Постанова № 21707768, 02.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.02.2012 р. справа №26/205пд/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого:Кододової О.В.

суддівАзарової З.П.

Гези Т.Д.

при секретарі Коломієць С.О.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю)

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Антрацитівське автотранспортне підприємство 10918”, м.Антрацит Луганської областіНа рішення господарського судуЛуганської області від 19 грудня 2011року (повний текст складений та підписаний 23.12.2011р.)

у справі№ 26/205пд/2011 (суддя Єжова С.С.)

за позовомАнтрацитівської міської ради, м.Антрацит Луганської областідоПублічного акціонерного товариства Антрацитівське автотранспортне підприємство 10918”, м.Антрацит Луганської областіпро внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004року

ВСТАНОВИВ:

Антрацитівська міська рада, м.Антрацит Луганської області, звернулась з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Антрацитівське автотранспортне підприємство 10918”, м.Антрацит Луганської області про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004року (реєстр. №103000/№040439800210), який укладений між Антрацитівською міською радою, м.Антрацит Луганської області та ПАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство 10918” щодо оренди земельної ділянки загальною площею 5,9494 га за адресою м. Антрацит, вул.. Петровського 75а, а саме викласти : пункти 2.4; 3.1; 4.1; 4.3; 4.6; 4.7; 6.1; 6.2; 6.3; 7.1; 7.2; 7.3; 7.4; 7.5; 8.1; 11.1; розділ 9 (п.9.1; п.9.2); розділ 10 (п.10.1; п.10.2); розділ 13 (п.13.1; п.13.2; п.13.3; п.13.4; п.13.5; п.13.6; п.13.7); розділ 14 (п.14.1; п.14.2) в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, на те, що у 2008 році відбулися зміни в Законі України «Про плату за землю»та набув чинності Податковий кодекс України, у зв»язку з чим змінився розмір орендної плати за земельну ділянку. 08.09.2010року радою було прийняте рішення №54/29 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004року (реєстр.№103000/№040439800210), ВАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство 10918». Відповідно до рішення ради від 25.02.2011року №5/81 змінився розмір орендної плати за земельні ділянки у 2011році. Позивачем на адресу відповідача була направлена угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яку відповідач отримав 01.08.2011року.

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі за підставами наведеними у відзиві (а.с.58-61).

Рішенням господарського суду Луганської області від 19 грудня 2011року (повний текст складений та підписаний 23.12.2011р.) позовні вимоги були задоволені частково: пункти 2.4; 3.1; 4.1; 4.3; 4.6; 4.7; 7.1; 7.2; 7.3; 7.4; 7.5; 8.1; 11.1; розділ 9 (п.9.1; п.9.2); розділ 10 (п.10.1;); розділ 13 (п.13.1; п.13.3; п.13.5;); розділ 14 (п.14.2) –викладені в редакції позивача. У викладенні пунктів 6.1; 6.2; 6.3; п.13.4; п.13.6; п.13.7 в редакції позивача відмовлено. П.10.2; п.13.2; п.14.1 викладено в редакції суду.

Рішення суду мотивоване приписами Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», , Закону України «Про оцінку земель», Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, якими був змінений розмір орендної плати за земельні ділянки у 2011 році.

Господарський суд Луганської області в ухвалі від 05 січня 2012року виправив описку, яку допущено у п.29 резолютивної частини рішення зазначивши вірно адресу та код особи, на користь якої відбувається стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

27.02.2012року на адресу Донецького апеляційного господарського суду (вхід. №02-19/2024) надійшла ухвала господарського суду Луганської області від 20.02.2012року, якою суд першої інстанції виправив описки, які допущено в мотивувальній та резолютивній частинах рішення від 19.12.2011року та виключено на стор.5 мотивувальної частини рішення абз.6 наступного змісту: «30. Виключити пункт 14.3 договору», виключено на стор.12 мотивувальної частини рішення абзац 2 наступного змісту: «27. Виключити п.14.3 з договору», виключити на стор. 16 резолютивної частини рішення абз. 5 наступного змісту: 27. Виключити пункт 14.3 з договору». Та ухвалено вважати п.28 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2011року по справі №26/205пд/2011 пунктом 27 та вважати п.29 –пунктом 28.

