портових зборів, які справляються у морському порту, серед інших, є і канальний збір, тобто, справляння портових зборів, в тому числі і канального збору, поза межами морських портів законом не передбачено.

Зі змісту ст. ст. 73, 74 КТМ України вбачається, що морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, які є державною власністю і надаються порту в користування в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Державне підприємство "Дельта Лоцман" не є морським портом у розумінні ст. 73 КТМ України і не має території та акваторії морського порту. Крім того, акваторія Херсонського морського каналу також не входить до акваторії будь-якого морського порту.

Відповідно до п. 20 Положення про портові збори судна груп В, Д та Е, а також судна групи Г (крім барж), що проходять каналом Прорва, звільняються від сплати канального збору.

При цьому слід ззаначити, що у даному пункті Положення до суден, які проходять каналом Прорва відносяться тільки судна групи Г.

Згідно з п. 1 Положення про портові збори ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу „ріка-море” пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти на р. Дунаї, а також річкові самохідні судна, що заходять в інші порти для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки віднесені до групи В.

Належні ТОВ СГП "Нібулон" буксир „Лідіївський”, буксир-штовхач „Прибужанівський”, буксір «Баштанський» відносяться до суден групи В, внаслідок чого місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що зазначені судна відповідача звільнені від сплати канального збору, а тому не прийняв до уваги протилежні доводи скаржника. Слід також зазначити, що позивачем не доведено факт виконання агентованих відповідачем суден, комерційних вантажних рейсів, оскільки не надав будь-яких належних доказів на підтвердження цього факту. Посилання скаржника на те, що рейси, які здійснювалися суднами ТОВ СГП «Нібулон», є комерційними з огляду на те, що ТОВ СГП «Нібулон»згідно із його статутом здійснює комерційну діяльність з продажу сільськогосподарської продукції, а відповідно із цим судна ТОВ «Нібулон»із осадкою до 4 м. відносяться до групи «А», судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки статутні напрямки комерційної діяльності ТОВ СГП «Нібулон»взагалі, не можуть свідчити про те, що конкретні рейси суден ТОВ «Нібулон»здійснювали комерційні рейси, так як позивач, як зазначалося вище не надав будь-яких конкретних доказів на підтвердження цього факту.

Посилання скаржника на те, що ТОВ СГП «Нібулон»- власник буксірів та буксіру-штовхача, не є членом Братиславської угоди, і ці судна не заходили у порти р. Дунай, а тому не відносяться до групи В є безпідставними, оскільки ознаки членства Братиславської угоди і заходів у порти р. Дунай, відносяться тільки до річкових самохідних суден, включаючи судна типу „ріка-море”.

Доводи скаржника про те, що судна ТОВ «Нібулон»здійснюючи проходження Херсонського морського каналу, а не каналу Прорва, відповідно до п. 20 Положення про портові збори від сплати канального збору не звільняються, судова колегія до уваги не приймає, оскільки в п.20 цього Положення проходження каналом Прорва відноситься тільки до суден групи Г.

Той факт, що ДП «Дельта-Лоцман не є морським портом у розумінні ст.73 КТМ України та судна ТОВ «Нібулон»з осадкою до 4 м. не відносяться до групи «А», а належать до групи «В»встановлено і постановою Вищого господарського суду України по справі №5016/1120/2011(16/81) за позовом ДП «Дельта-Лоцман»до ТОВ СГП «Нібулон»про стягнення канального збору та вартості послуг СРРС, тобто по справі де вирішувався аналогічний даній справі спір, фактично між тими ж сторонами, що і в даній справі, оскільки канальний збір та послуги СРРС ДП «Дельта-Лоцман» також просило стягнути за проходження каналом суден ТОВ «Нібулон». Фактично у даному випадку відповідно із ст.35 ГПК України вищезазначені факти не потребують доведення знову, оскільки спір фактично вирішувався між тими ж сторонами, так як і у даній справі канальній збір і послуги СРРС стягуються з агента ТОВ СГП «Нібулон».

Позивачем також не надано доказів того, що судна відповідача проходили канал, оскільки, як вбачається зі свідоцтв про право власності на судна, усі судна відповідача, з приводу яких заявлено позов, мають осадку (заглиблення) до 4,0 м., а тому відповідно до п.3.1.22 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-Лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 01.08.2007 р. № 655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2007 р. за № 1150/14417, дані судна зобовязані рухатись у смузі 1 кабельтов завширшки ліворуч та праворуч від бровок 1 коліна каналу по всій його довжині, тобто не використовуючи всю довжину каналу, а тому відсутні підстави вважати, що судна відповідача здійснювали проходження Херсонського морського каналу в один кінець.

