Рішення № 21729872, 15.02.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого: Литвинюк І. М.

суддів: Марчука В.Т.,Міцнея В.Ф.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача –ОСОБА_2,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що в березні 2009 року він придбав у відповідача автомобіль марки «Опель Вектра», 1996 року випуску за 5 000 доларів США. Оскільки за дорученням автомобіль на його ім'я в органах ДАІ не зареєстрували, відповідач забрав у нього автомобіль та доручення і взамін написав розписку, згідно якої зобов'язався повернути борг в розмірі 4 000 доларів США до 07 липня 2010 року. Відповідач, виконуючи вимоги розписки, повернув борг частково в сумі 2000 доларів США, іншу частину боргу до цього часу не повернув. На його неодноразові звернення з вимогою повернути кошти в сумі 2 000 доларів США ОСОБА_4 належним чином не відреагував. Просить суд стягнути з відповідача на його користь 16 447,40 грн., з яких: 15968,40 грн. - сума основного боргу, 479 грн. - три відсотки річних, а також судові витрати.          Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сума боргу –15968,40грн., три відсотки річних –479 грн., а всього 16447 грн..

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

          На рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2011 року відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

          Апелянт вважає, що при винесенні рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому дане рішення є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.          

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 довів, що між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, факт якого підтверджується розпискою позичальника.

Однак з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.ст. 1046-1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так, зі змісту заявлених у суді першої інстанції вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача на його користь 16 447,40 грн., з яких: 15968,40 грн. - сума основного боргу, 479 грн. - три відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК України. При цьому він зазначає, що придбав у ОСОБА_4 автомобіль марки Опель Вектра, 1996 року випуску, за 5000 доларів США. Оскільки за дорученням автомобіль на його ім»я в ДАІ не зареєстрували, відповідач ОСОБА_4 забрав в нього вказаний автомобіль і доручення, взамін чого написав розписку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розписки, яка надана позивачем суду на підтвердження позовних вимог, в ній чітко прописано, що ОСОБА_4 зобов»язується повернути гроші за автомобіль.

Оскільки в силу наведених положень ст.ст. 1046-1047 ЦК України саме розписка є підтвердженням укладання договору, а останній вважається укладеним з моменту передачі грошей, а дана розписка від 07 березня 2010 року не підтверджує факт передачі позивачем грошових коштів в борг, а вказує на отримання позивачем коштів за товар, тому висновки суду першої інстанції щодо наявності доказів на підтвердження укладення договору позики суперечать положенням ст. 1047 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами договір позики в розумінні ст. 1046 ЦК України не укладався, а існували інші правовідносини, тому позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики є безпідставними.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2011 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/

          Судді: /підписи/