Публічне акціонерне товариство «Антрацитівське автотранспортне підприємство 10918”, м. Антрацит Луганської області не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення. Скаржник зазначає, що нормативна грошова оцінка на момент винесення рішення не оприлюднена, тобто на його думку не є чинною і відштовхуватися від її розмірі при розрахунку розмірі орендної плати не є правильним та вірним. Скаржник вважає, що якщо провести нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки, як він пропонував в суді першої інстанції, то стане зрозуміло: як правомірно, чи неправомірно з нього намагаються стягувати завищений розмір орендної плати. З приводу інших пунктів договору, то скаржник зазначає, що вони повинні вноситися у відповідності до чинного законодавства, а не на розсуд позивача. З огляду на вищенаведене скаржник просить рішення скасувати та прийняти нове рішення з огляду на факти зазначені в апеляційній скарзі.

Антрацитівська міська рада, м. Антрацит Луганської області у відзиві на апеляційну скаргу ( вхід. №0219/1500 від 14.02.2012року) зазначає, що скаржник звертався до адміністративного суду із позовом про визнання противоправною бездіяльність, визнання дій протиправними та визнання не чинними рішень суб»єкту владних повноважень та намагався скасувати рішення ради щодо нормативної грошової оцінки земель м. Антрацит, однак йому було відмовлено про що свідчать рішення судів наявні в матеріалах справи. Антрацитівська міська рада вважає, що суд при винесенні рішення повно та всебічно з»ясував всі обставини, що мають значення для вирішення даної справи та обґрунтовано виніс відповідне рішення та просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Скаржник надав клопотання (вхід.№02-19/2116) про відкладення розгляду справи, яке судовою колегією відхилено за необґрунтованістю.

Антрацитівська міська рада Луганської області у доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу (вхід.№02-19/2117) просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

По справі була оголошена перерва з 21.02.2012року по 28.02.2012року на 11год.10хвил.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:

Рішенням Антрацитівської міської ради №23/30-1 від 26.10.2004року Відкритому акціонерному товариству „Антрацитівське автотранспортне підприємство №10918” було надано в оренду терміном на 50 років земельну ділянку площею 5,9494 га, яка розташована за адресою: м.Антрацит, вул.Петровського, 75а для обслуговування автобусного парку підприємства (а.с.50).

29 грудня 2004року між Антрацитівською міською радою та Відкритим акціонерним товариством „Антрацитівське автотранспортне підприємство №10918” укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація від 29.12.2004 №040439800210 (а.с.46-49), за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,9494га.

Як вбачається з п.2.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 985506 грн. 21 коп.

Відповідно п.4.1 договору плата за землю перераховується землекористувачем щомісячно не пізніше 30 числа місяця, що слідує за звітним, в грошовій формі у вигляді орендної плати, у розмірі земельного податку 1892 грн. 80 коп. на р/р виконкому Антрацитівської міськради 35429017000736, код 04051885, УДК в Луганській області, МФО 804013, код платежу 13050200.

Рішенням Антрацитівської міської ради №54/29 від 08.09.2010 були внесені зміни у вказаний договір в частині найменування орендаря, а саме Публічне акціонерне товариство „Антрацитівське автотранспортне підприємство №10918” (а.с.16).

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 03.06.2008 № 309-VI” були внесені зміни до Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі”, згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, та не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно п.1 ч.5 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Відповідно до ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється в розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 18 Закону України „Про оцінку земель” передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Рішенням Антрацитівської міської ради від 25.02.2011 №5/81 „Про внесення змін до рішення Антрацитівської міської ради від 28.12.2009 №47/131 „Про затвердження положення про визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками на території Антрацитівської міської ради”, Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, Законами України „Про оренду землі”, „Про оцінку земель”, „Про місцеве самоврядування в Україні”, був змінений розмір орендної плати за земельні ділянки у 2011 році (а.с.28-29).

