Вирок № 21720546, 20.10.2011, Вижницький районний суд Чернівецької області

1-165/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області, в складі: головуючого судді Пилипюка І.В., при секретарі Паучек Є.В., за участю прокурора Бойко О.В., захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з освітою загальною середньою, неодруженого, непрацюючого, в порядку ст.89 КК України не судимого:

-у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.286 ч.2, 135 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 25.04.2011 року біля 22.00 год., перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2101 номерний знак НОМЕР_1, на ближньому світлі фар, на швидкості більше 60 км/год., рухався по освітленій ділянці дороги вул.Шевченка в с. Іспас Вижницького району в напрямку м. Вижниця. Наближаючись до будинку №72 проявив неуважність в своїх діях, маючи можливість об'єктивно спостерігати пішохода ОСОБА_2, який сидів на бордюрі лівого краю дороги, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки чи перешкоди для інших учасників дорожнього руху виконуючи маневр обгону попутного транспорту, змінив напрямок руху вліво, не дотримався безпечного бокового інтервалу з потерпілим, в результаті чого допустив наїзд на останнього.

Після чого з місця злочину поїхав, завідомо залишивши потерпілого ОСОБА_2 в темну пору, у небезпечному для життя стані, в який він його поставив внаслідок травмування автомобілем, не вжив всіх необхідних заходів для надання потерпілому кваліфікованої медичної допомоги, хоча мав змогу надати йому вказану допомогу, чим спричинено тяжкі наслідки.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст.286 ч.2 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, попросив у потерпілого вибачення. Підтвердив, що 25.04.2011 року о 22.00 год., вжив пляшку пива, керував автомобілем ВАЗ-2101, в салоні на пасажирському сидінні перебував ОСОБА_4. Рухаючись по вул. Шевченка в с. Іспас побачив автомобіль ВДАІ, який включив проблискові маячки наказав зупинитись. Перелякавшись, не зупиняючись, став тікати, при обгоні попутного автомобіля побачив біля лівого краю дороги пішохода, і коли проїжджав повз нього, той чи відскочив чи контактував з його автомобілем опинився в канаві. Що саме відбулось категорично стверджувати не може. Вважав, що на той час наїзду на потерпілого не здійснив і тому не зупиняючись поїхав, оскільки його переслідував автомобіль ВДАІ. Частково відшкодував заподіяну шкоду, в подальшому зобовязався повернути завдані збитки затрачені потерпілим на лікування.

