Рішення № 21730967, 24.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2012 р.Справа № 5017/55/2012 за позовом: державного підприємства “Дельта лоцман”; до відповідача: Чорноморського головного морського агенства “Інфлот”; про стягнення 1114,38 дол. США.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №27 від 17.10.2011р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, державне підприємство "Дельта-Лоцман" (далі по тексту ДП "Дельта-Лоцман"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Чорноморського головного морського агенства “Інфлот” (далі по тексту ЧГМА „Інфлот”) про стягнення заборгованості у сумі 1114,38 дол. США.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, присвоєно їй № 5017/55/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд у задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 2622/2012).

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, про що свідчить корінець про вручення поштового повідомлення, але в судове засідання не зявився.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. В процесі розгляду справи представниками сторін надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:

01.05.2004р. між ДП "Дельта-Лоцман" (Підприємство) та ЧГМА “Інфлот” (Агент) було укладено договір № 160/05.04-П відповідно до якого сторони визначили взаємні зобов'язання, відповідальність і порядок розрахунків мі ж підприємством та агентом.

Відповідно до п.1.1. договір визначає взаємні зобовязання, відповідальність і порядок розрахунків між Підприємством і Споживачем (замовником) послуг підприємства судновласником та його представником Агентом, який є платником за цим договором від імені та за дорученням судновласника судна, яке агентується агентом на підставі ст.ст.116-119 КТМ України у портах України де Агент має свої філії

Згідно п.2.1.1. договору Підприємства зобов'язалося: поданими від імені та за дорученням судновласника судна, яке агентується, у встановленому порядку, відповідно до діючих правил плавання у регіонах України обов'язкових постанов відповідних портів (далі - Правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги Регіональних служб регулювання рухом суден при проходженні їх водними шляхами в зоні відповідальності Підприємства, а також інформувати Агента про всі зміни, що стосуються порядку лоцманського проведення і регулювання руху суден в зоні відповідальності Підприємства, а також проходження їх по БДЛК і ХМК (канальний збір), та з питань проведення фінансових розрахунків (п.2.1.2 договору); надавати агенту до відходу судна рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього договору (п.2.1.2. договору).

Як визначено п. 2.2.1. договору агент зобов'язаний, зокрема, своєчасно, за дорученим судновласника подавати на адресу Підприємства лоцманські заявки і їх уточнення відповідно до Правил. В заявці на лоцманське обслуговування вказувати найбільшу довжину, найбільшу ширину, швидкість повного маневрового ходу та осадку судна.

В період льодової кампанії в заявці додатково вказувати льодовий клас і вік судна, потужність головної енергетичної установки і матеріал гвинта.

Пунктом 2.2.2. договору Агент зобов'язаний до відходу судна давати підписану уповноваженими особами інформацію для виставлення і нести повну відповідальність задостовірність наданих в неї даних. Давати копії Міжнародних Обмірних Свідоцтв та класифікаційних свідоцтв (в необхідних випадках) агентованих суден. Для лінійних суден надавати підтверджені ДДМРТУ документи про реєстрацію лінії в зазначений порт, перелік суден на цій лінії і їх розклад.

Відповідно до п.2.2.3 Агент зобов'язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну; протягом 10 робочіх днів після отримання Агентом згідно з умовами цього договору рахунків Підприємства, від імені судновласника перераховувати зазначені в рахунку, розраховані згідно з діючим законодавством суми України суми на поточні рахунки Підприємства (п.2.2.4. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України, Міністерством транспорту України та Підприємством положень про збори і тарифи. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок судновласника і проводяться за його рахунок.

Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата Агентом проводиться від імені судновласкна та за дорученням судновласника, відповідно до рахунків, що виставляються Підприємством, які підтверджені лоцманськими квитанціями та квитанціями РС РРС, відповідають вимогам діючого законодавства країни та перераховуються на поточні рахунки філій Підприємства. За письмовою згодою сторін може робитися авансова (попередня) оплата за послуги (збори) згідно проформи рахунку з проведенням сторонами не рідше одного разу на місяць звіряння по взаєморозрахунках (п.4.3).

Згідно з п. 5.2. договору за несплату зборів і послуг по судна Підприємство ініціює арешт судна або відмову у видачі дозволу на вихід судна з порту (ст.ст. 41 -43, 80, 91 КТМ України).

Як встановлено п.7.1. правові відношення сторін регламентуються законодавством України, у т.ч. КТМ України, постановами Уряду, актами Мінтрансу України й умовами цього договору. Усі розбіжності і суперечки, що можуть виникнути з цього договору чи в зв'язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди спір передається на вирішення безпосередньо до господарського суду у відповідності з Господарським процесуальним кодексом України.

На підставі заявок відповідача позивачем у вересні 2011 року були надані послуги з лоцманського проведення та послуги з регулювання руху суден суднам OCEAN MAJESTY (прапор Португалії), CLIPPER ODYSSEY (Багамські острови) та LE LEVANT (прапор Франції).

Для оплати наданих послуг ДП "Дельта-Лоцман" було надіслано відповідачу рахунки № ОД-02093 від 20.09.2011, № ОД-02122 від 26.09.2011, № СФ-01601 від 07.09.2011, № СФ-01611 від 07'09'201і! № СФ-01648 від 14.09.2011, № СФ-01703 від 21.09.2011, № СФ-01704 від 18.09.2011 та № СФ-01721 від 22.09.2011 на загальну суму 6686,25 дол. США , копії яких маються в матеріалах справи.

