Ухвала суду № 2171919, 16.09.2008, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

16.09.08 Справа № 14/97

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Мукачівської об”єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Мукачево

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2007р.

у справі № 14/97

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Закарпатнафтопродукт-Мукачево”, м.Мукачево

до Мукачівської об”єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Мукачево

про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2006р. № 00012342/0, № 00032342/0, № 00022342/0

За участю представників сторін:

від позивача: Дроздецький М.М.

від відповідача: Шубер В.М., Борсенко О.В., Білинець В.Б.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2007р. у справі № 14/97 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства „Закарпатнафтопродукт-Мукачево”, м.Мукачево та скасовано Мукачівської об”єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Мукачево податкові повідомлення-рішення від 11.01.2006р. № 00012342/0, № 00032342/0, № 00022342/0.

При прийнятті постанови місцевий господарський виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 11.01.2006р. № 00022342/0 про визначення позивачу суми 2481455 грн. податкового зобов”язання по податку на прибуток (в тому силі 1622428 грн. основного платежу та 859027 грн. штрафних санкцій), оскільки у жодному із зазначених в акті порушень з вищезазначеного питання, відповідачем не конкретизовано за якими господарськими операціями вони виникли та здійснення їх за якими первинними документами відбулося. В акті перевірки відображені необґрунтовані дані не підтверджені відповідними доказами, що не може слугувати достовірним підтвердженням наявності зазначеного в акті перевірки факту правопорушення. Дана обставина, на думку суду, також підтверджується висновком експерта, зазначеного у висновку № 1882 судово-бухгалтерської експертизи по матеріалах господарської справи № 5/2452-19/490А від 01.02.2007р., про те, що експерту не надається можливим документально підтвердити зазначене в акті Мукачівської ОДПІ Закарпатської області № 20000/23-01/03481371 від 23.12.2005р. завищення розміру валових витрат ВАТ „Закарпатнафтопродукт-Мукачево” за період 3 та 4 кварталів 2004р. з огляду на допущенні відповідачем вищезазначені порушення при складанні акту перевірки. Безпідставним, на думку суду, є також донарахування відповідачем позивачеві податкового зобов”язання з податку на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 11.01.2006р. № 00012342/0, № 00032342/0 та неправомірним зменшення позивачеві бюджетного відшкодування у відповідних звітних податкових періодах з сум податкового кредиту, сплачених за придбані ТМЦ від ТОВ „Ніфея” за отриманими податковими накладними, належним чином оформленими останнім у відповідності до вимог норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду, Мукачівська ОДПІ, відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, в позові відмовити з підстав порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального права.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2007р. на задоволення клопотання відповідача було призначено судово-бухгалтерську експертизу у даній справі № 14/97, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено апеляційне провадження у справі до подачі судовим експертом експертного висновку.

Від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшов висновок № 3018 судово-бухгалтерської експертизи від 08.05.2008р.

В силу усунення обставини, що слугувала підставою для зупинення апеляційного провадження у справі № 14/97, ухвалою суду від 27.05.2008р. поновлено провадження у даній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, проти висновку судово-бухгалтерської експертизи заперечив, просив даний висновок не досліджувати, як належний та допустимий доказ у даній справі, з підстав його невідповідності фактичним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1. В апеляційній скарзі зазначено, що Господарським судом Закарпатської області було порушено норми п.6.1. ст.6 та п.6.5. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не враховано, що послуги, що надавались позивачем фірмі «Cargill International S.A.»(Женева) не є транзитними, і повинні оподатковуватись податком на додану вартість по ставці 20%.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач (виконавець) уклав з фірмою ll International S.A.», Женева, Швейцарія (замовник), договір перевалки нафтопродуктів №ОМ-248/2004 від 21.06.2004р.

Згідно з п. 1.1. вказаного договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою №5 від 10.08.2004р.) виконавець зобов'язується за винагороду і за рахунок замовника виконувати і (і/або) організовувати виконання послуг, визначених цим Договором, пов'язаних з перевалкою і, у разі розпорядження Замовника, перевезенням наданих Замовником транзитних нафтопродуктів (далі "продукт").

Виконавець організовує прийом продукту замовника в резервуари на наливному пункті ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»і зберігання з наступним навантаженням в ж/д цистерни, а також, у випадку розпорядження замовника, організовує доставку до станції призначення на території України згідно рознарядок замовника (п.1.2. договору перевалки нафтопродуктів №ОМ-248/2004 від 21.06.2004р.).

Питання сплати податку на додану вартість регламентується Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, який набув чинності 01.10.1997р.

До набрання чинності зазначеним Законом, було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»від 26.09.1997р., який доповнив ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктом 11.15 якого було встановлено, що до 1 січня 1999 року зберігається існуючий порядок сплати податку на додану вартість за операціями з надання послуг, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

Таким чином, порядок оподаткування операцій по наданню послуг, пов'язаних з транзитом, визначався згідно з п.п."а" п.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість». Зазначені операції тимчасово звільнялись від оподаткування (на період дії п.11.15 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Це також підтверджується роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України, а саме листами №449/10/16-1321 від 19.01.1998р. «"Щодо оподаткування транспортно-експедиційних послуг», від 08.12.1997р. №16-1214/11-10121 «Щодо звільнення від податку на додану вартість послуг, пов'язаних з судноплавством».

Законом України «Про внесення зміни до етапі 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 24.12.1998р. дію пункту 11.15 ст.11 було продовжено до 1 січня 2000р.

Законом України №1172-Х1У від 20.10.1999р. дію пункту 11.15 ст.11 було продовжено до 1 січня 2001р.

Законом України «Про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 07.12.2000р. дію пункту 11.15 ст.11 було продовжено до 1 січня 2002р.

Законом України №2905-111 від 20.12.2001р. дію пункту 11.15 ст.11 було продовжено до 1 січня 2003р.

Законом України №380-ГУ від 26.12.2002р. дію пункту 11.15 ст.11 було продовжено до 1 січня 2004р.

Статтею 9 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік»№1344-ІУ від 27.11.2003р. дію пункту 11.15 ст.11 було продовжено до 1 січня 2005р.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Оскільки позивач надавав послуги, пов'язані з перевалкою (перевантаженням) транзитних нафтопродуктів, тобто послуги, пов'язані з транзитом, тому такі операції в 2004 році були звільнені від оподаткування і позивач правомірно виключив суму 234034 грн. з податкових зобов'язань за відповідні періоди 2004 року.

Зазначені обставини підтверджуються належним чином оформленими транзитними вантажними митними деклараціями (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи). Ці документи надавались посадовим особам посадовими особам відповідача, що проводили перевірку. Відповідач не заперечує, що зазначені документи були йому надані при проведенні перевірки.

Посилання відповідача в акті перевірки та в апеляційній скарзі на п.п."г" п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», як підставу донарахування податку на додану вартість за 2004 рік, є необгрунтованим.

Статтю 6 Закону України «Про податок на додану вартість»було доповнено пунктом 6.5 згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005р. Тому зазначена норма в 2004 році ще не існувала і застосування її до операцій за 2004 рік є неприпустимим.

Відповідно до п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/451 від 12.05.1995р. «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»обчислення (донарахування) податку або іншого обов'язкового платежу (визначення об'єктів і ставок оподаткування тощо) здійснюється на підставі тих норм законодавства, що були чинними у податкові періоди, за які здійснюється таке обчислення (донарахування).

Таким чином, відповідач не мав підстав донараховувати позивачу податок на додану вартість за 2004р. у сумі 234 034 грн., оскільки ці операції, пов'язані з транзитом, в 2004 р. були звільнені від оподаткування.

31.03.2005р. набрали законної сили зміни до Закону України «Про податок на додану вартість», внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України».

Відповідно до п.5.15 ст.15 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

Відповідно до пп.6.2.4 п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом 5.15 цього Закону.

Оскільки операції позивача по наданню послуг фірмі International S.A.»пов'язані з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через територію України, то у відповідності до діючого законодавства вони звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Зазначені обставини підтверджуються належним чином оформленими транзитними вантажними митними деклараціями (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи). Ці документи надавались посадовим особам посадовими особам відповідача, що проводили перевірку. Відповідач не заперечує, що зазначені документи були йому надані при проведенні перевірки.

Таким чином, відповідач не мав підстав донарахувати позивачу податок на додану вартість за липень 2005р. на суму 27 652 грн. та за серпень 2005р. на суму 95889 грн.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що операції по наданню позивачем послуг фірмі International S.A.»згідно з договором перевалки нафтопродуктів №ОМ-248/2004 від 21.06.2004р. звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції п.6.1 ст.6 та п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставним.

2. В апеляційній скарзі зазначено, що Господарським судом Закарпатської області було порушено норми п.1.3 ст.1, п.1.8. ст.1, пп.7,4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не враховано, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Ніфея», оскільки зазначене підприємство не вносило податок до бюджету.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, в перевіряємий період, а саме у квітні-травні 2005р. позивач придбавав ТМЦ у ТОВ «Ніфея»та формував податковий кредит за квітень 2005р. та за травень 2005р. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Ні фея».

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної і особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, ТОВ «Ніфея»зареєстроване платником податку на додану вартість, отримало свідоцтво платника ПДВ №14299918 від 12.10.2001р. та надало позивачу копію цього свідоцтва (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи). Копія свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ніфея»№14299918 від 12.10.2001р. надавалась відповідачу при проведенні перевірки.

Податкові накладні, видані ТОВ «Ніфея», містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(належним чином засвідчені копії в матеріалах справи).

Актом №15 від 13.09.2004р. ДПІ у м.Славутич (податкова інспекція за місцезнаходженням ТОВ «Ніфея») анулювала зазначене свідоцтво. Однак, рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2004р. у справі №344/5-04. залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2005р. у справі №344/5-04. акт ДПІ у м.Славутич №15 від 13.09.2004р. було визнано недійсним.

Відтак, акт ДПІ у м. Славутич №15 від 13.09.2004р. не створює жодних правових наслідків і ТОВ «Ні фея»має статус платника ПДВ згідно з свідоцтвом №14299918 від 12.10.2001р., а тому має право нараховувати податок на додану вартість та видавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі та в акті перевірки на те, що ТОВ «Ніфея» в період квітень - травень 2005р. було звільнене від оподаткування згідно зі ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»є необґрунтованим.

Частина 1 ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»втратила чинність 31 березня 2005р. в зв'язку з вступом в законну силу Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.05р. №2505-ІУ.

Тому доводи про те, що ТОВ «Ніфея»не мало права нараховувати податок на додану вартість в квітні-травні 2005р., оскільки було звільнене від оподаткування за цей період відповідно до ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»є безпідставними.

У квітні-травні 2005р. частина 1 ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» вже не існувала, а тому ТОВ «Ніфея»у цей час не могло бути звільнене від оподаткування податком на додану вартість на підставі цієї норми законодавства.

Таким чином, донарахування податку на додану вартість за квітень 2005р. - на і суму 795 823 грн., за травень 2005р. - на суму 525 301 грн. є безпідставним.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за квітень 2005р. та за травень 2005р. суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Ніфея», відповідає чинному законодавству та є обґрунтованим.

3. В апеляційній скарзі вказано, що судом було неправильно застосовано пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушено п.5 ст.82 та п.2 ст.86 КАС України. Як вказано в апеляційній скарзі, суд не врахував, що в порушення пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач невірно визначив першу подію для формування валових витрат, що призвело до їх завищення, та безпідставно врахував висновок судово-бухгалтерської експертизи по даній справі.