Щодо вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.135 КК України своєї вини не визнав, та показав, що про наїзд на потерпілого ОСОБА_2 та заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, необхідність надання медичної допомоги заздалегідь відомо не було. Підтвердив, що в той час його переслідував патрульний екіпаж працівників ВДАІ, в подальшому через 200 метрів був затриманий працівниками міліції, а потерпілий через декілька хвилин після наїзду відправлений на автомобілі в лікарню. Про те, що вчинив наїзд і заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження стало відомо після доставлення у Вижницький РВ та під час досудового слідства.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 25.04.2011 року вечором знаходився у гостях в с. Іспас у ОСОБА_6 разом з її подругою ОСОБА_7 в будинку. Приблизно о 22.00 год. вийшов на вулицю та присів на бордюр тротуару на краю дороги покурити. Очікуючи дівчат, раптово побачив світло фар автомобіля, який рухався зі сторони м. Чернівці в його напрямку, а коли відстань до нього склала біля 20 м, помітив світло фар іншого автомобіля, який рухався в попутному напрямку і почав виконувати обгін. Автомобіль, який здійснював обгін рухався на швидкості біля 80 км/год. їхав прямо на нього, намагаючись втекти стрибнув в канаву, і в той момент відбувся удар. Коли саме було здійснено наїзд, до стрибка чи в момент цього, визначити не може. Після падіння відчув сильну біль в лівій нозі, став кликати на допомогу. Автомобіль, який скоїв наїзд не зупиняючись поїхав. В подальшому на автомобілі Сітроєн, за допомогою водія та дівчат доставлений в лікарню, просив підсудного суворо не карати.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що 25.04.2011 року біля 22.00 год. знаходилась в своєї подруги в АДРЕСА_2, разом з ОСОБА_2, який вийшов з будинку покурити. Через декілька хвилин почула крик ОСОБА_2 про допомогу. На вулиці побачили ОСОБА_2, який знаходився в канаві та намагався піднятись.. В той час зі сторони центру села під'їхав автомобіль під керуванням водія ОСОБА_9, який зупинився та запропонував надати допомогу. Разом допомогли потерпілому сісти в автомобіль і поїхали у лікарню. При яких обставинах сталась ДТП не відомо, оскільки перебувала в будинку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала аналогічні покази.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що (точної дати не памятає) на власному автомобілі Сітроєн рухався по вул. Шевченка с. Іспас зі сторони с. Мілієве. Під час руху на відстані біля 20 м. попереду себе побачив хлопця, який сидів на лівому бордюрному камені, ноги якого були на дорозі. Раптово позаду себе почув звук гальм автомобіля, який рухався на великій швидкості, після чого прийняв ближче до правого краю дороги, а водій попутного транспорту став виконувати маневр обгону рухаючись ближче до лівого краю. Все відбувалось на рівні невідомого, який сидів на бордюрі. Після завершення маневру обгону невідомим автомобілем, проїхав біля 300 м. та з цікавості повернувся. На місці в кюветі побачив хлопця, який скаржився на біль в нозі, біля якого були дві дівчині. Разом допомогли потерпілому піднятись і поїхали у лікарню. Підтвердив, що передній автомобіль без включених фар переслідував інший автомобіль, вважає, що то був автомобіль працівників ВДАІ, які здійснювали переслідування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, показав, що перебуваючи в автомобілі під керуванням ОСОБА_3, який рухався по вул. Шевченка в с.Іспас раптово став зупиняти автомобіль ВДАІ, який включив проблискові маячки. Водій ОСОБА_3 перелякавшись відсутності бампера, не зупиняючись поїхав, працівники ВДАЇ стали їх переслідувати. Підтвердив, що сидячи на передньому сидінні в якості пасажира бачив, що автомобіль зачепив лівим крилом невідомого, однак удару чути не було. Після чого проїхавши біля 200 м. заїхав на подвіря до сестри, де був затриманий працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що точної дати не пам'ятає, у складі слідчо-оперативної групи Вижницького РВ, разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повертаючись з смт. Берегомет заїхали в с.Іспас, де їх зупинив невідомий та повідомив про ДТП, в ході опитування встановили, що ДТП скоїв ОСОБА_3. На подвір'ї сестри підсудного виявили автомобіль без бампера і тріснутим склом передньої лівої фари. В подальшому останнього було доставлено у Вижницький РВ, який перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що точної дати не пам'ятає, разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 здійснювали профілактичну роботу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Повертаючись з смт. Берегомет заїхали в с.Іспас, де з яких причин пояснити не зміг стало відомо про ДТП. Після чого ними затримано ОСОБА_3, який зізнався у вчиненому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 25.04.2011 року біля 22.00 год. здійснювали патрулювання с.Іспас. Один з автомобілів здійснював незрозумілі маневри на дорозі, після чого включив проблискові маячки для зупинки автомобіля. Однак автомобіль марки ВАЗ не зупинився, а прибавив швидкість став тікати. Після чого стали його переслідувати, автомобіль заїхав в одне із подвіря, де був затриманий та доставлений у Вижницький РВ. Стосовно ДТП стало відомо від повідомлення чергового з Вижницького РВ. Конкретних обставин ДТП пояснити не міг, підтвердив, що автомобіль був ними затриманий на відстані біля 200 м. від події.

Крім показів потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_9 вина підсудного ОСОБА_3 підтверджується матеріалами кримінальної справи, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 25.04.2011 року та фототаблицею до нього (а.с.11-16);

- протоколом огляду транспортного засобу від 05.06.2011 року, з якого вбачається, що в автомобілі ВАЗ-2101 номерний знак НОМЕР_1 виявлено пошкодження передньої лівої фари та відсутність бампера (а.с.24-25);

- висновком медичного огляду №98 від 25.04.2011 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 на момент огляду знаходиться в стані алкогольного сп'яніння (а.с.30);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_2 від 22.06.2011 року (а.с.52-54);

- протоколом відтворення обстановки та обставин подій з потерпілим ОСОБА_2 від 22.06.2011 року (а.с.69-71-а);

- висновком судово-медичної експертизи №822 від 17.05.2011р., з даних якого вбачається, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_2 у вигляді відкритого скалкового перелома нижньої третини великогомілкової кістки та подвійного перелома нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням відламків, садна в ділянці лівої кисті виникли в результаті дії твердих тупих предметів, по строку можуть відповідати вказаному в обставинах і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що небезпечні для життя (а.с.88-89);

- висновком судової автотехнічної експертизи №193-а від 15.07.2011 року, з якого вбачається, що в даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_3 є невідповідність вимогам пунктів 10.1 та 13.1 ПДР України недотримання яких, з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням ДТП (а.с. 116-118).

З даних характеристики на підсудного вбачається, що останній характеризуються по місцю проживання позитивно.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_3 у невиконанні вимог п.п.10.1 та 13.1 ПДР України недотримання яких, з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням ДТП, що привело до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя, повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковані по ч.2 ст.286 КК України. Своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст.286 ч.2 КК України.

Крім того підсудний ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що безпосередньо після скоєння ДТП з місця злочину поїхав, завідомо залишивши потерпілого в темну пору, в небезпечному стані, в який він його поставив внаслідок травмування автомобілем, не вжив всіх необхідних заходів для надання останньому кваліфікованої медичної допомоги, хоча мав змогу надати таку допомогу, чим спричинено тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.135 КК України.

За обвинувальним висновком в основу обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст.135 КК України покладено ті ж самі докази що і за ч.2 ст.286 КК України.

Стосовно вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.135 КК України, підсудний ОСОБА_3 своєї вини не визнав та показав, що про наїзд на потерпілого і заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, необхідність надання медичної допомоги відомо не було. Підтвердив, що його переслідував патрульний автомобіль працівників ВДАІ, після наїзду через 200 метрів був затриманий працівниками міліції. Про те що вчинив наїзд і заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження стало відомо лише після того як був доставлений у Вижницький РВ та під час досудового слідства.

Захисник в судовому засіданні вважав, що підсудного необхідно виправдати за ст.135 ч.3 КК України, з підстав відсутності складу злочину,оскільки в такому разі необхідно притягнути до кримінальної відповідальності працівників міліції, які переслідуючи ОСОБА_3 своїми діями створили аварійну ситуацію, після ДТП не зупинились та не надали потерпілому першої медичної допомоги, діяли всупереч вимогам Закону України «Про міліцію».

Заслухавши підсудного, його захисника, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що предявлене обвинувачення не знайшло свого підтвердження, матеріали, які представлені органами досудового слідства не містять переконливих доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ст..135 ч.3 КК України, достовірних та належних доказів, які б у дійсності підтверджували обставину, що підсудний завідомо залишив потерпілого у небезпеці у справі не здобуто.

Суд вважає, що обвинувачення підсудного в завідомо залишенні потерпілого в темну пору, в небезпечному стані, в який його поставив підсудний внаслідок травмування автомобілем, не вжив всіх необхідних заходів для надання останньому кваліфікованої медичної допомоги, хоча мав змогу надати таку допомогу, умисно залишив його у небезпечному стані, не підкріплене жодними доказами і є припущенням, на якому відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення ґрунтуватися не може. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як вбачається з показів підсудного ОСОБА_3, що про вчинення наїзду на потерпілого стало відомо уже після приїзду в м.Вижницю. Показами свідка ОСОБА_4, який був в салоні автомобіля під час вчинення наїзду, вказана обставина не спростовується.