Позивач з метою приведення договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004року у відповідність з вимогами діючого законодавства надіслав відповідачу проект угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (а.с.17-23) про що свідчить поштове повідомлення від 01.08.2011року (а.с.24).

Відповідач факту отримання пропозиції не заперечує, доказів надання відповіді на вказану пропозицію не надав суду першої інстанції та апеляційній інстанції.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про оренду землі” відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Статтею 16 Закону України „Про оренду землі” та ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 30 Закону України “Про оренду землі” передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Аналогічна норма закріплена і в ч.4 ст.188 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже діючим законодавством України передбачено, що сторона за договором може звернутися до суду з вимогою щодо внесення змін до діючого договору за умови, якщо сторони не дійшли згоди про внесення відповідних змін.

Стаття 651 Цивільного кодексу України визначає, що підставами для зміни або розірвання договору є згода сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст.652 Цивільного кодексу України).

Законом України від 03.06.2008 №309-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів в Україні” законодавець встановив, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, та не може перевищувати 12% їх нормативної грошової оцінки (ст.21 Закону України „Про оренду землі”).

Статтями 13, 14, 19 Закону України „Про плату за землю” було визначено в якості підстав для нарахування земельного податку дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, договір оренди такої земельної ділянки.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір орендної плати, яку відповідач має сплачувати за договором оренди земельної ділянки, безпосередньо залежить від грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який аналогічно Закону України „Про оренду землі” регулює дані питання, а саме ст.ст.274, 288 Податкового кодексу України.

Можливість внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004року передбачена діючим земельним законодавством.

При розгляді справи колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду враховує, що відповідно до ч.2 ст.630 ЦК України, якщо у договорі не містяться посилання на типові умови можуть застосовуватися як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 Цього Кодексу. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004року №220 затверджено Типовий договір оренди землі.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про внесення до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004року №040439800210 наступних змін:

1.Пункт 2.4 договору викласти в редакції позивача: „п.2.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7084186 грн. 18 коп.”, оскільки експертна грошова оцінка земель м. Антрацита Луганської області здійснена повноважним органом (а.с.138) у відповідності з положеннями Закону України „Про оцінку земель ”.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду за наступних підстав:

Органи місцевого самоврядування здійснюють належні їм повноваження шляхом прийняття рішень (ст. 144 Конституції). Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради - сесії.

Відповідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року N 309-VI внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Умовами пункту 4.3 договору (а.с.11) було передбачено перегляд розміру орендної плати у інших передбачених законом випадках..

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

2.Пункт 3.1 договору викласти в редакції позивача: „п.3.1.Договір укладено на 50 (п”ятдесят) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця за 60 днів до спливу строку договору оренди землі, але не пізніше строку встановленого законодавством, про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди. До листа-повідомлення про поновлення оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється ”. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції за тих підстав, що вказана редакція не суперечить приписам діючого земельного законодавства.

3.Пункт 4.1 викласти в наступній редакції,: „п.4.1.Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі –17710 грн. 47 коп./міс. (що складає 3% від нормативної грошової оцінки, згідно з додатком до цієї угоди) на р/р 33211812700010 Антрацитівське УДК ГУДКУ у Луганській області, код 25992095, МФО 804013, код платежу 13050200”.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про виключення із його змісту слова „Починаючи з 04.03.2011 року” за тих підстав, що відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Аналогічні положення містяться в ч.5 ст.188 Господарського кодексу України. З цього вбачається, що зазначені зміни для сторін набирають сили з моменту набрання чинності рішенням суду та підлягають державній реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства.

