Рішення № 21706664, 28.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.12 Справа № 33/5009/7929/11

Суддя Мірошниченко М.В.

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133)

до Головного управління агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 1565 від 30.12.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність б/н від 14.02.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Головного управління агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації 1638,63 грн. (з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені) за договором № 884469 від 27.10.2010 р.

В якості підстави позову, позивач зазначав, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг рухомого (мобільного) звязку № 884469 від 27.10.2010 р., зокрема, в період з листопада 2010 р. по березень 2011 р. відповідачу були надані телекомунікаційні послуги мобільного звязку на загальну суму 1500,01 грн. В порушення договірних зобовязань відповідач за отримані послуги не розрахувався, внаслідок чого утворився основний борг в розмірі 1500,01 грн. За прострочення виконання грошового зобовязання, відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України та п. 4.2 Договору відповідачу нарахована до сплати пеня в сумі 56,51 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано суму 27,51 грн. - 3% річних, а також суму 54,60 грн. втрат від інфляції. Позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 15.12.2011 р. порушено провадження у справі № 33/5009/7929/11, розгляд якої призначено на 24.01.2012 р. У звязку з хворобою судді Мірошниченко М.В., розгляд справи був перенесений на 14.02.2012 р. Ухвалою суду від 14.02.2012 р., в порядку ст. 69 ГПК України, за клопотанням відповідача, строк розгляду справи було продовжено до 01.03.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 28.02.2012 р.

Письмовою заявою (вих. № 18/1996/12 від 24.01.2012 р.), позивач, посилаючись на погашення відповідачем суми основного боргу (1500,01 грн.), просив суд провадження по справі, в частині стягнення основного боргу, припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, та стягнути з відповідача 56,51 грн. пені, 54,60 грн. втрат від інфляції та 27,51 грн. 3% річних.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2012 р. позовні вимоги про стягнення з відповідача 56,51 грн. пені, 54,60 грн. втрат від інфляції та 27,51 грн. 3% річних підтримав.

Відповідач проти стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних заперечив, про що зазначив у письмовому відзиві. Наголосив, що заборгованість за послуги рухомого мобільного звязку виникла не з вини Головного управління агропромислового розвитку Запорізької облдержадміністрації. Просить в задоволенні позову, щодо стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, відмовити.

В судовому засіданні 28.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 27.10.2010 р. р. між ВАТ «Укртелеком»(Оператором, позивачем у справі) та Головним управлінням агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації (Абонентом, відповідачем у справі) був укладений договір про надання послуг рухомого (мобільного) звязку № 884469 (надалі Договір), за умовами якого, Оператор зобовязався надавати телекомунікаційні послуги стандарту UMTS, а також за домовленістю Сторін інші супутні та додаткові послуги, а Абонент, в свою чергу, зобовязався приймати та оплачувати послуги на умовах Договору, Правил та Тарифів (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3.3 Договору Абонент зобовязався своєчасно оплачувати рахунки за послуги, відповідно до порядку розрахунків, встановлених Договором та Правилами. У випадку не одержання рахунку, звертатись до Оператора для його одержання.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами в розділі 3 Договору. Так, пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість Послуг визначається на підставі встановлених Оператором Тарифів, які діяли на момент надання Послуг. Тарифами може бути передбачено обовязків платіж за певні види Послуг. Абонент сплачує вартість Послуг з урахуванням податків, зборів та інших обовязкових платежів у порядку та розмірі, визначеному чинним законодавством України, включаючи податок на додану вартість та збір до пенсійного фонду.

За умовами п.3.3 Договору не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, Оператор надсилає Абоненту рахунок для оплати вартості Послуг. Абонент сплачує рахунок не пізніше 2-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

Оплата Послуг Абонентом здійснюється шляхом переказу коштів на поточний рахунок Оператора згідно з платіжними реквізитами зазначеними в розділі 6 Договору. Розрахунковою стороною Оператора за даним Договором, яка виставляє рахунки, податкові накладні, отримує оплату за надані Абонентам послуги і здійснює облік розрахунків є філія «Утел»ВАТ «Укртелеком» (п. 3.4 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату рахунків Оператор може вимагати сплату пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, якщо діючим законодавством України не передбачено іншого розміру пені. Сплата пені за невиконання договірних зобовязань не звільняє винну Сторону від виконання взятих на себе зобовязань.

