Рішення № 21706746, 27.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2012 р. Справа № 21/007-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Наукове підприємство «Укрзооветпромпостач», м. Київ

до Державного підприємства «Стадницький спиртовий завод», Київська обл., с. Стадниця

про стягнення 68773,16 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1 від 30.01.2012р.)

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.01.2012р. Приватне акціонерне товариство «Виробничо-Наукове підприємство «Укрзооветпромпостач»(далі-ПАТ «Укрзооветпромпостач»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Стадницький спиртовий завод»(далі-ДП «Стадницький спиртовий завод»/відповідач) про стягнення 90760,50 грн., з яких: 60750,00 грн. вартості недопоставленого товару за договором №1-10 від 14.01.2011р. та 30010,50 грн. пені.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2012р. порушено провадження у справі №21/007-12 та призначено справу до розгляду на 30.01.2012р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 30.01.2012р. та 20.02.2012р. розгляд даної справи відкладався на 20.02.2012р. та 27.02.2012р. відповідно.

27.02.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 8023,16 грн. Зазначені уточнення судом прийняті.

В судові засідання 30.01.2012р., 20.02.2012р. та 27.02.2012р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2011р. між ВАТ «Укрзооветпромпостач», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Укрзооветпромпостач»(далі-покупець) та ДП «Стадницький спиртовий завод»(далі-продавець) укладено договір поставки фракції головної етилового спирту з харчової сировини №1-10 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 4.1, 4.2 та 11.1 Договору передбачено, що продавець продає, а покупець купує фракцію головну етилового спирту (далі-ЕАФ) з метою виготовлення ветеринарних лікарських засобів.

Оплата ЕАФ здійснюється покупцем по договірній ціні шляхом попередньої оплати в національній валюті України в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця.

Оплата проводиться тільки на підставі рахунку-фактури, наданого продавцем.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Так, на виконання умов Договору 19.04.2010р. позивачем оплачено виставлений відповідачем за Договором рахунок-фактуру №СФ-0000010 від 18.04.2011р. на суму 81000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з поточного рахунку позивача.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обовязки за Договором в частині поставки оплаченого товару належним чином не виконав, поставивши лише товар загальною вартістю 20250,00 грн., що підтверджується підписами сторін на прибутковій накладній №00001827 від 22.04.2011р., копія якої міститься в матеріалах справи.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за Договором в частині своєчасної поставки решти оплаченого товару та з метою досудового врегулювання даного спору, 09.06.2011р. та 01.07.2011р. позивачем направлялись відповідачу листи №9-06-11-1 та 428, відповідно до яких позивач інформував останнього про порушення умов Договору та вимагав повернення залишку сплачених коштів.

На зазначений лист відповідач не відповів, вартість оплаченого але непоставленого товару за Договором позивачу не повернув.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 60750,00 грн. вартості оплаченого та недопоставленого за Договором товару з підстав ст. 670 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 265 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що продавець зобовязаний відвантажити ЕАФ покупцю протягом 3-х робочих днів від моменту надходження коштів на рахунок продавця та наявністю транспортних засобів під завантаження або в узгоджений з останнім строк.

За таких обставин, сплата позивачем 81000,00 грн. у якості 100% вартості партії товару за Договором породжує у відповідача обовязок по поставці цього товару, у відповідності до наведеного пункту Договору, до 23.04.2011р.

Відповідно до ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково поставив попередньо оплачений позивачем товар, решту попередньої оплати не повернув, зазначені факти відповідачем не спростовані, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 60750,00 грн. вартості оплаченого та недопоставленого за Договором товару з підстав ст. 670 ЦК України підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за Договором в частині своєчасної поставки попередньо оплаченого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 8023,16 грн. пені, нарахованої за 210 днів прострочки з 23.04.2011р. по 18.11.2011р. на 60750,00 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у випадку затримки в передачі (відвантаженні) ЕАФ покупцю понад строк, передбачений п. 6.1 Договору продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,2% від вартості затриманих товарів за кожен день прострочення.

У відповідності до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.11.2006р. у справі №47/628-05, при винесенні рішень суд має встановити правову природу відповідальності, яка передбачена сторонами у договорах.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою пунктом 7.5 Договору у випадку затримки в передачі (відвантаженні) ЕАФ покупцю понад строк, передбачений п. 6.1 Договору сторони фактично передбачили стягнення пені в розмірі 0,2% від вартості затриманих товарів за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобовязання у відсотках до суми невиконаного зобовязання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у звязку з простроченням зобовязання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі № 14/80-09-2056 та постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2011р. у справі №4/5025/1063/11.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з системного аналізу пункту 7.5 Договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання зобовязань за ним ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі №3-33гс11.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 5417,57 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8023,16 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 5417,57 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 3500,00 грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду копії договору про ведення справи в суді №7 від 26.12.2011р., укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 №НОМЕР_1, а також квитанції до прибуткового ордеру №7 від 26.12.2011р. на суму 3500,00 грн., сплачених позивачем за зазначеним договором.

Приписами статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.01.2012р. у справі №5008/1127/2011.

Враховуючи наведене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідача витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката у розмірі однієї мінімальної заробітної плати 1073,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 549, 670, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Стадницький спиртовий завод»(09834, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Стадниця, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 00374953) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Наукове підприємство «Укрзооветпромпостач»(03040, м. Київ, вул. Васильківська, 16, ідентифікаційний код 23524007) 60750 (шістдесят тисяч сімсот пятдесят) грн. 00 коп. вартості недопоставленого товару, 5417 (пять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 57 коп. пені, 1323 (одну тисячу триста двадцять ти) грн. 35 коп. судового збору та 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 28.02.2012р.