4.Пункт 4.3 договору викласти в наступній редакції: „п.4.3.Розмір орендної плати переглядається не менше ніж один раз на три роки і може переглядатися щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, грошової оцінки землі (у тому числі її індексації) та розміру орендної плати на підставі відповідних рішень Антрацитівської міської ради щодо розмірів орендної плати за користування земельними ділянками на території м.Антрацита; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом”.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду за тих підстав, що умови договору викладені у зазначеному пункті не суперечать земельному законодавству, відповідачем зворотнього не доведено.

5.Розділ 4 доповнити пунктами 4.6 та 4.7 в редакції позивача: „п.4.6.Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою та на підставі відповідних рішень Антрацитівської міської ради щодо розмірів орендної плати за користування земельними ділянками на території м.Антрацита”. «4.7. Орендна плата вноситься орендарем у такі строки: щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.»

Пункти 4.6 та 4.7 , якими позивач просить доповнити договір оренди також не суперечать умовам закону, не порушують права сторін за договором, тож суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог у цій частині.

6.Суд першої інстанції 6.Пункт 6.1 розділу 6 договору виключив і в доповненні розділу 6 договору пунктами 6.2 та 6.3 відмовив, оскільки укладається не новий договір, а вносяться зміни відтак і земельна ділянка не буде передаватися за додатковою угодою, колегія суддів погоджується із таким висновком суду .

7. Пункт 7.1 викласти в редакції позивача: „п.7.1.Після припинення дії договору орендар по акту приймання-передачі повертає орендодавцеві на протязі семи днів після закінчення строку цього договору земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Відмова від подальшого користування земельною ділянкою здійснюється листом-повідомленням. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов’язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв’язується у судовому порядку”.

Задоволення позовних вимог у цій частині є також правомірними за тих підстав, що ст. 15 Закону України «Про оренду землі»умови повернення земельної ділянки орендодавцю є істотними умовами договору, крім того зазначений пункт у частині порядку повернення земельної ділянки орендодавцю не змінює прав та обов’язків сторін та відповідає редакції договору від 29.12.2004року. Таким чином позивачем при зміні даного пункту договору дотримано умови законодавства. Визначений порядок відшкодування збитків у зазначеному пункті також відповідає законодавству, а саме ст.29 Закону України «Про оренду землі».

8. Викласти п.7.2 в редакції позивача: „п.7.2.Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню”.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог у цій частині за тих підстав, що зазначений пункт відповідає нормам ст.28 Закону України «Про оренду землі»та п.2.2 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004року №220 із змінами та доповненнями.

9.Викласти п.7.3 договору в редакції позивача: „п.7.3.Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню”.

Задоволення господарським судом вимог у цій частині також є правомірними, оскільки ч.7 ст. 28 Закону України «Про оренду землі»здійснення орендарем за письмовою згодою орендодавця поліпшення орендованої земельної ділянки за власний рахунок орендодавець зобов'язаний компенсувати витрати на її поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди. Даний пункт регулює порядок компенсування витрат на поліпшення земельної ділянки. Крім того колегія суддів зазначає, що п.7.3. угоди про внесення змін до договору оренди не змінює цей пункт викладений у самому договорі, який є підписаний та узгоджений з боку відповідача (скаржника).

10.Викласти п.7.4 договору в редакції позивача: „п.7.4. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов’язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, які орендар зазнав у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору».

Донецький апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки п.7.4 у новій редакції визначає відповідальність сторін за невиконання умов договору оренди та не суперечить вимогам земельного законодавства та відповідає умовам п.24 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004року №220 із змінами та доповненнями.

11.Розділ 7 доповнити пунктом 7.5 наступного змісту: „п.7.5.Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних”.

Задоволення вимог у цій частині також є правомірним, оскільки даний пункт не порушує прав відповідача як орендаря та не порушує норм чинного земельного законодавства та відповідає п.25 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004року №220 із змінами та доповненнями.

12. Пункт 8.1 договору викласти в редакції позивача: „п.8.1.На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб”.