Отримання рахунків підтверджується реєстрами одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій та повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Проте, як зазначає позивач, ці рахунки були оплачені відповідачем частково, в сумі 5571,87 дол. США. у зв'язку з чим у відповідача виникла перед ДП "Дельта-Лоцман" заборгованість за послуги по зазначеним вище рахункам у розмірі 1114,38 дол. США.

Позивач зазначив, що порядок оподаткування податком на додану вартість, у тому числі визначення кола платників податку, умов реєстрації у якості платника ПДВ, визначення бази оподаткування регламентується Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 197.8 статті 197Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-УІ (далі - Кодекс) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

При цьому відповідно до статті 1 Закону України від 20.10.99 р. N 1172-ХІУ "Про транзит вантажів" (далі - Закону N 1172-ХІУ) транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між: двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Відповідно до статті 7 Закону N 1172-ХІУ транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між: учасниками транзиту.

В свою чергу, учасниками транзиту відповідно до статті 1 Закону N 1172-ХІУ є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Тобто з метою застосування пункту 197.8 статті 197 Кодексу при наданні послуг, пов'язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг).

Послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.8 статті 197Кодексу."

Отже, на думку позивача, надання лоцманською організацією послуг на підставі окремого договору з морським агентом (відповідачем), який є учасником транзиту та надає послуги, пов'язані з перевезенням вантажів або пасажирів транзитом, не є підставою для звільнення лоцманських послуг та послуг служби регулювання руху суден від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України.

Таким чином Позивач зазначає, що Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору належним чином не виконав, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Порядок оподаткування податком на додану вартість, у тому числі визначення кола платників податку, умов реєстрації у якості платника ПДВ, визначення бази оподаткування регламентується Податковим Кодексом України.

Відповідно до підпункту “б”, п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Відповідно до п.186.4 ст.186 Податкового Кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Податкового Кодексу України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Статтею 197 Податкового Кодексу України визначені операції, що звільнені від оподаткування. Так, відповідно до п.197.9 ст.197 Податкового Кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним суднам та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

П. 5.16 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлено, що звільняються від оподаткування цим податком операції з надання послуг, що включаються до складу портових зборів згідно із законодавством, на користь осіб, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень від пункту перетину державного кордону України до пункту (місця) митного оформлення на території України при їх прибутті (отриманні) на митну територію України, а також від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Пункт 1.19. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачає, що послуга з міжнародного перевезення - послуга з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень будь-яким транспортним засобом, якщо таке перевезення здійснюється територією двох чи більше країн і при цьому пункт відправлення або пункт призначення, або той і той знаходяться на території України. При цьому з метою оподаткування резидентський статус сторін договору про такі перевезення не береться до уваги.

Зі змісту зазначених норм випливає, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору, є підтверджені належними доказами, факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

Як зазначає відповідач, судно, відносно якого він здійснював послуги агентування, знаходилось під іноземним прапором та здійснювало міжнародне перевезення пасажирів, що не заперечується позивачем.

Згідно положень ст.194 Митного Кодексу України під митним режимом „експорт” розуміється вивезення вантажу з митної території України за її межи, а відповідно і за межі державного кордону, тобто міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Здійснюючи перехід між пунктами призначення, у процесі надання послуг з міжнародного перевезення, судно виконує вантажний або баластний (без вантажний) перехід до або з пункту призначення (порту), в залежності від того йде воно під завантаження або вивантаження. При цьому, прямуючи між пунктами призначення на території України та іншої держави, за наявністю визначених законодавством України доказів договору морського перевезення вантажу, воно має статус судна, яке виконує міжнародне перевезення, тобто перебуває у правовідносинах договору міжнародного перевезення вантажу.

Отже, за умови здійснення судном міжнародного перевезення вантажу під час рейсу та незалежно від наявності або відсутності вантажу на судні під час якогось періоду цього рейсу (при прямуванні його „у баласті” (без вантажу) до або з порту України для завантаження або вивантаження, перетинанні при цьому кордону України та проведенні митних процедур, портові збори, зокрема, канальний збір, на підставі п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України звільняється від оподаткування ПДВ.

З метою уникнення різноманітних тлумачень пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України, Державною податковою адміністрацією України були надані методичні рекомендації щодо сплати податку на додану вартість у листі від 23.03.2011р. № 8019/7/16-1517. Так, у листі зазначено, що не нараховується податок на додану вартість на суми портових зборів, які стягуються із суден у закордонному плаванні, що: здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їх багажу, вантажів та міжнародних відправлень; прямують між портами України для здійснення навантаження/розвантаження з подальшим перетином державного кордону України; прямують транзитом через територію України без митного оформлення на її території.

Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, які надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів), є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів, їхнього багажу) за умови включення її до складу загальної вартості послуги з міжнародного перевезення.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України „Питання пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними” від 24.12.2003р. №1989 під судном закордонного плавання розуміється судно, що здійснює міжнародні перевезення.

Підтвердженням митного оформлення вантажу, що перевозився суднами OCEAN MAJESTY (прапор Португалії), CLIPPER ODYSSEY (Багамські острови) та LE LEVANT (прапор Франції) та знаходження суден та вантажу під митним контролем є відповідні відмітки митниці на вантажних маніфестах, вантажних митних деклараціях.

Відтак, з огляду на те, що судна, на портовий збір по яким позивачем було нараховано ПДВ, здійснювали міжнародні перевезення, відповідно такі судна звільняються від сплати ПДВ при здійсненні оплати канальних зборів.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в частині сплати податку на додану вартість в сумі 1114,38 дол. США , що заявлена до стягнення.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП „Дельта-лоцман” необґрунтовані, не доведені та не відповідають вимогам чинного законодавства, у звязку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.

Повне рішення складено 29.02.2012р.