Постанова № 21707772, 13.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2012                                                                                           № 52/232-5/60

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Рудченка С.Г.

при секретарі Помаз І.А. у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: Булій Т.В.

від відповідача: Мироненко А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

на рішення господарського суду міста Києва

від 01.11.2011 року (дата підписання – 09.11.2011 року)

у справі № 52/232-5/60 (суддя – Паламар П.І.)

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення боргу, ціна позову 49 186,83 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У квітні 2010 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» звернулося до господарського суду з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення 49 186,83 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року у справі № 52/232 (суддя – Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року у даній справі, позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» 49 186,83 грн. основного боргу, 491,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду від 24.05.2011 року у справі № 52/232 вказані рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Вищим господарським судом України зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про прийняття і схвалення відповідачем проекту договору № ЦХП-40208 від 29.12.2007 року та фактичного його виконання сторонами. Однак, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки актам приймання нафтопродуктів, комерційним актам та пред’явленим позивачу претензіям щодо нестачі товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2011 року справу прийнято до провадження та присвоєно їй № 52/232-5/60.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2011 року провадження у справі № 52/232-5/60 припинено на підставі п. 1-1ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року вказана ухвала місцевого господарського суду скасована.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року справу прийнято до провадження .

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2011 року (дата підписання – 09.11.2011 року) у справі № 52/232-5/60 (суддя – Паламар П.І.) у позов відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що належним чином виконав взяті на себе зобов’язання з поставки товару, однак, відповідач за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, що залишено поза увагою господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.01.2012 року.

У судовому засіданні 25.01.2012 року представником відповідача були подані заперечення на апеляційну скаргу, у яких останній, не погоджуючись з доводами апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні 25.01.2012 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 13.02.2012 року.

У судове засідання 13.02.2012 року з’явилися представники сторін.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було направлено відповідачу проект договору № ЦХП-40208 від 29.12.2007 року, предметом якого є зобов'язання постачальника поставити, а покупця – прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Також позивач направляв відповідачу листи з проханням підписати цей договір.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно специфікацій № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 від 29.12.2007 року, підписаних представниками сторін та скріплених їх печатками, сторони дійшли згоди про поставку відповідачем позивачу нафтопродуктів на загальну суму 16052513,83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про прийняття та схвалення відповідачем проекту договору № ЦХП-40208 від 29.12.2007 року і фактичного його виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.3 договору № ЦХП-40208 від 29.12.2007 року дата поставки товару визначається згідно умов поставки товару, що зазначені в специфікаціях до даного договору, і відповідає вимогам міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" редакція 2000 року.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі.

Згідно з п. 4. 1 договору кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, вказується сторонами в специфікаціях до цього договору.

У п. 4.2 договору визначено, що прийом товару за кількістю, який поставлено:

- в залізничній цистерні, здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122, зареєстрованої Міністерством Юстиції України за № 685/3978 від 07.10.1999р. із складанням "Акту приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою №5-НП;

- в залізничному вагоні або автотранспортом, здійснюється покупцем відповідно до Інструкції Держарбітражу від 15.06.65р. № П-6 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" із складанням акта приймання за кількістю.

У випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань (в разі застосування нерівноцінних методів вимірювання), покупець надає постачальнику претензію до якої повинні додаватись документи зазначені в Інструкціях згідно п. 4.2 договору та направляє телеграму вантажовідправнику з викликом для комісійного приймання товару (п. 4.3 договору).

Пунктом 6.4 договору узгоджено, що розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 р. "Про затвердження "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП “Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи".

Як слідує зі змісту позовної заяви, звертаючись до господарського суду з вимогою про стягнення заборгованості, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» зазначило, що на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу у залізничних цистернах №№ 74005778, 72354053, 74219049, 74009978, 73351900, 74732846, 74126103, 74737115, 74926635, 74955725, 74044439, 74925132, 74704800, 73949653, 73714362, 75079970, 74749748, 74251208, 72848666, 79710323, 79518437, 79504650, 79734570, 79740767, 79561320, 79505368, 74251158, 74169251, 73715401, 74948688, 79709333, 74246711, 74204728, 74198425, 74211517, 72846413 нафтопродукти загальною сумою 16052513,83 грн., що підтверджується актами прийому - передачі № ПЗЗ08-1 від 19.01.2008 року, № ПЗЗ08-238 від 10.12.2008р., № ПЗЗ08-194 від 06.10.2008 року та квитанціями про приймання вантажу № 32554758, № 3255217, однак, у порушення взятих на себе зобов’язань, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість у сумі 49 186,83 грн.