Даним пунктом у новій редакції орендодавець гарантує орендарю, що орендована земельна ділянка не обтяжена правами третіх осіб, таким чином зазначений пункт змінений на користь скаржника з метою захищення його прав як орендаря за договором оренди земельної ділянки. Відтак задовольнивши позовні вимоги суд першої інстанції діяв у межах законодавства.

13.Пункт 9.1 договору викласти в редакції позивача: „п.9.1.Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець має право: переглядати щорічно розмір орендної плати у зв’язку із зміною розмірів земельного податку, грошової оцінки землі (у тому числі її індексації) та розміру орендної плати на підставі відповідних рішень Антрацитівської міської ради щодо розмірів орендної плати за користування земельними ділянками на території м.Антрацита”.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову у цій частині за тих підстав, що даним пунктом визначені зобов’язання орендаря щодо використання земельної ділянки, які відповідають ст.24 Закону України «Про оренду землі». Частиною 2 зазначеного пункту договору у новій редакції визначено порядок перегляду розміру орендної плати у відповідності до Закону України «Про оренду землі»та Податкового Кодексу України.

14.Пункт 9.2 договору виключити.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, та апеляційна інстанція погоджується щодо задоволення позовних вимог у цій частині та виключення п.9.2 договору, за тих підстав, що частини 1,2,3 зазначеного пункту викладені в угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004року в пунктах 9.1,13.4 та 8.1. Частина 4 пункту 9.2 договору визначає право орендодавця на відшкодування упущеної вигоди уразі відмові орендаря від укладеного договору. При виключенні цієї частині із умов договору права скаржника як орендаря за договором оренди земельної ділянки не порушуються жодним чином, доказів зворотнього скаржником не доведено.

15. Пункт 9.3 вважати пунктом 9.2 зі змістом в редакції позивача: „п.9.2. Орендодавець зобов’язаний: передати у користування орендарю земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди та придатну для користування за цільовим призначенням; у разі зміни грошової оцінки земельної ділянки в 2-х місячний термін повідомити письмово орендаря про зміну грошової оцінки; повідомити орендаря про права третьої особи на земельну ділянку; не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; здійснювати контроль за користування і охороною земель, додержанням орендарем діючого земельного законодавства; передати орендарю земельну ділянку по акту приймання-передачі у місячний термін з моменту реєстрації договору оренди”.

Дані вимоги задоволені господарським судом також правомірно за тих підстав, що пункт 9.2 угоди про внесення змін дублює пункт 9.3 договору оренди земельної ділянки за виключенням частини другої , відтак ці умови є узгодженими скаржником як орендарем при укладенні договору від 29.12.2004року. Що стосується ч.2 п.9.2. умови викладені у зазначеній частині регулюють порядок сплати та розмір орендної плати, оскільки останній залежить від грошової оцінки земельної ділянки, відтак є суттєвою умовою договору оренди в розумінні ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

16. Викласти п.10.1 в редакції позивача: „п.10.1.Орендар земельної ділянки має право: самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору; приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди; переважного придбання у власність орендованої земельної ділянки у відповідності до закону та переважного права на поновлення договору оренди; передавати у володіння і користування орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі (суборенда) без зміни її цільового призначення за письмовою згодою орендодавця на умовах передбачених законом; вимагати від орендодавця зменшення орендної плати, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршиться не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря та у випадках, коли в процесі використання ділянки виявилися не обумовлені орендодавцем у договорі недоліки, які суттєво перешкоджають передбаченому використанню; на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов’язань, передбачених цим договором. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених витрат”.

Заявлені вимоги у цій частині також правомірно задоволені судом першої інстанції за тих підстав, що п.10.1 угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004року дублює п.10.1 самого договору оренди, відтак умови викладені у зазначено пункті узгоджені зі скаржником при підписанні договору оренди.