Згідно ст.135 КК України (за відомо) про що зазначається в диспозиції вказаної статті, значить, що винний усвідомлює, що інша особа перебуває у небезпечному для житті стані, а він зобовязаний і має можливість надати їй допомогу, але відмовляє у цьому. Якщо особа не усвідомлює, що інша особа опинилася у небезпечному для життя стані, то відповідальність не настає.

Суд вважає, що дії підсудного органами досудового слідства по ч.3 ст.135 КК України кваліфіковані не вірно оскільки тяжкі наслідки для потерпілого, відповідальність за спричинення яких передбачена ч.3 ст.135 КК України, наступили від вчинення наїзду на потерпілого, а не від залишення його без допомоги.

За змістом ст.323, 324, 327, 334 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і належно мотивованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до вимог ст.327 КПК України у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину постановляється виправдувальний вирок.

Таким чином аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання про відсутність ознак складу злочину передбаченого ст.135 ч.3 КК України, оскільки, зазначеною нормою передбачено відповідальність за завідоме залишення особи без допомоги, що перебуває в небезпечному для життя становищі й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, якщо це спричинило смерть такої особи або інші тяжкі наслідки.

Отже, обовязковою ознакою обєктивної сторони цього злочину є причинний звязок між залишенням у небезпеці і настанням смерті потерпілого чи інших тяжких наслідків.

Проте, як вбачається з висновку судово-медичної експертизи, тяжкі тілесні ушкодження в потерпілого настали не у звязку з залишенням його в небезпечному для життя становищі, а внаслідок одержання їх під час дорожньо-транспортної пригоди

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях підсудного відсутній склад злочину передбачений ч.3 ст.135 КК України і він за цією статтею повинен бути виправданий.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує, у відповідності до вимог ст.65 ч.3 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого, дані про особу винного, обставин, які обтяжують та помякшують покарання.

За обставини, які помякшують покарання підсудного, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування заподіяної шкоди та перебування на утриманні онкологічно хворої матері.

За обставину, яка обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення ним злочину у стані алкогольного спяніння.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, є необережним, обставини, за яких цей злочин скоєно та його наслідки, дані про особу винного, який не судимий, визнав вину у вчиненому, має на утриманні матір, яка перебуває на обліку онкологічного диспансеру, позитивно характеризується по місцю проживання, стан його здоровя, неправильну поведінку потерпілого, який сидів на бордюрі.

З врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, зокрема те, що позитивно характеризується по місцю проживання, обставин, які помякшують та обтяжують покарання, думки потерпілого, якому частково заподіяна шкода відшкодована, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства і відносно нього необхідно застосувати покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, застосувавши ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання без позбавлення права керування транспортним засобом,оскільки автомобіль є єдиним джерелом доходів.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Арешт, накладений на автомобіль ВАЗ-2101 номерний знак НОМЕР_1 необхідно скасувати, судові витрати покласти на підсудного.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323- 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням із призначенням іспитового строку 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обовязок періодично зявлятися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.

ОСОБА_3 за ч.3 ст.135 КК України виправдати за відсутністю в його діях цього складу злочину.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком чинності щодо ОСОБА_3 залишити обрану підписку про невиїзд.

Арешт, накладений на автомобіль марки «ВАЗ-2101» номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, від 18.07.2011 року скасувати.

Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ-2101» номерний знак НОМЕР_1, який передано на зберігання ОСОБА_3 залишити за ним.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області р/р 31256272210002, ЄДРПОУ 25575279, МФО 856135 УДК в Чернівецькій області витрати за проведення судових автотехнічних експертиз у розмірі 741,64 грн. (сімсот сорок одну гривню 64 коп.).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Чернівецької області через Вижницький районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом вірно: