Постанова № 21707885, 01.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 року Справа № 5023/9152/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. № 33 від 12.08.2011 р.)

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в м. Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД", м. Фастів, Київська область (вх. № 118 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2011 року по справі № 5023/9152/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД", м. Фастів, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС", м. Харків

про стягнення 47727,69 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 45277,32 грн., три відсотки річних в сумі 2450,37 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 07/05-1 від 07.05.2008 р., укладеного між сторонами по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 грудня 2011 року (суддя Доленчук Д.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2011 року по справі № 5023/9152/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а також стягнути з відповідача суму сплачених судових витрат. В обґрунтування викладених вимог посилається на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені умови договору щодо порядку розрахунків за поставлений товар, а саме пункти 7.1, 7.2 договору, а також на те, що викладені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідач в судове засідання не зявився, направлена на його юридичну адресу: 61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, буд. 14, кв. 35, ухвала про порушення провадження у справі від 16.01.2012 р., повернулась з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14, а також ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином”.

Колегія суддів звертає увагу, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі коли фактичне місце проживання учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання учасника судового процесу.

Якщо учасник судового процесу своєчасно не довів до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну обставин щодо фактичного місця знаходження, а також не вжив заходів щодо забезпечення заходів по отриманню поштової кореспонденції уповноваженою особою, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Навс" станом на 01.12.2011 року зазначено - 61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, буд. 14, кв. 35 (а.с. 63).

Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом апеляційної інстанції були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

До того ж, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 07/05-1 від 07.05.2008р., відповідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується в порядку і строки встановлені цим договором, передати у власність покупця (відповідач у справі) товар, в кількості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах визначених в договорі.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що на виконання умов договору за відповідними видатковими накладними, копії яких були надані до господарського суду (а.с. 50-60), відповідачу було поставлено товар на загальну суму 43502,34 грн. Однак відповідач товар отримав, але розрахувався частково, внаслідок чого на момент звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість відповідача склала 38973,40 грн.

Позивачем також надано до матеріалів справи претензію № 4 від 19.08.2011 р. про сплату заборгованості відповідачем та докази її направлення на адресу ТОВ "НАВС" (а.с. 19, 20).

Однак, відповідач вимоги претензії не виконав, суму боргу за отриманий товар не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 45277,32 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2450,37 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що строк виконання зобовязання відповідачем, який встановлений договором вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме реалізацію відповідачем кожної одиниці товару третім особам (п. 8.1 договору) ще не настав, в звязку з чим визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками, оскільки суд першої інстанції в порушення ст. 43 ГПК України не дослідив умови укладеного між сторонами договору поставки щодо порядку розрахунків та строку реалізації поставленого товару, не зясував обставини справи та не надав ніякої оцінки наявним документам на підтвердження виконання позивачем умов даного договору, а також не надав належної уваги відсутності в матеріалах справи позиції відповідача та доказів на виконання відповідачем своїх зобовязань за договором.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статей 32, 34, 36 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 1.3 договору загальна ціна договору визначається ціною товару, переданого у власність покупця протягом дії договору згідно з товаросупровідними документами та виставленими до оплати рахунків-фактур або специфікацій, які є невідємними частинами даного договору.

При цьому, згідно пункту 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками, тощо.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась позивачем за видатковими накладними, які є товаросупровідними документами та первинними документами бухгалтерського обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар в період з 25.02.2009р. по 08.09.2010 р. на суму 43502,34 грн.

за видатковою накладною № 002660 від 22.05.2009 р. на суму 5207,26 грн.;

за видатковою накладною № 002725 від 26.05.2009 р. на суму 5025,37 грн.;

за видатковою накладною № 002726 від 26.05.2009 р. на суму 11399,54 грн.;

за видатковою накладною № 004678 від 20.08.2009 р. на суму 2851,56 грн.;

за видатковою накладною № 006017 від 23.10.2009 р. на суму 4962,95 грн.;

за видатковою накладною № 006018 від 23.10.2009 р. на суму 6780,52 грн.;

за видатковою накладною № 002741 від 08.09.2010 р. на суму 607,63 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач товаротримав, що підтверджується підписом його уповноваженої особи в зазначених видаткових накладних, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, які скріплені печаткою ТОВ "НАВС" (а.с. 50-60).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 8.1. договору відповідач оплачує поставлений товар після реалізації кожної одиниці третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що строк реалізації поставленого постачальником товару складає 60 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Отже, положення пункту 7.1 договору свідчать про те, що кінцевий строк оплати відповідача припадає на 60 календарний день, який відраховується від дня поставки товару, в звязку з чим строк виконання зобовязання відповідача по оплаті отриманого товару наступив по закінченню 60 календарних днів з моменту його поставки.

Крім того, пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку якщо покупець в строк, вказаний в пункті 7.1 цього договору, не реалізував товар постачальника, він зобовязаний: п. 7.2.1 - повернути не реалізований товар постачальнику, на умовах передбачених п. 4.2 договору; п. 7.2.2 - при згоді постачальника продовжити строк реалізації товару.

Проте, матеріали справи не містять доказів продовження строку реалізації товару за межі строків, визначених в п. 7.1 договору, до того ж відповідач не надав жодних доказів наявності у нього залишків товару на суму 38973,40 грн., наявність якого безпосередньо повязана з можливістю повернення цього товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки, строк виконання зобовязання відповідачем з оплати товару пов'язаний з моментом реалізації товару, а кінцевий строк оплати відповідно до умов договору припадає на 60 календарний день, який відраховується від дня поставки товару, а також враховуючи, що факт поставки товару за вказаними видатковими накладними повністю підтверджується матеріалами справи, відповідачем будь-якими доказами не спростований, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 38973,40 грн. основного боргу є обґрунтованими, законними та повністю підтвердженими матеріалами справи..

Відповідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6303,92 грн., 3% річних в сумі 2450,37 грн. є правомірними, такими, що підтверджуються наданим позивачем розрахунком, а тому також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам, не зясував причини невиконання умов договору, наявність вини в діях відповідача та ухилення його від виконання договірних зобовязань.

З врахуванням викладеного, відмова суду в стягненні з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та нарахованих 3% річних є необґрунтованою та суперечить нормам чинного законодавства, оскільки позивач на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надав правове обґрунтування з посиланням на належні докази, які знаходяться в матеріалах справи, що свідчать про правомірність позовних вимог.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується вищевказаним.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2011 року по справі № 5023/9152/11 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД", м. Фастів, Київська область задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2011 року по справі № 5023/9152/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС" (61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, 14, кв. 35, код ЄДРПОУ 35245740, р/р 26006839853121 в ХОФАК «Укрсоцбанк», МФО 351016, ІПН 352457420357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД", ( 08500, м. Фастів, Київська область, вул. Транспортна, 2, код, ЄДРПОУ 34446878, р/р 2600441466 в ПуАТ «СЕББанк»м. Києва, МФО 300175, ІПН 344468710257) 38973,40 грн. основного боргу, 6303,92 грн. інфляційних, 3% річних в розмірі 2450,37 грн., 472,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 705,75 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 27 лютого 2012 року.