17. Пункт 10.2 договору викласти в редакції суду: „п.10.2.Орендар земельної ділянки зобов’язаний: повідомити орендодавця про згоду щодо зміни розміру орендної плати у 20-ти денний термін з моменту отримання письмового повідомлення; забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання; не допускати погіршення екологічної обстановки в результаті своєї господарської діяльності, не причиняти землі шкоди, яка тягне за собою зниження родючості землі; не допускати будь-яке будівництво та благоустрій прилягаючої території без дозволу органів архітектури і містобудування; своєчасно вносити орендну плату за землю; не вносити право оренди до статутного фонду, не відчужувати права на оренду земельної ділянки іншим особам та не передавати в заставу; самостійно (без укладання окремої угоди) індексувати орендну плату відповідно до офіційно встановленого коефіцієнту індексації, не порушувати права власників та землекористувачів інших земельних ділянок; додержуватися правил добросусідства; звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для подальшого використання за призначенням, на протязі семи днів після закінчення строку цього договору; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі додати проект додаткової угоди”.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із судом першої інстанції щодо викладення пункту 10.2 в редакції суду, а саме за виключенням частини речення ч.7 п.10.2 «… а також у випадку зміни грошової оцінки земельної ділянки після письмового повідомлення ОРЕНДОДАВЦЯ у місячний термін отримати нову довідку грошової оцінки земельної ділянки та в подальшому здійснювати внесення орендної плати з урахуванням індексації.», оскільки частиною першою п.10.2 визначений порядок зміни розміру орендної плати шляхом згоди або незгоди з боку орендаря, а виключеною частиною речення передбачене самостійне індексування орендної плати орендарем.

18. Пункт 11.1 договору викласти в редакції позивача: „п.11.1.Ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта оренди чи його частини несе орендар”.

19. Викласти п.13.1 розділу 13 „Зміна умов договору і припинення його дії” договору в редакції позивача: „п.13.1. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку”.

Зазначені вимоги також задоволені правомірно за тих підстав, що зазначені умови викладені у п.11.1,13.1 є загальними умовами договору та не суперечать вимогам чинного земельного законодавства.

20. Викласти п.13.2 договору в редакції суду, оскільки стороною за договором є юридична особа, а не громадянин: „п.13.2.Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; добровільної відмови від оренди земельної ділянки. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом”.

При розгляді даної вимоги суд першої інстанції правомірно виключив ч.6 п.13.2 « –смерті громадянина ОРЕНДАРЯ, засудження його до позбавлення волі.»за тих підстав, що договір оренди укладений між юридичними особами.

21. Викласти п.13.3 договору в редакції позивача: „п.13.3. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом”.

Зазначені вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції та колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із господарським судом за тих підстав, що зазначений пункт містить загальні умови договору оренди, крім того дані умови відповідають ст.ст.30,32 Закону України «Про оренду землі».

22.Пункт 13.4 договору виключити.

Господарським судом Луганської області правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки вони суперечать приписам ст.30 Закону України „Про оренду землі”.

23. Викласти п.13.5 в редакції позивача: „п.13.5.На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків”.

Позовні вимоги у цій частині задоволенні судом першої інстанції правомірно, оскільки п.13.5. містить загальні умови договору, не суперечить законодавству та не порушує права скаржника як орендаря земельної ділянки.

24. В доповненні розділу 13 пунктами 13.6 та 13.7 судом першої інстанції відмовлено за необґрунтованістю правомірно з огляду на наступне:абз.1 п.13.6. містить суперечливі умови, які ґрунтуються на припущеннях та одночасно визначають оплату за рік з ініціативи орендаря (що суперечить п.4 доповнення до договору), зачіпають інтереси третіх осіб, дострокового розірвання договору (що врегульовано п.13.4 в редакції договору).

Абз. 2 п.13.6. вже врегульований порядок відшкодування шкоди у п.7.4. та п.7.5. додаткової угоди до договору.

П.13.7 перше речення неправомірно обмежує право сторін на внесення змін або розірвання договору.

Абз.2 п.13.7. стосується фізичних осіб і тому правомірно виключений судом.

25. Пункт 14.1 договору викласти в редакції суду, виключивши з редакції позивача слова „згідно пункту 14 цього договору”: „п.14.1.За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору, в тому числі: орендар за несвоєчасну сплату орендної плати несе відповідальність згідно договору; у разі невиконання орендарем обов’язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки, в тому числі затрати на приведення земельної ділянки до стану, придатного для подальшого використання, а також неотримані доходи (упущену вигоду). Розміри збитків та затрат визначаються орендодавцем. У разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування збитків спір вирішується в судовому порядку”.

Господарський суд дійшов вірного висновку щодо виключення частини рішення «згідно пункту 14 цього договору»із зазначеного пункту, оскільки у договорі оренди від 29.12.2004року зазначений пункт відсутній, під номером 14 значиться розділ «Відповідальність сторін», який не несе під собою ніякого смислового навантаження. В іншій частині, в редакції позивача зазначений пункт не суперечить законодавству, та у відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відповідальність сторін є суттєвою умовою договору.

26. Викласти п.14.2 договору в редакції позивача: „п.14.2. Сторона, яка порушила зобов’язання звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини”.

Судова колегія погоджується з господарським судом Луганської області щодо задоволення позовних вимог у цій частині за тих підстав, що даний пункт містить загальні норми та не порушує прав сторін за договором, протилежного скаржником не доведено.

Враховуючи вищевикладені приписи земельного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Луганської області по справі №26/205пд/2011 від 19.12.2011року (повний текст рішення складений та підписаний 23.12.2011року) є обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відхиляється твердження скаржника про те, що позивачем не була оприлюднена технічна документація грошової оцінки за тих підстав, що документація розроблена у відповідності до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України та Української академії аграрних наук від 27 січня 2006року №18/15/21/11 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.04.2006року №388/12262.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Антрацит не визначає розміру орендної плати за конкретну земельну ділянку. Такий розмір орендної плати розраховується відповідно до Положення про визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками на території Антрацитівської міської ради (з додатком), затвердженого рішенням Антрацитівської міської ради від 28.12.2009року №47/131, яке є регуляторним актом та набрало чинності з моменту його офіційного опублікування у міськрайонній суспільно-політичній газеті «Антрацитівський вісник», а саме з 15.01.2010року.

На підставі аналізу звіту про повторне відстереження результативності зазначеного регуляторного акту, 25.02.2011року було прийняте рішення Антрацитівської міської ради №5/81 «Про внесення змін до рішення Антрацитівської міської ради «Про затвердження Положення про визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками на території Антрацитівської міської ради», яке також є регуляторним актом та набрало чинності з дня його офіційного опублікування у міськрайонній суспільно-політичній газеті «Антрацитівський вісник», а самез 04.03.2011року.

Обидва зазначені рішення на сьогоднішній день є чинними.

Посилання скаржника на те, що позивач при розрахунку нормативної грошової оцінки наданої в користування земельної ділянки було допущено помилку та були неправомірно застосовані коефіцієнти, які безпосередньо впливають на розрахунок цієї оцінки, колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду не приймається за тих підстав, що правомірність дій позивача щодо розрахунку на 2010,2011рр. розміру орендної плати відповідача виходячи із нормативної грошової оцінки розглянута в рамках справи №2а-1085/11 та постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 жовтня 2011року (т.1,а.с.132-136) у задоволенні позову ПАТ «Антрацитівське АТП 10918»до Антрацитівської міської ради про визнання бездіяльності, визнання дій протиправними та визнання нечинними, скасування рішень суб’єкту владних повноважень відмовлено, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.12.2011року залишена без змін. (т.2, а.с.39-40)

Результати апеляційного провадження у справі №26/205пд/2011 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Антрацитівське автотранспортне підприємство 10918», м. Антрацит на рішення господарського суду Луганської області №26/205пд/2011 від 19.12.2011року (повний текст рішення складений та підписаний 23.12.2011року) –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від №26/205пд/2011 від 19.12.2011року (повний текст рішення складений та підписаний 23.12.2011року) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Азарова З.П.

Геза Т.Д.

Надруковано 5 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО .