Рішення № 21707543, 28.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2012 року справа №5028/6/7/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія „Полісся-Продукт”,

вул. Кооперативна, 12, м. Житомир, 10001,

до відповідача: приватного підприємства „Бренд-Сервіс”,

вул. Щорса, буд. 53, м. Чернігів, 14017,

про стягнення 40996,69 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія „Полісся-Продукт” подано позов до приватного підприємства „Бренд-Сервіс” про стягнення 40996,69 грн. боргу, в тому числі 39567,06 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №09/1007/65786 від 10.07.2009 року, 67,33 грн. інфляційних нарахувань, 1141,39 грн. пені та 220,91 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Позивач надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, в зв’язку з тим, що представники ТОВ Торгівельна компанія „Полісся-Продукт” Могильницький В.Ю. та Верчук М.В. будуть брати участь в судових засіданнях господарського суду Житомирської області.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 10.02.2012р., яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві і яка відповідає адресі, що вказана в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість, а саме: м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 53, повернута на адресу суду з довідкою Укрпошти: „за зазначеною адресою не значиться”.

В п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 року №02-5/289 зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія „Полісся-Продукт” (постачальник) та приватним підприємством „Бренд-Сервіс” (покупець) укладено договір поставки №09/1007/65786.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується в порядку та в строки, встановлені даним договором передавати у власність, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар.

Згідно п. 4.1 договору поставка товару здійснюється тільки при наявності додатків №1 та №2, затверджених та скріплених печатками сторін.

При передачі товару постачальник зобов’язаний одночасно з товаром передати покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну; належним чином оформлену податкову накладну; документи, що підтверджують якість товару, який постачається (п. 4.6 договору).

Перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі товару відбувається в момент передачі товару, що підтверджується накладною, підписаної уповноваженими представниками сторін (п. 4.8 договору).

Згідно п. 6.1 договору розрахунок здійснюється за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в строк передбачений додатком №1 до даного договору.

Відповідно до п. 8.3 договору в редакції протоколу розбіжностей до договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 1.1 додатку № 1 до договору в редакції протоколу розбіжностей до додатку №1 до договору передбачено, що покупець оплачує товари за кожну поставлену партію в безготівковому порядку через 30 днів (з відстрочкою платежу і т.п) за умови, що постачальник вчасно надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, або у вексельній формі оплати за згодою сторін.

31.12.2009 року між сторонами укладена додаткова угода до договору поставки відповідно до якої сторони домовились про наступне:

„ 1. П. 9.1 Договору поставки №09/1007/65786 від 10.07.2009 р. викласти в слідуючій редакції:

„9.1 Цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2011 року”.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних №ПП0358498 від 21.09.2011 року на загальну суму 13709,52 грн., №ПП-0364606 від 26.09.2011 року на загальну суму 1837,44 грн., №ПП-0364607 від 26.09.2011 року на загальну суму 346,32 грн., №ПП-0365428 від 26.09.2011 року на загальну суму 1486,31 грн., №ПП-0366428 від 26.09.2011 року на загальну суму 350,30 грн., №ПП-0366424 від 26.09.2011 року на загальну суму 473,53 грн., №ПП-0377533 від 03.10.2011 року на загальну суму 1602,24 грн., №ПП-0377531 від 03.10.2011 року на загальну суму 2834,46 грн., №ПП-0376800 від 03.10.2011 року на загальну суму 200,28 грн., №ПП-0376803 від 03.10.2011 року на загальну суму 534,84 грн., №ПП-0376806 від 03.10.2011 року на загальну суму 301,50 грн., №ПП-0376837 від 03.10.2011 року на загальну суму 2039,04 грн., №ПП-0397693 від 17.10.2011 року на загальну суму 684,10 грн., №ПП-0398106 від 17.10.2011 року на загальну суму 462,24 грн., №ПП-0456431 від 25.11.2011 року на загальну суму 534,60 грн., №ПП-0456430 від 25.11.2011 року на загальну суму 2274,60 грн., №ПП-0456433 від 25.11.2011 року на загальну суму 1658,16 грн., №ПП-0456410 від 25.11.2011 року на загальну суму 584,60 грн., №ПП-0464788 від 30.11.2011 року на загальну суму 3751,20 грн., №ПП-0464791 від 30.11.2011 року на загальну суму 820,80 грн., №ПП-0481074 від 09.12.2011 року на загальну суму 592,68 грн., №ПП-0481079 від 09.12.2011 року на загальну суму 1404,90 грн., №ПП-0481082 від 09.12.2011 року на загальну суму 784,78 грн., №ПП-0491844 від 16.12.2011 року на загальну суму 3026,04 грн., №ПП-0491846 від 16.12.2011 року на загальну суму 1506,96 грн., всього на загальну суму 43801,44 грн. Факт поставки товару також підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Вказаний товар отриманий представником відповідача, що підтверджується його підписом та відтиском штампу підприємства на вказаних видаткових накладних.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару.

В порушення умов договору відповідач не сплатив вартість отриманого товару на суму 39567,06 грн.

Позивачем направлялись відповідачу претензії №17 від 11 січня 2012 року та №27 від 19 січня 2012 року з вимогою про сплату заборгованості вартості переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаними накладними, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобов’язання сплатити вартість отриманого товару.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг по оплаті відповідачем отриманого товару на суму 39567,06 грн.

Відповідно до п. 8.3 договору в редакції протоколу розбіжностей до договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі п. 8.3 договору позивачем нарахована та пред’явлена до стягнення пеня за період з 22.10.2011 року по 01.02.2012 року в сумі 1141,39 грн.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач також просить стягнути з відповідача 67,33 грн. інфляційних нарахувань за період з 22.10.2011 року по 01.02.2012 року та 220,91 грн. 3% річних за період з 22.10.2011 року по 01.02.2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про те, що позивач правомірно здійснив нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару своєчасно не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 40996,69 грн., в тому числі 39567,06 грн. основного боргу, 67,33 грн. інфляційних нарахувань, 1141,39 грн. пені, 220,91 грн. 3% річних.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Бренд-Сервіс” (вул. Щорса, буд. 53, м. Чернігів, ідентифікаційний код 36430420, інформація про рахунок відсутня) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія „Полісся-Продукт” (вул. Кооперативна, 12, м. Житомир, р/р 26001015210945 Житомирська філія ПАТ „Укрексімбанк”, МФО 311324, ідентифікаційний код 32265298) 39567,06 грн. боргу, 1141,39 грн. пені, 67,33 грн. інфляційних нарахувань, 220,91 грн. 3% річних та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

28.02.12