Усі судна ТОВ СП “НІБУЛОН”, з приводу яких заявлено позов, мають осадку (заглиблення) до 4,0 м. Отже, зазначені судна зобов'язані рухатись за бровками 1 коліна каналу, тобто не використовуючи весь канал.

Відповідно до п. 18 Положення про портові збори нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець. Таким чином канальний збір сплачується виключно при проходженні судном каналом в один кінець (до кінця), а при прожодженні судном частини каналу, проходження каналу в одні кінець (в тому числі транзитом) не відбувається.

Таким чином, судна ТОВ СГП “НІБУЛОН” проходять Херсонський морський канал тільки частково, тобто не здійснюють проходження каналу судном в один кінець (в тому числі транзитом) в розумінні п. 18 Положення про портові збори.

Щодо позовних вимог ДП «Де6льта-Лоцман»про стягнення з відповідача збору за послуги СРРС судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.115 КТМ України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір,порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

На виконання вказаної ст. 115 КТМ України наказом Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 р. № 214 (у редакції наказу Міністерства транспорту України від 15 грудня 2000 р. № 711) затвердженно Збори і плата за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України (далі Збори і плата).

При цьому, відповідно до п. 1 вказаних Зборів і плат, дія вказаного нормативного акту розповсюджуються виключно на судна закордонного плавання.

Однак, як вбачається із позовної заяви ДП «Дельта-Лоцман»останнє в якості правового обгрунтування позовних вимог щодо стягнення збору за послуги СРРС зазанчає наказ Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 р. № 214, який регулює спірні правовідносини щодо суден закордонного плавання. Судна ж ТОВ «Нібулон», про яки йдеться мова в позовній заяві ДП «Дельта-Лоцман»до суден закордонного плавання не відносяться.

Вирішуючи позов щодо стягнення збору за послуги СРРС, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обовязок з оплати збору за послуги СРРС законом та договором поставлено в залежність від того, чи звертався капітан судна до служби регулювання руху суден за послугами

Згідно із п.30 Зборів і плат капітан судна, який звернувся до служби регулювання руху суден за послугами, а потім відмовився від них, зобов'язаний

повністю сплатити належний за замовлені послуги збір.

Місцевим судом обґрунтовано зазначено, що Типовим положенням про СРРС або іншим законодавчим актом не встановлено безумовного обовязку судновласників, чиї судна здійснюють плавання в зоні дії СРРС, сплачувати ДП "Дельта Лоцман" збір за послуги СРРС та враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач замовляв послуги СРРС і фактично користувався такими послугами.

Крім того, слід зазначити, що позивач, посилаючись на наказ Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 р. № 214 навіть не врахував тієї обставини, що відповідно до пунктів 1, 4 Примітки до п.28 Зборів і плати судна групи В (якими є буксіри та баржі ТОВ СГП „НІБУЛОН”) звільняються від сплати збору за послуги СРРС, а обчислення і справляння зборів, встановлені у вказаному нормативному акті, поширюється виключно на субєктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у морських портах на причалах судноремонтних заводів України незалежно від підпорядкованості цих портів (причалів).

Буксири „Баштанський”, „Лідіївський”, буксир штовхач „Прибужанівський”, що належать на праві власності ТОВ СП „НІБУЛОН”, не є суднами закордонного плавання, що підтверджується коносаментами, в яких вказано пункти відправлення та прибуття. ТОВ СГП „НІБУЛОН” не є субєктом підприємницької діяльності, який виконує роботи та надає послуги у морських портах на причалах судноремонтних заводів України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; за статтею 34 Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ДП "Дельта Лоцман" не довело обґрунтованості заявлених ним позовних вимог про стягнення канального збору та збору за послуги СРРС, як і того, що отримання послуг з користування Херсонським морським каналом і послуг СРРС є обов'язковим і що без отримання цих послуг плавання суден ТОВ СГП "Нібулон", агентованих відповідачем було б неможливим, також не спростовано заперечень відповідача про те, що він не замовляв послуги з надання у користування Херсонським морським каналом для проходження суден та послуги СРРС.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові ДП «Дельта Лоцман», а тому апеляційна скарга останнього підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.11 р. без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дельта-Лоцман»залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.11 р. без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29.02.12 р.

Головуючий суддяМ.С. Петров

СуддяГ.П. Разюк

СуддяС.І. Колоколов