Заперечуючи проти позову, ДТГО «Південно-Західна залізниця» посилається на те, що при прийманні товару за кількістю на станції призначення було виявлено нестачу нафтопродуктів, що підтверджується складеними комерційними актами й актами приймання нафтопродуктів за кількістю, та про що було повідомлено позивача шляхом направлення відповідних претензій. При цьому, вартість тієї кількості продукції, якої не вистачає, складає 49 186,83 грн., що свідчить про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як уже зазначалося, у п. 6.4 договору сторонами узгоджено, що розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 р. "Про затвердження "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП “Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи".

Так, положеннями вищевказаного "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП “Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. № 329-ЦЗ, передбачено оплату за фактично отриману продукцію, кількість та якість якої відповідає специфікації.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 (із змінами і доповненнями), обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до ст. 29 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 862/5083 (із змінами і доповненнями),у разі недостачі, псування, пошкодження вантажу, якщо ці обставини зазначені в комерційному акті, складеному до видачі вантажу (в тому числі й під час перевезення), станція призначення може видати його одержувачу тільки після визначення розміру фактичної недостачі, псування або пошкодження згідно з пред'явленими одержувачем документами (рахунки-фактури тощо).

При непред'явленні вказаних документів вантаж видається одержувачу після складання комерційного акта з докладним описом стану вантажу або після складання у відповідних випадках акта експертизи.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів приймання нафтопродуктів за кількістю від 20.01.2008 року, 23.01.2008 року, 20.02.2008 року, 23.02.2008 року, 13.06.2008 року, 16.07.2008 року, 10.10.2008 року, 13.10.2008 року, 17.12.2008 року та комерційних актів № 002504/45 від 10.10.2008 р., № 848670/9 від 18.12.2008 р., складених відповідно до вимог чинного законодавства України при комісійному прийнятті відповідачем товару за кількістю після належного повідомлення позивача про виявлену нестачу і неявки його представника для участі у спільному прийманні вантажу, при одержанні товару на станції призначення було виявлено нестачу нафтопродуктів, а саме: у залізничній цистерні № 73419236 замість належних 59 476 кг містилося 59 288 кг, різниця з урахуванням норм природних втрат та похибки при зважуванні становить 188 кг; у залізничній цистерні № 74044439 замість належних 58 712 кг містилося 58 339 кг, різниця – 373 кг; у залізничній цистерні № 79709333 замість належних 108 050 кг містилося 103 961 кг, різниця – 4 089 кг, у залізничній цистерні № 74251158 замість належних 58 500 кг містилося 55 188 кг, різниця –3 312 кг, у залізничній цистерні № 79740767 замість належних 117 176 кг містилося 116 732 кг, різниця – 4 444 кг.

Таким чином, виходячи з погоджених сторонами у специфікаціях до договору цін за одиницю виміру нафтопродуктів, вартість продукції, нестача якої зафіксована вказаними актами приймання нафтопродуктів за кількістю і комерційними актами, становить 49 186,83 грн.

Докази передання позивачем відповідачу вищезазначеної кількості продукції, якої не вистачало, в матеріалах справи відсутні та позивачем, в порушення приписів ст. 33 ГПК України, не надані.

Враховуючи викладені обставини справи, а також те, що відповідачем сплачена позивачу повна вартість фактично отриманих нафтопродуктів у сумі 16 003 327 грн., колегія погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що у позові слід відмовити.

Оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності, колегія суддів не приймає до уваги помилкове зазначення номерів та дат договорів поставки у претензіях, адресованих позивачу, оскільки з вказаних у них номерів вантажних накладних та залізничних цистерн, які також зазначені у доданих до цих претензій актах приймання нафтопродуктів за кількістю та комерційних актах, а також перелічені позивачем у позовній заяві, слідує що поставка нафтопродуктів була здійснена на виконання умов договору № ЦХП-40208 від 29.12.2007 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» та скасування рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2011 року у справі № 52/232-5/60.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги повкладається на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2011 року у справі № 52/232-5/60 залишити без змін.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Рудченко С.Г.