Рішення № 21707045, 20.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р.Справа № 16-13-28/17-1041-2011 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за дов. №16 від 17.01.2012р.;-

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 13.05.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства „Малиновський ринок” до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення 35162,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Малиновський ринок” (далі по тексту КП „Малиновський ринок”) 21.03.2011р. звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту ОСОБА_4.) про стягнення заборгованості з орендних платежів, яка складається із заборгованості по орендній платі за договором оренди №1616/75-А від 27.04.2006р. у розмірі 3756,25 грн.; заборгованості за договором оренди №1617/76-А від 27.04.2010р. у розмірі 3756,25 грн.; заборгованості за договором оренди №1618/60-А від 27.04.2010р. у сумі 5018,75 грн.; заборгованості за договором оренди №1619/74 від 27.04.2006р. у сумі 5018,75 грн.; заборгованості за договором оренди №1620/85-А від 27.04.2006р. у розмірі 5018,75 грн.; заборгованості за договором оренди №1621/М-36 від 27.04.2006р. у розмірі 12593,75 грн., а всього на загальну суму 35162,50 грн.. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаних договорів оренди в частині щодо своєчасного та повного внесення орендної плати.

В процесі вирішення спору позивачем було виправлено помилки, допущені при складанні тексту позову, в частині визначення календарної дати укладення договорів оренди № 1617/76-А від 27.04.2010р., № 1618/60-А від 27.04.2010р., в результаті чого КП „Малиновський ринок” просило вважати датою укладення названих договорів „ 27.04.2006р.”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2011р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р., у задоволенні позовних вимог КП „Малиновский ринок” було відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2011р. за результатами розгляду касаційної скарги КП „Малиновський ринок”, рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2011р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. були скасовані з направленням матеріалів справи на новий розгляд.

Під час розгляду справи новим складом суду КП „Малиновський ринок” позовні вимоги були підтримані у повному обсязі.

Відповідач жодного разу у судове засідання не зявився, періодично надаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, будь-якої правової позиції при новому розгляді справи останнім висловлено не було, у звязку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

КП „Малиновський ринок” було створено рішенням Одеської міської ради за №4251-ІV від 15.07.2005р. „Про створення комунального підприємства „Малиновський ринок”. Згідно п.5.2. Статуту, затвердженого вказаним рішенням Одеської міської ради, майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси і закріплюється за ним на праві господарського відання.

З огляду на виникнення між сторонами по справі правовідносин, повязаних з орендою майна, яке знаходить у господарському віданні позивача, а також враховуючи вищенаведені приписи статутних документів КП „Малиновський ринок”, суд доходить висновку про правомірність застосування при вирішенні даного спору приписів діючого законодавства, якими врегульовані питання як найму так і оренди комунального майна.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

27.04.2006р. між КП „Малиновський ринок” (Орендодавець) та ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди за №1619/74-А, відповідно до умов п.п. 1.1., 6.1. якого Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування торгівельне місце №74-А для експлуатації столу-лотка, площею 3 кв.м., розташованого на території промринка, на строк до 01.08.2006р. Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору №1619/74-А від 27.04.2006р. сторони домовилися, що розмір орендної плати за користування торгівельним місцем складає 75,75 грн., плата за послуги по охороні торгівельного місця складає 125 грн. щомісячно.

Пунктом п.6.2. цього договору встановлено, що після закінчення строку дії договору за умови відсутності заперечень сторін, строк дії договору пролонгується на той же строк та на тих же самих умовах.

В той же день 27.04.2006р. між сторонами по справі було укладено ще декілька договорів оренди, а саме:

- договір за №1616/75-А з встановленням строку дії договору до 01.08.2006р., предметом якого було торгівельне місце за №75-А площею 1 кв.м. з визначенням орендної плати у розмірі 25,25 грн. та плати за послуги по охороні торгівельного місця у сумі 125 грн. щомісячно;

- договір за №1620/85-А з встановленням строку дії договору до 01.08.2006р., предметом якого було торгівельне місце за №85-А площею 3 кв.м. з визначенням орендної плати у розмірі 75,75 грн. та плати за послуги по охороні торгівельного місця у сумі 125 грн. щомісячно;

- договір за №1617/76-А з встановленням строку дії договору до 01.08.2006р., предметом якого було торгівельне місце за №76-А площею 1 кв.м. з визначенням орендної плати у розмірі 25,25 грн. та плати за послуги по охороні торгівельного місця у сумі 125 грн. щомісячно;

- договір за №1621/М-36 з встановленням строку дії договору до 01.08.2006р., предметом якого було торгівельне місце за №М-36 площею 15 кв.м. з визначенням орендної плати у розмірі 378,75 грн. та плати за послуги по охороні торгівельного місця у сумі 125 грн. щомісячно;

- договір за №1618/60-А з встановленням строку дії договору до 01.08.2006р., предметом якого було торгівельне місце за №75-А площею 3 кв.м. з визначенням орендної плати у розмірі 75,75 грн. та плати за послуги по охороні торгівельного місця у сумі 125 грн. щомісячно.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутністю заперечень жодної із сторін протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів оренди від 27.04.2006р., вони були продовжені на новий строк та на тих самих умовах. Як вбачається з матеріалів справи, пролонгація зазначених договорів оренди відбувалася неодноразово. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, підтверджуючих припинення між КП „Малиновський ринок” та ОСОБА_4 орендних відносин, суд доходить висновку про існування між сторонами по справі договірних орендних відносин і на момент вирішення спору по суті.