Зазначені доводи відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки №20000/23-01/03481371 від 23.12.2005р., підставою для донарахування відповідачем сум податку на прибуток підприємств (податкове повідомлення-рішення від 11.01.2006р. №00022342/0) є те, що позивач в порушення пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»помилково визначив в п.4.1 декларацій з податку на прибуток витрати на придбання ТМЦ, за 9 місяців 2005р. позивач задекларував витрат на придбання ТМЦ 214835175 грн., а фактично - 216869136 грн., тобто занизив витрати на 2033961 грн.

В підтвердження цього в акті перевірки зроблено посилання на ксерокопію з головної книги рахунку №631, розрахунки визначення оборотів придбаних ПММ в розрізі постачальників.

У зв'язку з цим, за 3 квартал 2004р. позивачу донараховано суму податку на прибуток у розмірі 357270 грн.. за 4 квартал 2004р. - 1360784 гри., за 2005р. зменшено нарахування податку на прибуток на 95626 грн. Крім того, перевіркою визначено, що збитки за 9 місяців 2005р. складають 2009034 грн.

Однак, ці висновки є безпідставними.

Відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України 10.08.2005р. №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (надалі - Порядку), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.5. вказаного Порядку).

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.6. вказаного Порядку).

Підпункт 2.3.2 вказаного Порядку встановлює, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій). та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідач порушив пп.1.5-1.7, 2.3.2, 2.3.3 вказаного Порядку при складенні акту №20000/23-01/03481371 від 23.12.2005р.

А саме, в акті №20000/23-01/03481371 від 23.12.2005р. відсутні жодні посилання на первинні документи, відсутній систематизований аналіз структури валових витрат позивача, не наведено розрахунки, на підставі яких зроблено висновок про неправильне визначення валових витрат. В акті перевірки не вказано, чи призвели до фактичного ненадходження коштів податку до прибуток (недоплати) порушення, які були нібито допущені позивачем при визначенні валових витрат в 2004-2005 роках та в яких сумах (при наявності недоплати).

В ході перевірки не було відібрано письмові пояснення у посадових осіб позивача щодо порушень, описаних в акті №20000/23-01/03481371 від 23.12.2005р.

Доводи відповідача про порушення позивачем пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплачу товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Однак, в акті перевірки не описані фінансово-господарські операції, по яких позивачем було порушено наведену норму Закону, а саме невірно визначено дачу виникнення права на збільшення валових витрат.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі виграти з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом, дані, попередньо задекларовані позивачем в податкових деклараціях з податку на прибуток, повністю підтверджуються первинними документами (з урахуванням уточнюючих розрахунків). Затрати, віднесені позивачем до валових витрат, пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, позивач формував валові витрати за 3 квартал 2004 року - 3 квартал 2005 року у відповідності до вимог діючого законодавства. Підстави для донарахування позивачу сум податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій - відсутні.

Крім того, як вбачається з висновку № 3018 судово-бухгалтерської експертизи від 08.05.2008р., складеного експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, дослідженням поданих документів експертом встановлено, що підтверджена реєстром первинних документів за 3 та 4 квартал 2004р. (валових витрат) ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»та первинними обліковими документами підприємства сума валових витрат ( з урахуванням протоколів виїмок) становить 93776506,05 грн., що на 2263517,05 грн. більше від суми валових витрат, яка задокументована ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»за період 3 та 4 кварталів 2004р. в розмірі 91512989 грн. згідно декларацій з податку на прибуток підприємства. Тобто валові витрати позивача у задекларованих сумах у звітних податкових періодах 3 та 4 кварталів 2004р. підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що донарахування відповідачем позивачу сум податку на прибуток суперечить чинному законодавству та здійснено неправомірно.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідач не довів обґрунтованості та законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так як згідно з п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, постанова Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2007р. у справі № 14/97 є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга відповідача –безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відтак, керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2007р. у справі № 14/97 залишити без змін, а апеляційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Мукачево –без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.