Як свідчать матеріали справи, за період: листопад 2010 р. березень 2011 р. відповідачу було надано послуги мобільного звязку на загальну суму 1500,01 грн., що підтверджується Рахунками за телекомунікаційні послуги: від 30.11.2010 р. на суму 300,00грн., від 31.12.2010 р. на суму 300,01 грн., від 31.01.2011 р. на суму 300,00 грн., від 28.02.2011 р. на суму 300,00 грн. та від 31.03.2011 р. на суму 300,00 грн.

За вказані послуги мобільного звязку, відповідач грошові кошти не сплатив, внаслідок чого основний борг відповідача складав суму 1500,01 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманих послуг з мобільного звязку у спірний період, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином своєчасно не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором у спірний період в сумі 1500,01 грн.

Проте, станом на дату винесення рішення сума основного боргу в розмірі 1500,01грн. відповідачем була погашена у повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі за вимогами про стягнення суми основного боргу (1500,01 грн.) слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 27,51 грн. 3% річних, 54,60 грн. інфляційних витрат та суми 56,51 грн. пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього: 3% річних (період нарахування з 21.12.2010 р. по 21.04.2011 р.) в сумі 27,51 грн. та інфляційних витрат (період нарахування з 01.01.2011 р. по 01.06.2011 р.) в сумі 54,60 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.

Що стосується позовної вимоги про стягнення суми 56,51 грн. пені, суд зазначає наступне. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобовязання (у випадках, встановлених договором або законом) також є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату рахунків Оператор може вимагати сплату пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, якщо діючим законодавством України не передбачено іншого розміру пені. Сплата пені за невиконання договірних зобовязань не звільняє винну Сторону від виконання взятих на себе зобовязань.

Таким чином вимога позивача про стягнення пені в сумі 56,51 грн., нарахована за період з 21.12.2010 р. по 21.04.2011 р., задовольняється у повному обсязі.

Слід зазначити, що факт отримання від позивача певних послуг, а також розмір основного боргу відповідачем не оспорюється.

Згідно з поясненнями відповідача, прострочення сталося внаслідок обєктивних обставин, а вина боржника у вказаних порушеннях відсутня. Вважає, що погашення ним в повному обсязі суми основного боргу до розгляду справи у суді є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Така позиція відповідача є хибною і не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Факт порушення відповідачем своїх зобовязань за Договором щодо своєчасності розрахунків є доведеним і сторонами не заперечується, що покладає на відповідача встановлену законом та Договором відповідальність.

Суд зауважує, що відповідачем не було надано доказів щодо існування обставин, які б могли бути підставою для звільнення від виконання ним його зобовязань.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. В даному випадку спір був доведений до суду з вини відповідача, оскільки внаслідок несвоєчасного виконання ним грошового зобовязання, позивач змушений був звернутись до господарського суду за судовим захистом порушеного права. Таким чином, судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1411,50 грн.) покладаються на відповідача,

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164, ЄДР 35842295, р/р № 35216023002676 в Головному управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, МФО 813015, код 00731270) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком»(69005, м. Запоріжжя, пр Леніна, 133, р/рахунок № 26002364 в ЗОД ВАТ «РайффайзенБанкАваль»м.Запоріжжя, МФО 313827, ЄДР 01184385) суму 56 (пятдесят шість) грн. 51 коп. пені, 27 (двадцять сім) грн. 51 коп. трьох відсотків річних та суму 54 (пятдесят чотири) грн. 60 коп. інфляційних витрат. Видати наказ.

Стягнути з Головного управління агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164, ЄДР 35842295, р/р № 35216023002676 в Головному управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, МФО 813015, код 00731270) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком»(69005, м. Запоріжжя, пр Леніна, 133,р/рахунок 26009408 в ЗОД ВАТ «РайффайзенБанк Аваль»м.Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 01184385) суму 1411 (одна тисяча одинадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Провадження у справі за вимогою про стягнення 1500,01 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - -02.03.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко