Ухвала суду № 21707480, 28.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

______________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

"27" лютого 2012 р. Справа № 5028/10/7/2012

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 17400

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство Банк „Демарк”,

вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання правочину недійсним

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1, особисто

позивач: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 19.10.2010р., представник

відповідач:ОСОБА_3, довіреність № б/н від 20.11.2009р., нач. юрид. відділу

ОСОБА_4, довіреність № 01/20-399 від 05.09.2011р., гол.юрисконсульт

Ухвала виноситься після оголошеної 07.02.12р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Відкритого акціонерного товариства Банк „Демарк” про визнання правочину недійсним, а саме визнання недійсним платіжного доручення № 1 від 15.03.04р. на перерахування ВАТ Банк „Демарк” від позивача до СТОВ „Агропромсервіс” 100000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не підписував вищезазначенк платіжне доручення, таким чином, на думку позивача, порушені вимоги ст. ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 07.02.12р. позивач надав до суду уточнену позовну заяву від 07.02.12р., згідно якої просить визнати недійсними платіжне доручення № 1 від 15.03.04р. на перерахування ВАТ Банк „Демарк” від позивача до СТОВ „Агропромсервіс” 100000,00 грн. та додаткову угоду № 3-10 від 25.04.05р. до кредитного договору № 10 від 15.03.04р., яка укладена між Прилуцьким відділенням ВАТ Банк „Демарк” та ОСОБА_1 .

Крім того представник позивача в судовому засіданні 07.02.12р. заявив письмові клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо того, чи належить підпис на платіжному дорученні № 1 від 15.03.04р. та на додатковій угоді № 3-10 від 25.04.05р. позивачу, та клопотання про витребування доказів: з Срібнянського районного суду платіжне доручення № 1 від 15.03.04р.; з ВАТ Банк „Демарк” оригінал додаткової угоди № 3-10 до кредитного договору № 10 від 10.03.04р., який підписаний зі сторони банку 25.04.05р.; з суду м. Прилук вирок по обвинуваченню завідуючої відділенням банку „Демарк” в м. Прилуки ОСОБА_5 ( а.с.18,23).

Представник відповідача проти задоволення заявлених клопотань заперечував .

В зв”язку з тим, що позивачем в клопотанні не було зазначено номер кримінальної справи, в якій знаходяться зазначені докази, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.02.12р.

Після перерви позивач та представник позивача позовну вимогу щодо визнання додаткової угоди № 3-10 від 25.04.05р. до кредитного договору № 10 від 15.03.04р., яка укладена між Прилуцьким відділенням ВАТ Банк „Демарк” та ОСОБА_1 недійсною не підтримали та надали письмову заяву про відмову від позову в цій частині (а.с. 83, 84). Судом повідомлено позивача про наслідки зазначеної процесуальної дії.

Заява подана особисто позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, а тому суд прийняв заяву для розгляду по суті.

Крім того, позивач в судовому засіданні 27.02.12р. підтримав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та про витребування доказів частково, а саме, просив витребувати платіжне доручення № 1 від 15.03.04р. від Банку «Демарк” (кримінальна справа № 25/330006, том 1, а.с. 104-107) та вирок по обвинуваченню завідуючої відділенням банку „Демарк” в м. Прилуки ОСОБА_5 зі справи № 66/00865 з суду м. Прилук ( а.с.18,23)..

Представник відповідача в судовому засіданні подав письмову заяву про застосування строку позовної давності, зазначаючи, що позивач у 2006 році була свідком у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, розгляд якої закінчився ще 06.10.06р. винесенням обвинувального вироку (який набрав законної сили 04.01.07р.), і в ході розгляду якої були встановлені особи і обставини, на які позивач посилається зараз, про що до матеріалів справи надано копію зазначеного вироку суду. Таким чином, з моменту виявлення обставин, про які заявляє позивач і до дня подачі позовної заяви (24.01.12р.) минуло вже більше 5 років, а тому відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти задоволення заявленої заяви відповідача про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач дізнався про зазначені обставини лише в кінці 2010 року.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні 27.02.12р. підтримали позовні вимоги про визнання недійсним платіжного доручення № 1 від 15.03.04р. на перерахування ВАТ Банк „Демарк” від позивача до СТОВ „Агропромсервіс” 100000,00 грн. З посиланням на ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України позивач зазначає, що платіжне доручення № 1 від 15.03.04р. є одностороннім правочином, який позивачем не був підписаний, а тому є недійсним.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що платіжне доручення на перерахування кредитних коштів не є правочином, а є ініціюванням переказу грошових коштів та підтвердженням факту отримання кредиту, а тому просив суд припинити провадження у справі у зв»язку із тим, що спір не підвідомчий господарському суду (а.с.24-34).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотань про призначення почеркознавчої експертизи та про витребовування доказів, а також припиняє провадження у справі виходячи з наступного.

Згідно чинного законодавства України, господарський суд розглядає спори, суб»єктний склад яких зазначений в ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а компетенція господарських судів визначена ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно вимог ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Визнання недійсними правочинів є способом захисту, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Однак, відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Підпунктом 1.30 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що платіжне доручення , що оскаржуться не є одностороннім правочином в розумінні приписів Цивільного кодексу України, а тому не може бути предметом позову про визнання його недійсним на підставі ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах .

Керуючись п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. Судовий збір у сумі 1073 грн., перерахований за квитанцією № 171/173 від 24.01.12р. та у сумі 1609,50 грн., перерахований за квитанцією № 7170831 від 06.02.12р (рахунок 31212206700002 в ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) підлягає поверненню.

3. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред»явлена до примусового виконання протягом одного року.

Суддя І.Г.Мурашко

28.02.12