При цьому, судом не приймаються до уваги документи, які були надані суду представником відповідача на підтвердження своїх доводів про припинення договірних відносин та повернення орендованого майна орендодавцю з огляду на наступне. В обґрунтування своїх доводів відповідачем були надані суду листи КП „Малиновський ринок” від 26.06.2008р., адресовані ОСОБА_4 за № 1859 про припинення договору оренди №1616/75-А, за №1860 про припинення договору оренди №1617/76-А, за №1861 про припинення договору оренди №1618/60-А, за №1862 про припинення договору оренди №1619/74-А, за №1863 про припинення договору оренди №1620/85-А, а також акт прийому-передачі торгівельних місць, складений 26.06.2008р. та підписаний ОСОБА_4 та директором КП „Малиновський ринок”. Із даних документів вбачається припинення між сторонами договірних відносин та повернення на адресу позивача обєктів оренди. Незважаючи на те, що вказані вище листи відповідача стосувалися лише пяті договорів оренди, в той час як між сторонами було укладено шість договорів оренди торгівельних місць, по акту прийому-передачі торгівельних місць від 26.06.2008р. договірні відносини були припинені та орендоване майно повернуто по всім договорам оренди.

Однак, КП „Малиновський ринок” повністю заперечується факт підписання між сторонами акту прийому-передачі торгівельних місць від 26.06.2008р. та стверджується про фальсифікацію наданого суду документу. Якщо стосовно листів від 26.06.2008р., надісланих на адресу відповідача, у позивача відсутні будь-які пояснення, то відносно акту останнім було заявлено клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи і технічної експертизи документів на предмет справжності підпису директора підприємства та печатки. З урахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги, що відповідачем було надано суду лише копію спірного документу, судом неодноразово було витребувано у останнього оригінал акту прийому-передачі торгівельних місць від 26.06.2008р. Однак незважаючи на неодноразові призначення справи до судового розгляду, представник відповідача зявився лише на останнє судове засідання, при цьому витребуваних судом документів суду не надав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу положень ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Таким чином, з системного аналізу наведених положень процесуального закону щодо допустимості та належності доказів, та з урахуванням висловленої КП „Малиновський ринок” позиції щодо підробки акту прийому-передачі торгівельних місць від 26.06.2008р., суд зазначає, що саме на ОСОБА_4 як на сторону по справі, яка стверджує про повернення орендованого майна на користь позивача, покладається обовязок подання оригіналу цього документу з метою правильного зясування обставин, які мають істотне та вирішальне значення для даної справи, і дослідження дійсного змісту правовідносин сторін.

Однак, як зазначено вище по тексту рішення, ОСОБА_4 на неодноразові вимоги суду не було надано оригінал акту прийому-передачі торгівельних місць від 26.06.2008р. з метою зясування дійсності складання цього документу між сторонами по справі, будь-яких належних доказів неможливості надання цього документу відповідачем суду також наведено не було. Ненадання оригіналу цього документу, по-перше, спростовує інформацію, викладену у засвідченій копії даного документу та дозволяє суду не приймати до уваги названий письмовий доказ. По друге, зважаючи на положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5 (з наступними змінами та доповненнями), ненадання оригіналу акту прийому-передачі торгівельних місць від 26.06.2008р. робить недоцільним призначення по справі судової почеркознавчої експертизи з метою дослідження фактів підробки акту прийому-передачі торгівельних місць від 26.06.2008р., оскільки, в даному випадку, це призведе до безпідставного затягування строку вирішення спору між сторонами по справі.

З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для прийняття наданої відповідачем копії зазначеного акту як належного та допустимого доказу по справі.

Враховуючи викладене, дана справа була розглянута за наявними в ній матеріалами та з урахуванням пояснень учасників процесу. До висновків стосовно існування між сторонами договірних відносин суд дійшов виходячи з наступного. Так, згідно з листом КП „Малиновський ринок” від 29.12.2008р. № 2196 /т.1, а.с. 124/ КП „Малиновський ринок” у звязку із продовженням фактичного використання відповідачем орендованих торгівельних місць направило на адресу ОСОБА_4 проекти нових договорів про надання послуг з організації ринкової торгівлі, які, в свою чергу, були залишені відповідачем без розгляду. Крім того, з листа Малиновського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області від 14.04.2011р. № 31/21-4483 вбачається, що за наслідком проведеної органами МВС України перевірки було встановлено здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності на торгових столах-лотках № 74А, № 75А, № 76А, № 85А, а на торговому столі-лотку № 5 підприємницьку діяльність здійснює ОСОБА_3 На підтвердження правомірності використання торгових місць у підприємницькій діяльності відповідачем було надано співробітникам МВС України копії договорів оренди на вказані торгові місця № 1618/60-А, № 1619/74-А, № 1616/75-А, № 1617/76-А, № 1620/85-А, укладені 27.04.2006р. між ОСОБА_4 та КП „Малиновський ринок”. Більш того, представником відповідача, який зявився в судове засідання, призначене на 20.02.2012р., було підтверджено факт здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності на зазначених вище місцях до нинішнього часу.

Представник відповідача, який вперше зявився у судове засідання 20.02.2012р. підтвердив суду про здійснення ОСОБА_4 торгівельної діяльності саме на зазначених торгівельних місцях. При цьому, твердження представника відповідача про припинення між сторонами договірних відносин у 2008 році, відсутність між сторонами будь-яких договорів та відсутність у позивача права вимагати укладення з ОСОБА_4 договорів оренди взагалі не заслуговують на увагу суду так як мають декларативний характер з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини та юридичний зміст орендних правовідносин, які виникають на підставі реального договору, що є укладеним саме з моменту передання орендованого майна у користування орендарю та фактично припиняють свою дію з моменту повернення орендованого майна із користування, враховуючи невжиття як позивачем, так і відповідачем будь-яких заходів та не вчинення фактичних дій, направлених на примусове повернення орендованих ОСОБА_4 торгівельних місць, господарський суд дійшов висновку, що договори оренди від 27.04.2006р. за №1619/74-А, №1616/75-А, №1620/85-А, 1617/76-А, №1621/М-36, №1618/60-А на момент вирішення спору є чинними, так само як і зобовязання, що виникли на їх підставі.

Відповідно до п.п. 2.4, 3.3. вищезазначених договорів, орендна плата визначається у розмірі 25,25 грн. за 1 кв.м. площі торгівельного місця та підлягає внесенню орендарем в строк з 1 по 10 числа місяця. Пунктом 3.4. договорів оренди, укладених між сторонами по справі, встановлений обовязок орендаря здійснювати оплату послуг, які надаються орендодавцем щодо здійснення контролю за наявністю запорних засобів (замков) на торгівельних місцях орендаря у неробочий час, що на момент укладення договорів складає 125 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з вимогами ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Виходячи з положень ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Але, в порушення вищенаведених умов договорів оренди торгівельних місць, вимог ст.ст. 525, 526, 530, 762 ЦК України, ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” ОСОБА_4 договірні зобовязання з щомісячного перерахування на користь позивача орендних платежів та оплати додаткових послуг не виконувалися протягом періоду з червня 2008р. по червень 2010р.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання ОСОБА_4 протягом дії договорів оренди від 27.04.2006р. за №1619/74-А, №1616/75-А, №1620/85-А, 1617/76-А, №1621/М-36, №1618/60-А, КП „Малиновський ринок” в межах даної справи висуваються вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів за названими договорами на загальну суму 35162,50 грн. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки заборгованості з орендної плати та додаткових послуг, суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість, у звязку з чим позовні вимоги КП „Малиновський ринок” про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за вищезазначеними угодами підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ОСОБА_4 перед КП „Малиновський ринок”, яка виникла на підставі договорів оренди від 27.04.2006р. за №1619/74-А, №1616/75-А, №1620/85-А, 1617/76-А, №1621/М-36, №1618/60-А, витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Належних та допустимих доказів, спростовуючих викладене, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи все вищевикладене, господарському суду вбачаються правові підстави для задоволення позовних вимог КП „Малиновський ринок” у повному обсязі. Таким чином, з ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача суму заборгованості в розмірі 35162,50 грн. відповідно до положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 617, 625, 629 759, 762, 764, 903 ЦК України, ст.ст. 2, 17, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача у повному обсязі зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 617, 625, 629 759, 762, 764, 903 ЦК України, ст.ст. 2, 17, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь комунального підприємства „Малиновський ринок” /65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22, код ЄДРПОУ 33659062/ суму основного боргу в розмірі 35162 грн. 50 коп. /тридцять пять тисяч сто шістдесят дві грн. 50 коп./, витрати на оплату держмита в сумі 351 грн. 62 коп. /триста пятдесят одна грн. 62 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 29.02.2012р.1

1Примітка: в судовому засіданні 20.02.2012р. при оголошенні вступної та резолютивної частини даного рішення представникам сторін було повідомлено, що повний текст рішення буде підписано 27.02.2012р. Однак у звязку з перебуванням судді Желєзної С.П. на лікарняному з 24.02.2012р. по 28.02.2012р. включно повний текст даного судового рішення було оформлено відповідно до вимог ст.ст. 84 85 ГПК України 29.02.2012р.

Суддя Желєзна С.П.