Рішення № 21706887, 23.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2012 р. Справа № 25/008-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МоноПак”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум-Груп”, Київська обл., м. Бровари

про стягнення 51542,22 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від18.07.2011 №43/28);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2012 б/н).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МоноПак” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум-Груп” (далі відповідач) про стягнення 51542,22 грн., з яких: 46917,83 грн. основний борг, 4046,19 грн. пеня, 578,02 грн. проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.02.2012.

У судове засідання 02.02.2012 представники сторін не зявились, вимоги ухвали суду від 18.01.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 16.02.2012.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 18.01.2012 № 12775357 адреса місцезнаходження відповідача відповідає зазначеній в позовній заяві.

16.02.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2426 від16.02.2012) позивачем подане уточнення до позовної заяви розрахунку про стягнення боргу та пені, яке за своїм змістом є зменшенням розміру позовних вимог. Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У звязку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову 49873,93 грн., яка складається з: 46917,83грн. основного боргу, 2482,89 грн. пені, 472,93 грн. процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».

16.02.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2355 від16.02.2012) подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю з підстав, вказаних у відзиві. Відзив залучений до матеріалів справи.

16.02.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2412 від16.02.2012) подано заяву відповідача про часткове визнання позову. Заяву залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.02.2011 оголошено перерву на 23.02.2012.

У судовому засіданні 23.02.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, представник відповідача визнав позов у частині, викладеній в заяві від16.02.2012, в іншій частині заперечив, з підстав, вказаних у відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.02.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “МоноПак” (далі - позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гранум-Груп” (далі - відповідач, Замовник) укладено договір поставки від 25.11.2010 № 42 (далі Договір) про виготовлення і передачу матеріалу упаковочного (далі Продукція), відповідно до умов якого, виконавець відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, виготовляє і поставляє продукцію, а замовник приймає і оплачує її (пункти 1.1., 1.2. Договору).

Згідно пунктів 6.1. - 6.4. Договору позивач передає відповідачу товар за ціною, вказаною у специфікації і накладних на товар; оплата проводиться у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових засобів на рахунок позивача на умовах 100% передплати і 100% відстрочки 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

На виконання умов Договору, позивач по видаткових накладних: від 15.04.2011 № РН-0000110 на суму 29400,00 грн., від 28.04.2011 №РН-0000128 на суму 34395,91 грн., від 30.06.2011 №РН-0000202 на суму 32842,18 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 96638,09 грн., а останній, за довіреностями №00087 від 30.06.2011, №000018 від28.04.2011 та №000016 від 15.04.2011, які підписані керівником відповідача та скріплені відбитками його печаток, вказаний товар отримав. З огляду на заперечення відповідачем факту здійснення вказаних господарських операцій, до матеріалів справи долучені оригінали зазначених накладних та довіреностей.

Як зазначають сторони та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 49720,26 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 17.05.11, 02.06.11, 26.05.11, що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки (оригінали в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 46917,83грн. різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 30.06.2011 по договору від 25.11.2010 № 42 складає 46917,83 грн. У звязку з тим, що зазначений Акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток, судом взято його до уваги в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 30.06.2011 наявної заборгованості у зазначеному розмірі. Оригінал Акту залучено до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України судом беруться до уваги вищенаведені накладні: від 15.04.2011 № РН-0000110 на суму 29400,00 грн., від 28.04.2011 №РН-0000128 на суму 34395,91 грн., від 30.06.2011 №РН-0000202 на суму 32842,18 грн. у якості письмових доказів поставки Продукції позивачем та належним шляхом оформленого прийняття Продукції відповідачем; акт звірки взаєморозрахунків від 30.06.2011 у якості письмового доказу визнання відповідачем боргу за поставлену Продукцію у сумі 46917,83 грн. на дату підписання акту та банківські виписки: від 17.05.11, 02.06.11, 26.05.11 у якості письмових доказів часткової сплати відповідачем за поставлену позивачем Продукцію і, відповідно, наявної заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 46917,83грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобовязання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова відвиконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 46917,83 грн. заборгованості за поставлену Продукцію є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У заяві від 16.02.2012 відповідачем позов визнано в частині заборгованості за Продукцію, поставлену за видатковою накладною від 30.06.2011 №РН-0000202 на суму 32842,18 грн.

У звязку з відповідністю статті 78 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, тому, що часткове визнання позову викладено в адресованій господарському суду письмовій заяві, що підписана уповноваженим на це представником відповідача (копія довіреності від 10.01.2012 наявна в матеріалах справи), за висновками суду дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання відповідачем позову в цій частині прийнято господарським судом.

Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобовязання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення з відповідача 3% річних за період з 02.08.2011 по 05.12.2011 в розмірі 472,93 грн. Здійснений позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2482,89 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 2482,89 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 46917,83 грн., 3% річних у розмірі 472,93 грн. та пені в розмірі 2482,89 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1609,50 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 80, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум-Груп” (07402, Київська область, м. Бровари, вул. Димитрова, 119, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36998398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МоноПак” (49002, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Барнаульська, буд.2-А, корпус Б-1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32723880) 46917 (сорок шість тисяч девятсот сімнадцять) грн. 83 коп. основної заборгованості, 472 (чотириста сімдесят два)грн. 93коп. 3% річних, 2482 (дві тисячі чотириста вісімдесят два) грн. 89коп. пені та 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 28.02.2012